Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 10, 2018

Навіщо Україні ще одна додаткова спецслужба?

Автор:

|

Березень 15, 2018

|

Рубрика:

Навіщо Україні ще одна додаткова спецслужба?

Роман Труба

13 березня народні депутати не проголосували за жоден із трьох законопроектів щодо змін до закону про Державне бюро розслідувань (ДБР). Таким чином існування нової української спецслужби й далі зависло в повітрі. Й це при тому, що керівництво ДБР було офіційно призначене ще в листопаді 2017 року, а місяць тому було оголошено конкурс на 219 посад у центральному апараті.

Першим був Янукович
Як не дивно, вперше ідею створення нового слідчого органу озвучив ще Янукович. «Одним із важливих питань реформування правоохоронних органів є створення Державного бюро розслідувань України — нового органу, до функцій якого має перейти розслідування злочинів, скоєних державними службовцями високого рангу, працівниками правоохоронних органів i суддями», — заявив він 2013 року.
Щоправда, відповідний закон був прийнятий уже після його втечі — в листопаді 2015-го. Задумка ніби непогана. Передбачається, що до підслідності ДБР належатимуть державні службовці найвищого рангу: Президент України, повноваження якого припинено, чинні прем’єр та міністри, голова Ради національної безпеки та оборони, очільник Нацбанку, народні депутати, прокурори, судді, генерали Міністерства внутрішніх справ тощо.
Важливе уточнення: працівники ДБР розслідуватимуть лише некорупційні злочини високопосадовців. Простою мовою: якщо звичайний громадянин влаштував п’яний дебош зі стріляниною, то цю справу буде розслідувати Національна поліція, якщо хуліганом виявився народний депутат чи прокурор, то він ходитиме на допити до ДБР. Натомість усе, що стосується вимагання чи отримання хабарів або незаконного збагачення й далі залишається в компетенції Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Де три керівники — там чотири отамани
Першим скандальний дзвіночок продзвенів у листопаді 2017-го, коли було призначене керівництво ДБР. Хоча конкурс тривав більш, ніж півтора року, до останнього моменту залишалося інтригою, хто очолить нову силову структуру? Результат був несподіваний. Керівником ДБР призначили 43-річного Романа Трубу, мало кому відомого колишнього прокурора Пустомитівського району Львівської області.
Після Революції гідності він певний час був першим заступником начальника Головного слідчого управління ГПУ, але досить швидко звільнився з органів прокуратури. У поданих на конкурс документах п. Труба вказав, що очолює департамент юридичної компанії «Сектор права». Його заступники Ольга Варченко й Олександр Буряк раніше працювали у прокуратурі Києва.
Між трійцею одразу виникли непорозуміння. Варто наголосити, що, згідно зі законодавством, ДБР — єдиний правоохоронний орган, де всі важливі рішення повинні колегіально ухвалювати всі троє керівників. Вони мають узгоджувати прийняття працівників на роботу, їхнє звільнення, плани й організацію роботи ДБР. Водночас зараз механізму такого погодження немає, а спроби виправити цю юридичну прогалину народні депутати, як зазначалося вище, провалили.
Водночас, за даними джерел «Української правди», вже тепер між керівником ДБР Романом Трубою та його заступницею Ольгою Варченко відчувається серйозна конкуренція. Колишній районний прокурор категорично не згоден із роллю «весільного генерала» й прямо заявляє, що «законом передбачено, що всю відповідальність за діяльність ДБР, його оперативних і слідчих підрозділів усе одно несе одноосібно його директор». Хоча на публіку сам голова і його заступниця заперечують будь-які конфлікти між собою. Обоє наголошують на готовності до співпраці. І це логічно — не виносити сміття з хати на перших місяцях роботи.
Водночас, ДБР мало б повноцінно запрацювати вже у вересні ц. р. Тобто, за шість місяців потрібно нарешті налагодити співпрацю між керівниками, набрати штат співробітників по всій Україні (1,5 тис. слідчих, оперативних працівників і спецпризначенців), знайти відповідне приміщення в Києві (а це не менше 10 тис. кв. м, захищених від можливого витоку інформації як через працівників, так і за допомогою спецзасобів). Відповідні приміщення потрібні й територіальним органам з центрами у Львові, Хмельницькому, Миколаєві, Мелітополі, Полтаві та Краматорську. Завдання в українських реаліях — практично не до виконання.

«Під ковпаком» у Президента
Тим часом громадські організації й експерти побоюються, що ДБР будуть використовувати в боротьбі з «конкурентами» — НАБУ та САП, непідконтрольними керівництву держави. Згідно зі законом, їхні керівники також відносяться до підслідності ДБР. До того ж, у Бюро сподіваються змінити закон і додати до списку підслідності членів Національної агенції з питань запобігання корупції, суддів Конституційного суду, Вищої ради правосуддя та комісій, які відбирають і контролюють суддів і прокурорів.
Водночас цікавий нюанс — у списку вже є генеральний прокурор і його заступники. Отже, з одного боку ДБР має повноваження розслідувати їхні можливі злочини, а з іншого — здійснювати процесуальний нагляд за ходом слідства (щодо всіх фігурантів) буде власне Генеральна прокуратура України (ГПУ), чий очільник призначається Президентом. Чи можна це вважати ознакою незалежності нового органу — велике питання.
Крім того група «Реанімаційний пакет реформ» (РПР) звертає увагу на велику вірогідність впливу керівництва ДБР на слідчих через розмір премій та інших доплат, які зможуть складати більшу частину зарплати. Також урядовий законопроект передбачає запровадження у ДБР посад генералів, звання яким буде присвоювати виключно Президент. «Окрім зайвої мілітаризації це призведе до небезпечного узалежнення працівників Бюро від глави держави», — наголошують у РПР.

Компромат на директора
Крім цього, так виглядає, що й сам Роман Труба перебуває «на гачку». Восени минулого року в ефірі «24 каналу» Андрій Шевців, активіст Євромайдану заявив, що новопризначений директор ДБР порушував справи проти студентів-учасників Революції гідності, коли працював прокурором Пустомитівського району на Львівщині.
«Пов’язана ця справа була зі студентами Українського католицького університету у Львові, котрі в грудні 2013-го їхали на Євромайдан. Автобуси зупинили на трасі поблизу Львова, правоохоронці тоді зняли номерні знаки та перекрили дорогу», — розповів п. Шевців.
За його словами, саме прокурор Пустомитівського району, на території якого були заблоковані автобуси зі студентами, був ініціатором відкриття карної справи. «Мене щодня викликали в управління міліції на допити. Навіть слідчі мені зізнавалися, що все було б інакше, якби не така непроста позиція тодішнього прокурора Труби. Він чинив на них тиск і казав, що мене потрібно посадити», — стверджував п. Шевців. За його твердженням, Роман Труба мав би бути люстрованим, згідно зі законом «Про очищення влади», однак уникнув цього, самостійно звільнившись із посади державного службовця 2015 року.
Загалом думка більшості експертів одностайна: якщо ДБР опиниться під впливом будь-яких політичних сил — це потенційний дамоклів меч над головами НАБУ і САП. «По суті, ДБР — це НАБУ навпаки, бо ним керуватиме Адміністрація Президента. Це може лише поглибити конфлікт, який зараз існує між різними правоохоронними органами», — стверджує один зі співрозмовників «Української правди», котрий працює в правоохоронних органах і знайомий із ситуацією.

Ігор Берчак

До теми
12 березня регламентний комітет Верховної Ради України (ВРУ) підтримав притягнення до відповідальності, затримання й арешт Євгена Бакуліна, народного депутата від «Опозиційного блоку», екс-голову правління «Нафтогазу Україна». Крім того генпрокурор Юрій Луценко не виключає притягнення до карної відповідальності Юрія Бойка, керівника фракції «Опоблоку».
Нагадаємо, що, за даними ГПУ, 2011 року державний «Чорноморнафтогаз» придбав дві плавучі бурові платформи для видобутку газу на шельфі Чорного моря за 400 і 398 млн USD, тоді як їхня ринкова вартість становила 210 і 179 млн USD відповідно. Платформи називають «вишками Бойка» на честь тодішнього міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка. У рамках карної справи в грудні 2015-го ці вишки були заарештовані рішенням Печерського районного суду Києва, але зараз перебувають на території анексованого Криму. «Ми знаємо більше десятка рахунків, на які, згідно з нашими даними, були перераховані кошти, розкрадені в аферах із вишками. У січні ц. р. ми поставили завдання нашій службі фінансового моніторингу відстежити рух цих коштів. Також спрямували запит про правову допомогу у відповідні країни. Якщо ми хоч раз побачимо, що якісь гроші були переказані на рахунки Бойка чи підконтрольних йому осіб, то безумовно звернемося до ВРУ про притягнення до карної відповідальності й цього фігуранта», — попередив п. Луценко.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...