Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Обіцянка-цяцянка

Автор:

|

Грудень 24, 2015

|

Рубрика:

Обіцянка-цяцянка
Єдиний результат перемовин — спільна світлина

Єдиний результат перемовин — спільна світлина

Російські окупанти та їхні колаборанти знову відновили аґресивні бойові дії на сході України.

«Знадобиться певний час»
Хоч 12 лютого ц. р. президенти України, Франції та Російської Федерації (РФ) — відповідно, Петро Порошенко, Франсуа Олланд і Володимир Путін, а також канцлер Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) Анґела Меркель домовилися в Мінську (Білорусь) уреґулювати «кризу» (цим евфемізмом замінили слово «війна») на Донбасі до кінця 2015 року, п. Олланд ще 2 жовтня заявив: «Проведення виборів на окупованій частині Донбасу згідно з українськими законами пересуне терміни виконання досягнутих у Мінську угод на три місяці. Через те, що нам необхідно ще три місяці, щоби провести вибори, ми виходимо за межі запланованої дати — 31 грудня 2015-го. Але як тільки вибори відбудуться, особливий статус (окупованих районів Донбасу. — Ред.) буде запроваджений із дня голосування й остаточно набере чинності після підтвердження результатів виборів. Знадобиться певний час для досягнення останнього та головного етапу — відновлення цілісності України».
А вранці 22 грудня Дарина Оліфер, речник Леоніда Кучми, представника України у Тристоронній контакт ній групі щодо вреґулювання ситуації на Донбасі, повідомила, що цього дня в Мінську відбудеться останнє 2015 року засідання цієї комісії. «Подальша робота Тристоронньої контактної групи, зокрема і питання для обговорення на порядку денному, залежатиме від рішення лідерів країн «нормандської четвірки» (Україна, ФРН, Франція та РФ. — Ред.)», — констатувала вона.
Стосовно ж перемовин цієї четвірки пролунало в грудні дві заяви. Спершу 7 грудня Йоганнес Реґенбрехт, уповноважений із питань України при Міністерстві закордонних справ Німеччини, заявив: «Країни «нормандської четвірки» можуть найближчим часом виступити із заявою про продовження термінів виконання Мінських угод. Може бути прийнята заява, яка буде зроблена впродовж наступних днів або тижнів, у якій ми можемо визначити те, що більше часу потрібно для впровадження «Мінська». Однак «найближчий час», про який говорив німецький дипломат, уже минув.
А 21 грудня Дмитро Пєсков, прес-секретар президента РФ, заявив: «Ще у вересні йшлося про те, що було б добре так чи інакше, у тому чи іншому форматі мати можливість переговорити до кінця року, щоб звірити годинник, як реалізуються відкладені на той момент положення мінських домовленостей. Але поки що якихось узгоджених планів немає».
Хто ж координуватиме виконання Мінських угод? Не виключено, що лідери ФРН і Франції вважають, що вони впливають на виконання цих домовленостей своїми санкціями. Це цілком може випливати зі заявленого Президентом України 20 грудня: «Європейська рада вирішила продовжити санкції проти РФ до 31 липня 2016 року. Європейський Союз таким чином дав Росії трохи більше як сім місяців для виконання Мінських угод, адже санкції триватимуть доти, доки не буде виконаний останній пункт цього документа».

«Не можемо просто віддати»
Однак 20 грудня Путін засвідчив, що він і не має наміру виконувати домовленості в Мінську про виведення російських військ зі сходу України й відновлення нею повного контролю над своїм кордоном. Того дня на телеканалі «Россия-1» показали документальний фільм «Світопорядок», у якому лідер РФ заявив: «Ми виходимо тільки з одного — що ми не можемо просто віддати на поталу націоналістам тих людей, котрі проживають на південному сході України. І не тільки російських, але й російськомовне населення, яке орієнтується на Росію. Немає нічого надлишкового в цій позиції».
Це — не перша заява Путіна про те, що він не дотримуватиметься того, під чим підписався. 17 грудня він твердив на прес-конференції, що не виконує пунктів Мінських угод, бо Україна не внесла змін до Конституції про федералізацію та не погодила їх із РФ. «Ми сто разів чули, що Росія повинна виконувати Мінські угоди. Ну що, перший пункт — унести зміни до Конституції та погодити з нами. І що? Я питаю: «Внесли?» Усі кажуть: «Так». І що? Внесли на три роки, а рік вже пройшов. Українська сторона не прислухається до волевиявлення людей на Донбасі. Там скрізь «Опозиційний блок» посів перше-друге місця. Ми розраховуємо на відкритий діалог, а його немає», — сказав він.
Та замість діалогу сама РФ намагається тиснути на Україну, «заморожуючи» конфлікт на Донбасі, вдаючись до постійних обстрілів, відмовляючись від обміну полоненими тощо.
А 13 листопада Путін заявив у інтерв’ю турецькій інформаційній аґенції «Анадолу»: «Як і раніше, зберігається загроза перетворення ситуації на Донбасі на заморожений конфлікт. До цього веде політика Києва, який продовжує нарощувати блокаду південного сходу, не пускає туди ні продовольство, ні гроші. Ліквідував там банківську систему, блокував експорт». Та конфлікт на Донбасі одразу ж «розморозився» б після виведення звідти російських військ, бо саме Путін його й «заморозив».

«Здавати ніхто не буде»
На те, що Путін вимагає, не має права погодитися керівництво жодної держави у світі. Це визнав ще 8 жовтня Ігор Плотницький, лідер терористичної організації «Луганська народна республіка». «Донбас Україні здавати ніхто не буде»; «Київ має ухвалити закон про особливий статус — практично, про федерацію»; «в Україні не повинно бути при владі людей, які сповідують бандерівщину, котрі кажуть, що ми з вами — терористи, сепаратисти, що Росія — аґресор»; «якщо цей комплекс заходів буде виконаний, нас це влаштує. Але це вже буде не та Україна», — зізнався він.
«Не тієї України» Путін продовжує домагатися «замороженим» конфліктом на Донбасі, аби виснажити її економічно та психологічно. Натомість Мінські угоди потрібні йому як прикриття.
Не названий російською аґенцією «Интерфакс» учасник російської делеґації в Тристоронній контактній групі щодо вреґулювання ситуації на Донбасі зізнався: «Жодна зі сторін не зацікавлена у виході з перемовного процесу. Сторона, яка першою залишить перемовний процес, перестане приїжджати на мінський майданчик, продемонструє деструктивну позицію. Світове співтовариство ніяк інакше ці дії не оцінить».
22 грудня окупанти засвідчили, що й вони перекладатимуть на українців невиконання Мінських угод. Бо цього дня їхня військова техніка заїхала на територію села Комінтернового, розташованого на відстані 10 км від Маріуполя. Влад Волошин, заступник керівника прес-центру Генерального штабу Збройних сил України, прокоментував це так: «Схоже, що вони намагаються спровокувати сили антитерористичної операції в день, коли у Мінську проходить засідання Тристоронньої контактної групи».
А тому ці засідання радше триватимуть далі. Волонтер Юрій Касьянов пояснив у ефірі ток-шоу «Право на владу» на київському телеканалі «2+2»: «Домовленості необхідні лише для видимості пошуку рішень. Усі ці перемовини — Мінськ-1, Мінськ-2, «паризькі» — насправді нічого не означають, а тільки леґітимізують те, що робить РФ, що хоче зробити Путін. Підводиться якась межа і все це стає предметом перемовин, точніше, уже є готове рішення, яке виноситься на них».

Буде пролонґація
Але оскільки західні союзники України вимагають від неї мирного вирішення конфлікту на її сході, а сил для того, аби прогнати ворога, бракує, політичний експерт Тарас Загородній висловив 17 грудня в ефірі київського телевізійного «5 каналу» припущення: «Швидше за все, у нас буде пролонґація Мінських угод, бо вони не виконані ні з того, ні з другого боку. Весь рік фактично йшла гра — хто кого звинуватить у невиконанні цих домовленостей».
Натомість Роман Безсмертний, представник України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи, розповів у інтерв’ю «Громадському телебаченню»: «Фактично зі серпня всім учасникам стало зрозуміло, що в рамках 2015 року реалізувати те, що було передбачено мінськими домовленостями, не вдасться. Філософія мінських домовленостей — на роки».
Тим часом підтримка Мінських угод в українському суспільстві зменшилася із 34 % у березні 2015-го до 16,1 % в листопаді. Про це свідчать дані опитування, проведеного київським аналітичним Центром імені Олександра Разумкова. Натомість неґативно до Мінських угод ставляться 32,5 % респондентів (у березні — 22,2 %).

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...