Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, May. 24, 2019

Обмінний курс Володимира Литвина

Автор:

|

Червень 14, 2012

|

Рубрика:

Обмінний курс Володимира Литвина

Українці могли би ніколи не здогадатися про одну цинічну технологію, завдяки якій був ухвалений закон Колесниченка—Ківалова. Справжній антигерой цього дійства залишився за лаштунками — із чистими манжетами та полум’яним поглядом.

Як відомо, опозиція збиралася зірвати ухвалення мовного закону вириванням із гнізд для голосування карток тих депутатів, які були відсутні на засіданні. Під їхнім прицілом була група Рибакова «Реформи заради майбутнього» та позафракційники. Власне, сектор цих депутатів межує з бютівським, що полегшувало опозиції завдання.

Формально за скандальний закон проголосували тільки два з двадцяти депутатів фракції Литвина— Гриневецький і Гривковський. І спікер начебто зберіг своє обличчя. Але при детальній реконструкції подій стає очевидною подвійна гра п. Литвина в цьому питанні.

Отже, український парламент працює за системою «Рада». Усі знають, що її суть полягає в поіменному голосуванні депутатів картками. Але мало хто звертає увагу на те, що голосування депутатів можна бачити в режимі реального часу — ще до того, як усі «за» і «проти» буде відображено на сайті парламенту. Річ у тім, що безпосередньо в момент волевиявлення депутатів на табло в сесійній залі виводиться графічна інформація, які сектори як голосують. Якщо фракція голосує «за», закріплений за нею сектор стає суцільно зеленим. «Проти» — червоним.

Напередодні мовних баталій фракція Володимира Литвина відмовилася голосувати за проект Колесниченка—Ківалова. Це — протипоказано для спікера, адже на нових виборах він балотуватиметься за округом у Житомирській області — на кордоні з Рівненською, де настрої цілком явно не на користь російської мови. Але коли «Українська правда» знайшла відео, на якому зафіксовано табло Верхов­ної Ради України (ВРУ) у момент голосування, стала зрозумілою хитрість голови парламенту.

На стоп-кадрі можна побачити, що сектор, де сидить блок Литвина, дружно голосував за закон Колесниченка—Ківалова. Водночас, у результатах указано, що фракція спікера дала лише два голоси. Висновок? Депутати блоку Литвина надали свої термінали для карток депутатів-«тушок», які й стали вирішальними в голосуванні за закон.

Зроблено це було з метою ґарантувати результативний розгляд проекту Ківалова—Колесниченка. Адже «реґіоналам» стало відомо, що опозиція атакуватиме сектор, де сидять «тушки». Власне, саме це намагався робити Андрій Парубій. Тому завданням сценаристів було зробити так, аби голосування картками «тушок» відбувалося із сектора, який не межує з опозиційним. Саме таким і був литвинівський сектор.

Самі депутати Володимира Литвина коментують цю подвійну гру без особливого бажання. Олег Зарубінський на запитання, чому табло ВРУ засвідчило голосування за мовний закон із сектора фракції Литвина, відповів: «Я за табло не стежив. Чи голосували з наших місць? Не знаю, про себе я такого сказати не можу».

Причому показово, що, забезпечивши потрібний Партії реґіонів (ПР) результат, на публіці п. Литвин продовжував грати роль «над бійкою». У коментарі журналістам спікер заявив, що «особисто виступає проти цього законопроекту, оскільки він не буде виконуватися, навіть якщо буде прийнятий».

Насправді спікер не мав простору для маневру. Ідеться про його політичне виживання. І він мусив віддячити «реґіоналам» за послугу, яку вони зробили п. Литвину два місяці тому. Ціна питання — збереження Володимира Литвина як політика. Депутатство для нього — критично важливе й з огляду на роль, яку він відіграв у долі Ґеорґія Ґонґадзе. Приклад Леоніда Кучми мав переконати п. Литвина, що постанова про відмову у відкритті карної справи може бути скасована будь-якої миті. І ґарантувати спокійну старість здатен тільки імунітет.

Отже, чому голова ВРУ був винен «реґіоналам»? Бо вони фактично погодилися профінансувати його виборчу кампанію державним коштом. 12 квітня ц.р. парламент непомітно для всіх проголосував за зміни до бюджету на 2012 рік. ВРУ виділила 295 млн грн додаткових субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на заходи соціально-економічного розвитку. 20 млн грн із цих грошей — тобто кожна п’ятнадцята гривня — пішло на Новоград-Волинський виборчий округ Володимира Литвина в Житомирській області.

Враховуючи те, що парламент має 225 мажоритарників, п. Литвин і мав віддячити за таку ексклюзивну послугу. Вливши 12 квітня ц. р. додаткові 20 млн в округ свого спікера, парламент довів розмір щорічних субвенцій в округ Володимира Литвина до безпрецедентного розміру — 95 млн грн! Це рішення підтримав 271 депутат, серед яких — і 188 «реґіоналів».

Таким чином, грошима з бюджету п. Литвину знач­но спростили боротьбу за депутатство. «Українська правда» вже писала про те, як спікер не лінується здійснювати у свій округ за кошти держбюджету так звані робочі поїздки. Протягом липня 2011-го — травня 2012 року, тобто за 11 останніх місяців, сентиментальний спікер здійснив щонайменше 17 «робочих поїздок» у цей округ, спалюючи державний бензин і залучаючи чиновників для потреб аґітаційної кампанії.

Причому, як з’ясу­валося, Володимир Литвин може й далі безкарно використовувати державні кошти для свого турне в округ. Як ідеться у відповіді апарату ВРУ, його вояжі не вважаються відрядженнями, «тому, згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (…), розпорядчі документи із цих питань не видаються».

Зараз Володимир Литвин керує фракцією, яка налічує 20 депутатів. Низький рейтинґ і зневіра у власні сили змусили спікера відмовитися від ідеї очолити список Народної партії. Тому основний наголос буде зроблено на мажоритарку. Через округи пробиратиметься до парламенту не лише п. Литвин, але і його права рука, Ігор Шаров, — у Кіровоградській області.

Також на мажоритарці буде випробовувати долю в місті Бердянську Запорізької області, мером якого він був, голова бюджетного комітету Валерій Баранов. В Одеській області кандидуватиме Сергій Гриневецький, а в Житомирській — Микола Рудченко. Можливо, балотуватиметься на Волині Катерина Ващук. На Черкащину піде Сергій Терещук, який уже торує шлях до голосів виборців підкупом у не вельми ориґінальний спосіб — роздачею не гречки, а насіння.

Але вже тепер зрозуміло, що в новому парламенті Володимир Литвин не назбирає голосів на нову фракцію — для її створення потрібно 14 депутатів. За інформацією «Української правди», зараз серйозно обговорюється створення в новому парламенті політичного альянсу Володимира Литвина з Петром Порошенком. Цих політиків завжди пов’язували теплі стосунки. Саме завдяки п. Порошенку 2008 року п. Литвин повернувся в крісло спікера. Настав час відплати за політичними бонусами.

Джерела «Української правди» стверджують, що, за підсумками парламентських виборів, Петро Порошенко намагатиметься завести до нової ВРУ цілу групу мажоритарників. Його базовим реґіоном буде Вінницька область, де розташовані цукрові заводи, сільськогосподарські підприємства та кондитерська фабрика родини Порошенків.

Сам Петро Порошенко балотуватиметься у Вінниці як незалежний кандидат. У перемовинах із Віктором Януковичем про призначення міністром економічного розвитку це була одна з його умов. На сусідньому окрузі піде кандидатом батько міністра економічного розвитку — 75-річний Олексій Порошенко. Також до групи мажоритарних кандидатів п. Порошенка входять Олександр Домбровський і Григорій Заболотний, обидва зараз — депутати обласної ради.

Крім того, до потенційної групи Петра Порошенка в новому парламенті може ввійти екс-губернатор Чернігівської області Владислав Атрощенко, який на мажоритарці бореться з першим заступником губернатора області Станіславом Прокопенком, ставлеником «реґіонала» Едуарда Прутника.

Давні стосунки поєднують п. Порошенка з екс-губернатором Житомирщини Павлом Жебрівським, який став єдиним кандидатом на одному з округів цієї області. Також ширяться чутки, що піде в депутати за мажоритаркою кума п. Порошенка, Оксана Білозір. До списку «Батьківщини»—«Фронту змін» планують включити і Юрія Стеця, телеменеджера Петра Порошенка.

Таким чином, за певних обставин п. Порошенко в новому парламенті може зібрати достатню групу для початку перемовин про створення фракції. Вона має шанс стати золотою акцією. Мета п. Порошенка — обміняти голоси своєї групи на посаду спікера або, якщо вдасться, замахнутися на прем’єрство.

Після парламентських виборів, які обіцяють бути брутальними, президент Янукович потребуватиме потепління зі Заходом. І прихід Петра Порошенка на одну із впливових посад виглядатиме як поступка та проґресивний крок. Приблизно так само, як 1999 року, після брудних виборів президента Леонід Кучма, щоби знизити градус у відносинах з Америкою, узяв прем’єр-міністром Віктора Ющенка.

Це — довга гра для Петра Порошенка. У нього був і інший варіант. За інформацією «Української правди», наприкінці 2011 року перемовини з п. Порошенком вела група депутатів, які представляють правий фланг, щодо створення єдиної партії на чолі з власником «Рошену».

Зокрема, це — партія «Собор» Анатолія Матвієнка, Українська народна партія Юрія Костенка та партія Павла Жебрівського «Українська платформа». На одну з нарад був запрошений В’ячеслав Кириленко як лідер партії «За Україну». Обговорювалося й можливе приєднання частини «Нашої України». Передбачалося, що під Петра Порошенка буде створено новий правий політичний проект, який він мав повести на вибори.

Але п. Порошенко обрав іншу гру — посаду міністра, яка має забезпечити йому хоча б удавану лояльність влади до його мажоритарників. Із тим, щоб уже в новому парламенті почати великі торги. І Володимир Литвин має стати в цьому його союзником.

 Сергій Лещенко, УП

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...