Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 22, 2019

Нідерланди відмовили Україні

Автор:

|

Квітень 14, 2016

|

Рубрика:

Нідерланди відмовили Україні
Як голосували на референдумі у Нідерландах

Як голосували на референдумі у Нідерландах

12 квітня оголосили офіційні результати референдуму в Нідерландах стосовно асоціації України з Європейським Союзом (ЄС). Марк Рютте, прем’єр-міністр цієї країни, по- обіцяв прийняти «дуже акуратне рішення», аби «задовольнити всі сторони».

«Вирішальні»… 32,2 %
Попри те, що 6 квітня в цьому консультативному референдумі взяло участь лише 32,2 % громадян Королівства Нідерланди, його результати (61,1 % голосів «проти») будуть, за доволі дивним тамтешнім законодавством, визнані чинними. Щоправда, результати референдуму не є обов’язковими для виконання, але вони розглядаються як рекомендація уряду.
Гаррі ван Боммел, депутат нідерландського парламенту та один із лідерів тамтешніх соціалістів, сформулював цю рекомендацію так: «Люди не хочуть асоціації з державою, де вирує внутрішній конфлікт, де загинуло майже 10 тис. осіб. Нідерландці не хочуть нарощування напруження між ЄС і Російською Федерацією (РФ)». Та навіть йому вистачило глузду визнати: «Утім, ці понад 60 % заперечень із понад 30-відсоткової явки, згідно зі статистичними даними, не становлять навіть 1 % від загальної кількості населення ЄС, тож, як бачимо, все це — доволі відносно».
А Дмитро Кулеба, постійний представник України при Раді Європи, зазначив: «Більшість арґументів проти України базувалася на спотвореній інформації, на конспірологічних теоріях, а ще в багатьох випадках — на відвертому копіюванні російських арґументів. Про що говорити, якщо в Тьєррі Боде, одного з лідерів табору противників угоди про асоціацію, навіть був російський радник?»
Журналісти ж зауважили, що нідерландців аґітував голосувати проти України, зокрема, російський пропаґандист Сергій Мархель. Найгучніше він твердив, що, «зупинивши угоду про Нідерланди відмовили Україні А в ЄП закликали проіґнорувати результати волевиявлення голландців асоціацію з Україною, Нідерланди врятують ЄС від гніву Путіна»!

Ілюзії та страхи
Переважна більшість причин, що їх називають оглядачі, коментуючи голосування проти ратифікації угоди Україна-ЄС, насправді — надумана. Особливо, коли йдеться про пояснення самих нідерландців. Противники договору часто подавали дивні, щоб не сказати смішні, арґументи на користь власної позиції. На їхніх агітаційних матеріалах можна було побачити не лише політиків, але й курчат, негуманні умови утримання яких, на думку тамтешніх експертів, суттєво знижували вартість продукції українських птахофабрик. Прозвучали також запевнення, що голосування «проти» начебто піде на користь самій Україні, велика кількість громадян якої також виступає проти зближення з ЄС і мріє перш за все про завершення «внутрішнього конфлікту».
Очевидно, що російське лобі добре відпрацювало виділені їм кошти, але зіграло воно чітко на бажаннях і страхах самих голландців, котрі, попри очевидні історичні паралелі, чомусь не захотіли розуміти, що наявність у військах аґресора певного відсотка місцевих зрадників ще не робить конфлікт громадянським.
Попри велику кількість антиукраїнських матеріалів у Нідерландах, основною страшилкою, що досить вдало ширилася різними майданчиками Країни тюльпанів, став не експорт дешевих товарів чи навіть трудових міґрантів, проблема яких перетворилася на болюче питання на Заході, а просочення страшної недуги корупції в здоровий організм європейської спільноти. Офшорний скандал напередодні волевиявлення, а точніше, специфіка його висвітлення, звів до мінімуму і без того невеликі шанси Києва на позитивне вирішення питання. Саме Президент Порошенко «світився» на головних шпальтах місцевих видань, хоча він виявився далеко не єдиним політичним фіґурантом у списках осіб, підозрюваних у фінансових махінаціях.
Серед ілюзій і страхів більшості голландців прагматичні думки загубилися. Хоча дійти до них самотужки не було складно. Директор музею, викрадені картини якого опинилися буцімто в Україні, що також стало однією з цеглин інформаційної кампанії проти Києва, пояснив свій намір голосувати за ратифікацію угоди просто. «Якщо я підтримаю демократичні зміни в Україні, — сказав він, — то шанси, що наші картини з часом повернуться до музею, будуть значно вищими, ніж можна розраховувати від тоталітарної держави».
Шкода, але цієї простої істини, на жаль, не змогли осягнути більшість голландців, котрі прийшли на референдум. Допомогти хворому, відмовляючи йому в шпиталізації, неможливо. Тому так абсурдно виглядають арґументи тих, хто голосував «проти». Вони мають лише заспокійливу дію для людини, котра на прийомі до лікаря відмовилася пропустити вперед пацієнта з кульовим пораненням, посилаючись на власний головний біль (за зелену енерґетику) чи алергію (на біженців), а потім не знайшла нічого кращого, ніж утішатися запевненнями, що тому допомогли деінде.

Контрарґументи
Результати соціологічного опитування засвідчили, що після повідомлень про створення Президентом України офшорних компаній на першому місці серед арґументів «проти» була все ж таки корупція. Її як причину назвали 59 % опитаних. Ще 34 % були проти угоди тому, що вважають її кроком до членства України в ЄС. 31 % пояснив відмову Україні доволі безглуздо: «Не поділяю європейських цінностей». Із ними солідарні ті 23 %, які обрали пояснення: «я є противником ЄС».
30 % опитаних уважають, що Угода України з ЄС не вигідна економіці Нідерландів, 26 % — що вона зашкодить відносинам Нідерландів і РФ. 19 % пояснили, що голосуватимуть «проти» через катастрофу авіалайнера рейсу MH17 (вочевидь, повірили пропаґанді Кремля, який переклав свій злочин на Україну). 13 % уважають, що угода зашкодить відносинам України й РФ, а 4 % обрали пояснення: «Партія, за яку я голосую, не підтримує угоди».
Тоні ван дер Тохт, впливовий нідерландський політолог, переконаний, що більшість тих, що голосували проти угоди, «хотіли знайти спосіб вихлюпнути свої анти європейські настрої». За його словами, «вони відкрито визнають, що виступають проти ЄС, що він для них —бюрократичний проект, який постійно розростається та створює проблеми».
А Яспер ван Дайк, представник Соціалістичної партії Нідерландів, запевняв: «Навіть не так важлива тема, важливий інструмент демократії». Тим паче, що навіть у разі відхилення Нідерландами уже завершеної у них ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС вона буде чинною для решти 27 країн-членів ЄС.
Але, як гадає Віталій Єреміца, оглядач «Радіо Свобода», «перемога «ні», вочевидь, спровокує чималий тиск на уряд п. Рютте, бо змусить уряд і парламент Нідерландів стати євроскептичнішими, якщо вони хочуть залишатися при владі».

Задовольнятимуть усіх
Та хоч Яцек Саріуш-Вольський, депутат Європейського парламенту (ЄП), і закликав уряд Нідерландів проіґнорувати результати референдуму, п. Рютте таки відреаґував на попередні результати волевиявлення. «Не хочемо поспішати, щоб нас підганяли, закон про референдум дуже чіткий, і ми будемо крок за кроком переглядати угоду з Україною, щоб задовольнити всі сторони — і на національному, і на європейському рівнях. Ми не хочемо підводити тих, хто прийшов голосувати, і з повагою ставимося до їхнього вибору, тому ухвалимо дуже акуратне рішення», — заявив він.
Тим часом Кейс Ферхувен, депутат нижньої палати парламенту Нідерландів від партії D66, упевнений, що угоди з Україною тепер не ратифікують: «Більшість парламентарів нідерландського парламенту вже підтвердила, що ми маємо поважати волю виборців. Тож уряду доведеться піти до Європейської ради та пояснити, що Нідерланди більше не хочуть ратифікувати угоду. Далі буде непросте завдання для ЄС, що робити далі».

«Угода була підписана»
Утім, ще 7 квітня Маргарітіс Схінас, офіційний представник Європейської комісії (ЄК), запевнив: «Угода про асоціацію України з ЄС була підписана. 27 держав-членів її ратифікували. Її також ратифікував Європейський парламент. І це було одностайне рішення Ради за підтримки 28 держав-членів. Наслідків для угоди про асоціацію та її тимчасового застосування не буде».
Вочевидь, ця заява слугувала підставою для Павла Клімкіна, міністра закордонних справ України, стверджувати: «Результати референдуму в Нідерландах не вплинуть на практичне застосування Угоди про асоціацію України з ЄС. Із точки зору практичної імплементації зараз нічого не змінюється, угода застосовується, як і раніше, поки що на тимчасовій основі. І зона вільної торгівлі, і секторальна співпраця спокійно просуваються далі. Київ співпрацює з Брюсселем у рамках існуючих органів нашої угоди й референдум на цей процес не впливає».
Андрій Лавренюк, оглядач аґенції Укрінформ, уважає, що «для кабінету прем’єра Марка Рютте існує кілька варіантів для маневру». «Найвірогідніше, уряд повторно внесе до парламенту угоду для ратифікації. Гірший варіант передбачає проведення додаткових перемовин щодо асоціації з Україною. Але що за зміни вносити до тексту документа, якщо жодних положень, проти яких пропаґували євроскептики і російська дезінформацій на індустрія, в угоді немає? Там немає перспективи членства, зобов’язань фінансувати українську корупцію, дозволу на працевлаштування на теренах ЄС», — дивується він.
«Амстердам під тиском європейської політичної та бюрократичної машини викрутиться й завершить ратифікацію асоціації з Україною. Але це потребуватиме певного часу. Для України ситуація, звісно, неприємна, але не критична. Процес імплементації угоди про асоціацію продовжиться. Референдум також не матиме жодного впливу на тимчасове застосування більшості положень документа, у т. ч. поглиблену і всеохопну зону вільної торгівлі. І що дуже важливо, на цьому етапі референдум не завадить ЄК внести цього місяця законодавчі пропозиції про скасування візового режиму для українських громадян», — заспокоїв оглядач своїх співгромадян.

Справжні причини
Відкидаючи лушпиння неоковирних пояснень, можна знайти лише дві істинні та короткі причини неґативного результату волевиявлення в Нідерландах. І жодна з них безпосередньо України не стосується. Радше навпаки. Ці причини — ЄС і Російська Федерація (РФ).
Для багатьох мешканців невеликих Нідерландів можливість виступити проти Брюсселя як політичного центру прийняття доленосних рішень виявилася значно важливішою, ніж сам привід. Дати ляпас європейським бюрократам, заперечивши геополітичну першість сусідів по Бенілюксу, важко було б краще, ніж зробити це в момент, коли питання практично вирішене (усі держави ЄС та Україна угоду вже ратифікували).
Попри питання, що стояло на референдумі, багато голландців із табору «проти» висловлювали не позицію щодо України, а власне невдоволення центральною політикою ЄС. На їхню думку, саме вона блокує їхній розвиток і подальше процвітання, отруюючи життя міґрантами й обмежуючи економічні свободи. До досягнень ЄС пересічні мешканці Нідерландів відносять лише свободу пересування, яка зараз тріщить по швах.
Організатори референдуму прямо говорили про таке сприйняття події на сторінках провідних видань країни. Одна з публікацій навіть називалася «Україна нам до лампочки», у тому сенсі, що винесення конкретно цього питання на волевиявлення — звичайна випадковість.
Невипадковим водночас є яскраве небажання голландців і більшості невеликих європейських націй виходити за межі власного комфорту у вирішенні складних геополітичних завдань. Тут вони воліють шукати простих рішень. Якщо Україна була у сферах інтересів РФ, нехай там і залишається. Навіщо втрачати уже випробуваний ринок збуту РФ в обмін на ще не опрацьований України. Можливість відкритої конфронтації з Москвою взагалі викликає страх у багатьох людей на Заході.

Лінь і нерозуміння
«Гниючий Захід», про який безперестанно розповідає російська пропаґандистська машина, якоюсь мірою справді існує. Але дефектність його системи полягає не в семантичному змісті оголошених цінностей, а в індиферентності у питанні захисту та поширення власних прав і свобод. Якщо всередині минулого століття багато середньостатистичних європейців до останнього не розуміли «навіщо вмирати за Данциґ?» (розповсюджене риторичне питання, запозичене з матеріалу однієї французької газети, що ставила під сумнів необхідність виконання союзницьких угод із Польщею й оголошення війни Німеччині), то зараз сумнівним видається спроможність тих, хто глибоко вріс у комфорт свого диванного благополуччя, захищати ціною власного життя навіть самих себе. Особливо в умовах «гібридної війни», коли ворог уже не посипає сіллю землі спалених сіл і містечок, а ґлобальний бізнес і кар’єризм змушують обирати між реальними й ефемерними благами, такими як свобода.
Мобілізаційні можливості європейського суспільства в разі потенційного зіткнення з аґресором — надзвичайно скромні. Це — той єдиний козир у руках Кремля, який він уміло
використовує. У РФ зараз є тисячі Іванів, котрі радо гинутимуть за ідею чи 300 доларів, тоді як на Заході такі речі — смішний мотив.
Наявну ситуацію яскраво описує норвезький серіал 2015 року «Окуповані», одним із провідних мотивів якого є нездатність і небажання мешканців цієї північної країни протистояти прихованому вторгненню. То чи слід дивуватися, що менш ніж через століття після бездіяльності Мюнхенської змови Європа проіґнорувала Будапештський меморандум?
Сучасне «гниття» Заходу полягає в тому, що він дозволяє ворогу поступово відкушувати свої потенційні частини тіла, що ще не прижилися. Приклади Грузії й України дають підстави вважати, що, коли дійде до Балтії, ЄС зважиться й на ампутацію.

Хто винен?
Олександр Аронець, відомий український журналіст, повністю покладає невдачу в Нідерландах на Павла Клімкіна. «Пригадуєте Андрія Дещицю, постмайданівського міністра закордонних справ, котрий не побоявся заспівати пісню про Путіна? Такий міністр був незручний для Кремля, тому в рамках мінських угод його звільнили, а замість нього призначили Павла Клімкіна, уродженця РФ і росіянина за національністю», — нагадує він.
«Торік п. Клімкін одружився з Мариною Михайленко, чий батько, дуже впливовий генерал у відставці, нещодавно отримав від Міністерства оборони РФ медаль «За повернення Криму», — зауважує п. Аронець.
Він наголошує, що, звісно, діти не відповідають за батьків. Але що подумає пересічний українець, коли дізнається, що міністр закордонних справ країни, яка воює з РФ, нещодавно взяв шлюб із донькою сепаратиста? «Чи не типова це конспірологічна історія про вербування розвідкою високопосадової особи іншої країни? Мені видається, що це — саме так. Референдум у Нідерландах — повний провал української дипломатії», — наголошує журналіст.
«Бо як іще пояснити черговий факт бездіяльності міністра, котрий толерував Олександра Горіна, посла України в Нідерландах, призначеного ще Януковичем, на що неодноразово скаржилася українська громада у Нідерландах? Цей дипломат усунувся від участі в житті діаспори, іґнорував волонтерів, котрі збирали допомогу для бійців антитерористичної операції, а влада іґнорувала петиції діаспори з вимогою звільнити недолугого посла. Безумовно, що він не зробив нічого для перемоги України на референдумі, скоріше, зробив усе, щоб ми програли, — переконаний Олександр Аронець. — І чому того ж п. Дещицю відправили до повністю лояльної Польщі, а не відправили в Нідерланди, де він би точно активно та системно зайнявся нашими проблемами? Й обов’язком Петра Порошенка є звільнити непрофесійного міністра Клімкіна, котрий тепер, імовірно, перебуває під серйозним впливом РФ».

Наслідки — незначні
Результати референдуму в Нідерландах не стали катастрофою для України. Водночас не варто вірити і тим оптимістам, котрі запевняють про можливість іґнорувати волевиявлення з огляду на «консультативний» характер заходу. Європейські політики надто бережуть власну репутацію перед своїми виборцями, щоб так просто ошукати останніх (саме так це виглядатиме), а потім сподіватися на їхню коротку пам’ять. Нехай і в сумі кількість противників ратифікації, котрі за це проголосували, не перевищила 20 % виборців королівства (61 % від 32-відсоткової явки).
Парламент не ратифікує угоди з Україною, а розпочне консультації всередині країни і ЄС. Цей процес може бути тривалим і з огляду на політичну кон’юнктуру цілком вірогідно розтягнеться до іншого проблемного референдуму — у Великій Британії. Там 23 червня ц. р. пройде волевиявлення з приводу виходу острів’ян із ЄС. Непередбачуваний вплив на його результат може мати будь-яка реакція на голосування в Нідерландах, тому Брюссель і утримуватиметься від активних дій.
Зона вільної торгівлі між Україною і ЄС тим часом діятиме. Про це заявили і вітчизняні, і закордонні дипломати. Юридично на «тимчасовій основі», але без реальних змін та обмежень. Референдум у Нідерландах не міг скасувати складного механізму її дії. Тому в економічному плані Київ поки що нічого не втратив, а подальші втрати реально мінімізувати закриттям конкретно нідерландського ринку. Хоча це і створить небезпечний прецедент.
Загалом же доля угоди між Україною та ЄС у майбутньому, а також механізм її дії залежатиме від рішення, прийнятого на найвищому рівні. Серед реальних варіантів є наразі два.
Обидва вони зводяться до диверсифікації. Але принцип одного — географічний, а другого — політичний. Якщо Брюсселю так і не вдасться домовитися з Гаагою, імовірно, угода буде впроваджена в дію між Україною та 27 учасницями ЄС із 28. Але, враховуючи специфіку ЄС як єдиної структури, та ж вільна торгівля буде реалізовуватися і на території Нідерландів. Місцеві політики зможуть заблокувати лише окремі пункти в окремих галузях співпраці. Інший варіант — розподіл на торговельну та міждержавну частини.
Тоді торгівля з Україною відбуватиметься на всій території ЄС, а інша співпраця — залежно від угод, підписаних окремо з кожним його членом. Цей механізм — значно складніший і потребуватиме роботи над кожним із міждержавних документів.
Голландська «зрада» стала хорошим уроком і для українського суспільства. Політики мають нарешті зрозуміти, що «якось воно буде» — поганий девіз. Кампанія в Нідерландах була програна не лише через обмежені фінансові ресурси, але й малоефективну промоцію. А довготривалі та неповороткі реформи та скандали теперішньої влади неґативно відображаються на іміджі всієї держави.
Простим українцям також не слід ображатися на західних обивателів. Ми для них — такі ж далекі, як і вони для нас. А рухатися до їхніх стандартів треба нам. Урешті, якщо хтось вірив, що з ратифікацією угоди чи навіть вступом до ЄС умовний Дрогобич перетвориться на Дюссельдорф, а зарплата в Житомирі зросте до рівня Ніцци, то чим він відрізняється від тих кримчан, котрі «повелися» на російські пенсії, та донеччан, котрі повірили в московські зарплати.
Єдине, чого би справді хотілося від європейців, — справедливого керування та мотивації. Куряча сліпота стосовно України та тваринний страх перед РФ не пасує поважним і гордим народам. Якщо мешканці Країни тюльпанів себе до таких, звісно, відносять.

Ігор Голод, Роман Лихограй

До слова
Нідерландський адвокат Герард Спонг уважає, що референдум щодо асоціації з Україною, який відбувся у королівстві, був незаконним. На думку правника, уряд мав би розпочати у цій справі карне розслідування. За словами п. Спонга, активісти «Комітету громадян ЄС» збирали підписи для проведення референдуму під хибним приводом — ішлося не про асоціацію з Україною, а протистояння з ЄС. Адвокат нагадав, що й самі організатори визнали: їх турбує не Україна, а відносини Нідерландів із ЄС. «Організатори самі це визнали в інтерв’ю NRC. А це — злочин, бо, згідно зі статтею 98 закону про консультативний референдум, збирати підписи під хибним приводом — заборонено», — зауважив він.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...