Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Наступ на РФ почнеться зі Середньої Азії

Автор:

|

Квітень 09, 2015

|

Рубрика:

Наступ на РФ почнеться зі Середньої Азії

Нурсултан Назарбаєв

У різних аналітиків зараз виникає відчуття того, що глобальні гравці, всерйоз розчарувавшись у деструктивній політиці Путіна, почали пошук можливих шляхів стримування московського керівництва від подальшої аґресії на зовнішніх театрах дій. Ключове питання полягає в тому, із якого географічного місця необхідно почати наступ на режим Путіна.

Процеси зміни влади будуть дуже складними
Найбільше для початку процесу демонтажу режиму Путіна підходять пострадянські країни Середньої Азії. Якщо взяти до уваги вік керівників таких великих середньоазіатських держав, як Узбекистан (беззмінному президенту Ісламу Карімову, котрий керує країною з 1991-го, виповнилося 77 років) або Казахстан (такому ж беззмінному президентові Нурсултану Назарбаєву, котрий керує країною з 1991-го, виповнилося 75 років), стає очевидно: у разі відходу цих політиків із внутрішньої арени, в обох країнах можуть початися неконтрольовані процеси переділу влади.
З огляду на те, як 2005-го в Киргизстані змінювалася влада, не буде помилкою припустити, що процеси зміни політичних еліт середньоазійських країн будуть дуже складними. В умовах відсутності там альтернативного політичного класу й опозиції важко спрогнозувати результати процесу передачі влади.
Російський президент, краще за інших розуміючи таку ситуацію, протягом останніх кількох місяців приділяв велику увагу Середній Азії, навіть незважаючи на те, що конфлікт з Україною й анексія Криму забирають фактично весь його час. Путін беззмінно керує Російською Федерацією (РФ) більш як 15 років і знає: відхід із політичної арени керівників, котрі перешкоджали розвитку демократичних процесів у своїх країнах, загрожує серйозними катаклізмами. Страх втратити контроль над ситуацією в регіоні підштовхує його до активних дій.

Що відбувається в Узбекистані?
Зовнішня політика Узбекистану з моменту розпаду колишнього СРСР завжди вирізнялася великою волатильністю. Свого часу ця країна входила до складу проєвропейського блоку ГУУАМ (Грузія-Україна-Узбекистан-Азербайджан-Молдова). Після Помаранчевої революції в Україні керівництво Узбекистану ухвалило рішення про вихід зі складу ГУУАМ. Це сподобалося Росії, яка вважає, що події в Україні кінця 2004-го були спровоковані США й спрямовані на ослаблення позицій Кремля.
2012 року ця країна зробила черговий несподіваний кульбіт: вийшла зі складу Організації договору про колективну безпеку, створеної РФ на противагу НАТО. Нота міністерства закордонних справ (МЗС) Узбекистану була складена за тиждень до оприлюднення її 28 червня 2012 року. Тобто, через два тижні після візиту в Ташкент Путіна і підписання між Росією й Узбекистаном декларації про поглиблення стратегічного партнерства та меморандуму про подальші спільні заходи з приєднання Республіки Узбекистан до договору про зону вільної торгівлі. Можна припустити, що це рішення офіційного Ташкента було ухвалене з урахуванням інтересів США, які виводили свій військовий контингент з території Афганістану.
Але не це турбувало Путіна під час візиту в Узбекистан в грудні 2014-го. Його тривожила проблема транзиту влади. Занадто довго це питання відкладали в Узбекистані «на потім».
Ситуація і справді критична. Адже, як зазначають місцеві оглядачі, дев’ятеро з десяти громадян Узбекистану не знає не тільки прізвища голів законодавчої палати та сенату, назв партій, що потрапили в парламент, але й того, однопалатною чи двопалатною є парламентська система їхньої країни.
Доки п. Карімов перебуватиме при владі, дестабілізації не буде. А от коли в Узбекистані з’явиться новий президент, стабільність або ж дестабілізація системи влади буде залежати від безлічі суб’єктивних та об’єктивних чинників, а також від їх поєднання в конкретний період транзиту.
Цілком очевидно, що Путін почав упритул вибудовувати новий політичний ландшафт Узбекистану. Однак час працює проти нього. У країні набирає обертів «Ісламський рух» Узбекистану, який було створено наприкінці 1980-х рр. Кістяк організації склали члени заборонених в республіці партій і рухів. Спочатку вони діяли у Ферганській долині, борючись за створення єдиного ісламського халіфату, але до початку 1990-х члени руху були витіснені з країни. До кінця 1990-х вони облаштувалися в Афганістані, де разом із «Аль-Каїдою» і рухом «Талібан» протистояли об’єднаним міжнародним силам. Після початку антитерористичної операції в Афганістані 2001-го й смерті Джуми Наманганського, військового лідера руху, рештки збройних формувань організації перебралися в зону вільних племен на півночі Пакистану.
У серпні 2014 року в Ташкенті активно заговорили про появу серед населення прихильників «Ісламської держави» (ІД). Саме тоді хтось вивісив на мосту в столиці прапор цієї організації. Як розповів Самвел Петросян, працівник місцевої поліції, акцію, імовірно, міг організувати одинак, котрий поділяє ісламські цінності.
Організаторам провокації не вдалося домогтися якогось ефекту тільки тому, що більшість місцевого населення не знає арабської мови. Акція була проведена за кілька днів до Дня незалежності Узбекистану — 1 вересня. Напередодні святкування президент Карімов зустрівся з богословами, попросивши їх попередити громадян про небезпеку ІД. Він відзначив неприпустимість наближення до кордонів республіки «незрозумілої, раніше не відомої релігійної течії».
Добре розуміючи загрозу подальшого розширення впливу ісламістів на процеси в Узбекистані, а також пам’ятаючи про те, що в столиці Чечні теж відбулися дивні й трагічні події, пов’язані, очевидно, з ісламським рухом, Путін зважився на гру на випередження.

Що діється в Казахстані?
Найголовнішою подією в Казахстані, запланованою на 2015 рік, аналітики вважають дочасні президентські вибори, що мають відбутися 26 квітня ц. р. Нагадаємо, що 14 лютого відбулося засідання Асамблеї народу Казахстану, на якому делегати одностайно проголосували за ініціативу проведення таких виборів. У зверненні йшлося про те, що президенту країни необхідно дати новий мандат загальнонаціональної довіри для успішного входження Казахстану в період глобальних випробувань. На думку представників Асамблеї, необхідно, щоби країна не збилася зі свого стратегічного курсу та продовжила шлях до масштабної модернізації та просування в тридцятку найсильніших держав світу.
Вловлюючи в цих сигналах принципово важливі моменти, аналітики розуміють, що вибори в країні хочуть провести заздалегідь, щоби не проводити їх тоді, коли проблем у внутрішньополітичній та економічній сферах Казахстану стане критично багато. Необхідно пам’ятати про те, що в Казахстані спостерігається важка економічна криза. Вона пов’язана з цілою низкою факторів: падіння світових цін на нафту; важка ситуація в економіці РФ, з якою Казахстан тісно пов’язаний; взаємні санкції РФ і Заходу, що не можуть не вплинути в негативному аспекті й на Казахстан, який перебуває з РФ в одному економічному просторі.
Окремі російські експерти, котрі займаються проблематикою Середньої Азії, вказують на те, що мета дочасних виборів — упередити можливий тренд на рецесію, що може спричинити погіршення іміджу влади й викликати певну фрустрацію в суспільстві, адже економічний спад неминуче призводить до зниження рівня життя, падіння доходів населення, зростання безробіття. Крім того, перезатвердження Нурсултана Назарбаєва на посаді президента зніме нервозність серед казахстанських еліт, які перебувають у невідомості в очікуванні прийдешнього транзиту влади.

Висновки
Які загрози таїть в собі зміна політичного ландшафту країн Середньої Азії? РФ зацікавлена ??в політичній стабільності Казахстану та розвитку інтеграційних відносин із ним. У казахстанських реаліях і те й інше забезпечується фігурою президента Назарбаєва. Якщо чинний глава держави ухвалить рішення піти на позачергові президентські вибори зараз, його перемога не викликає сумнівів.
Нурсултан Назарбаєв має підтримку з боку переважної більшості населення Казахстану. На політичній арені у нього відсутні реальні опоненти. Оновлення мандата п. Назарбаєва зміцнить легітимність актуального зовнішньополітичного курсу, орієнтованого на просування євразійського інтеграційного проекту та партнерство з РФ. У цьому сенсі очікувані президентські вибори, скоріше за все, позитивно позначаться на російсько-казахстанських відносинах.
Стосовно Узбекистану російське керівництво проводить аналогічну політичну лінію: максимально утримати при владі чинного президента, не допустити розхитування його режиму, створити всі необхідні умови для якомога довшого утримання при владі діючої політичної еліти.
Але вік двох політичних аксакалів Середньої Азії — Карімова та Назарбаєва — є найбільшою геополітичною загрозою для режиму Путіна. У цих питаннях кремлівський карлик — просто безсилий. Очевидним є той факт, що в умовах відходу від справ двох зазначених політиків на східних кордонах РФ може виникнути дуже серйозна турбулентність, яка призведе до дестабілізації внутрішньої ситуації вже в самій Росії.
Група стратегічної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/1006

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply