Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Несподіваний удар по Путіну

Автор:

|

Вересень 04, 2014

|

Рубрика:

Несподіваний удар по Путіну

Нурсултан Назарбаєв

Казахстан може припинити членство в Євразійському економічному союзі (ЄЕС). Таку заяву Нурсултан Назарбаєв, президент Казахстану, зробив у своєму інтерв’ю телеканалові «Хабар». За його словами, це станеться в тому разі, якщо не будуть виконуватися правила, встановлені в договорі. Президент наголосив, що Казахстан не перебуватиме в складі організацій, які становлять загрозу його незалежності. «Наша незалежність — це наш найдорожчий скарб, за яку боролися наші діди. По-перше, ми ніколи не здамо нашу незалежність, і по-друге, зробимо все можливе, щоби захистити її», — зазначив Нурсултан Назарбаєв.

Заява казахстанського президента пролунала наступного дня після виступу Путіна на молодіжному форумі «Селігер», де той заявив про те, що Казахстан створено на території, на якій ніколи не було держави.
Це — не перша «слизька» заява, озвучена на адресу Казахстану останнім часом. Кількома днями раніше, одіозний російський політик Володимир Жириновський, лідер Ліберально-демократичної партії Росії, в інтерв’ю радіо «Ехо Москви» запропонував «розібратися з Казахстаном» після України, позаяк там «також спостерігаються русофобські настрої».
Варто зазначити, що нічого образливого для народу Казахстану та його президента в сказаній Путіним фразі немає. Казахська держава в її нинішньому вигляді справді була створена багато в чому завдяки її лідеру Нурсултанові Назарбаєву. Доти країна була однією із союзних республік СРСР, де-факто не володіючи незалежністю, а ще раніше — частиною Російської імперії, куди ввійшла у XVIII ст. під загрозою зовнішньої аґресії.
Однак загальний контекст останніх заяв, у т. ч. слова п. Жириновського, котрий уже багато років виступає в ролі «тестера» непопулярних ідей російської влади, цілком міг підштовхнути п. Назарбаєва до такого серйозного кроку. Останнім часом було помітно, що казахстанський лідер відчуває певний дискомфорт, пов’язаний із подіями навколо України. Його слова про можливість виходу з ЄЕС підтвердили ці припущення.
Про те, чи реалізує Нурсултан Назарбаєв свої погрози, ще не відомо. Однак зрозуміло, що президент Казахстану як ас великої політики ніколи не каже чогось просто так. Заява ж про можливість виходу з ЄЕС була зроблена ним публічно, із чого можна зробити висновок, що така можливість так чи інакше розглядається. Не можна виключати і те, що вона була зроблена з метою домогтися від Росії якихось політичних поступок. Однак, у будь-якому разі, навіть натяки на подібні кроки в нинішній ситуації не обіцяють Москві нічого доброго.
Євразійський економічний союз вважається одним із головних політичних і економічних досягнень Кремля на пострадянському просторі. Із виходом із нього Казахстану ідея союзу автоматично дискредитується, виключаючи приєднання до нього нових членів.
Не менш цікаве й те, що отримає та що втратить від можливого виходу з ЄЕС сам Казахстан. Цілком очевидно, що тоді він – із власної волі чи без неї – буде втягнутий у орбіту інтересів одного з двох найбільших світових гравців — Китаю або США.
Зараз США й Китайська Народна Республіка (КНР) контролюють фактично більш ніж половину нафтовидобувного комплексу Казахстану. На частку Сполучених Штатів припадає понад 40 % казахстанського паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), а Китаю — більш як 20 %.
Початком співпраці Казахстану й американських нафтових компаній можна вважати 6 квітня 1993-го, коли був підписаний «контракт століття» терміном на 40 років із Chevron. Тепер ця американська компанія здійснює видобуток нафти на Тенгізі, Кашагані та Карашіганаці. Так само на казахстанському ринку присутні й інші провідні американські компанії — ExxonMobil і ConocoPhillips.
Що ж до Китаю, то він так само ґрунтовно інвестував у казахстанський ПЕК, що є основою економіки країни. 2009 року в обмін на кредит 10 млрд. USD КНР отримала один із головних активів у казахському нафтовому секторі, на який претендувала «Газпром нафта» (49 %), компанії «Мангістаумунайгаз», а також потенційний доступ до уранових родовищ. Здобувши контроль майже над чвертю всіх казахських енергоресурсів, Китай забезпечив і маршрут транспортування нафти у вигляді нафтогону Казахстан — Китай (до 20 млн т на рік).
Водночас, на відміну від американського економічного проникнення, китайська експансія в Казахстані сприймається дуже неоднозначно. Розмови про «китайську загрозу» там можна почути майже на всіх рівнях. Коріння цих побоювань сягає XVIII ст., коли Цінська імперія знищила Джунгарське ханство, на місці якого тепер опинився Синьцзян-Уйгурський автономний район. Ґеноцид джунгарів (ойратів) — сусідів і давніх суперників казахів, — змусив останніх добровільно піти під крило Росії. Єдиною можливістю перешкоджання економічному (а можливо, і політичному) поглинанню Китаєм для Казахстану є альянси з іншими великими гравцями. Перш за все, США та Росією.
Якщо Казахстан вийде з ЄЕС, у ролі такої противаги будуть виступати тільки США, із якими Астана підтримує досить теплі стосунки. Американська присутність у Казахстані істотно перевершує російську, у зв’язку із чим послаблення зв’язків із Росією не призведе до моментальної китаїзації країни. Звільнена ніша доволі швидко буде зайнята Сполученими Штатами. Очевидно, що саме вони, на думку казахстанського керівництва, стануть гарантом економічної та політичної безпеки країни. Так, деякий час тому у Вашинґтоні військовими відомствами Казахстану та США було підписано план співпраці.
Інтерес Сполучених Штатів до Казахстану не обмежується лише його природними ресурсами. Країна стає одним з елементів стратегії створення Великої Центральної Азії — території, що починається від Афганістану, проходить через країни Центральної Азії до Близького Сходу. Зокрема, використання США й НАТО летовища Алмати дозволяє здійснювати польоти на територію Афганістану, а також спостерігати й збирати розвідувальну інформацію про китайські ядерні об’єкти.
Цього цілком достатньо для того, щоби США гарантували Казахстану протидію експансії Китаю. Можливе усунення Москви із числа друзів Астани отримає неодмінне схвалення у Вашинґтоні, позаяк це звузить коло потенційних конкурентів у боротьбі за казахстанські ресурси до одного Китаю.
Нурсултан Назарбаєв і раніше показував свій норов. Ще в жовтні 2012 року він виявив бажання стати Великим Аксакалом тюркського світу. Тоді в Стамбулі президент Казахстану закликав тюрків усіх країн об’єднатися. І стверджував, що батьківщина всіх тюрків — в Казахстані. «Ми живемо на батьківщині всього тюркського народу. Після того як 1861-го був убитий останній казахський хан, ми були колонією Російського царства, потім – СРСР. За 150 років казахи ледь не позбулися своїх національних традицій, звичаїв, мови та релігії. За допомогою Всевишнього ми 1991-го проголосили свою незалежність. Ваші предки, йдучи з історичної батьківщини, із Тюркського каганату, забрали зі собою назву тюркського народу. І досі турки називають найкращих джигітів казахами. Ось ми і є ці казахи»», — сказав тоді п. Назарбаєв.
Мабуть, саме через поведінку Казахстану Путін віддав наказ терміново прийняти до ЄЕС Вірменію. Про бажання сприяти якнайшвидшому вступу цієї країни в Митний Союз (МС) заявив Андрій Слєпнєв, міністр торгівлі Євразійської економічної комісії. «Тут — високий ступінь готовності, фактично не залишилося жодних суперечностей щодо проекту договору про приєднання», ? зазначив посадовець.
За словами цього міністра, для Вірменії вже підготовлено дорожню карту. З огляду на те, що Вірменія територіально ізольована від МС, необхідно опрацювати варіанти контролю товарних потоків. Також для Вірменії пропонують установити перехідний період, під час якого відбудеться врегулювання «приєднання до МС члена Світової організації торгівлі з іншими зобов’язаннями».

Іван Рожнян

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...