Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 4, 2020

Наскільки сильна Росія в Центральній Європі?

Автор:

|

Лютий 13, 2014

|

Рубрика:

Наскільки сильна Росія в Центральній Європі?

Ми живемо в час, коли світ зазнає істотних внутрішніх змін: Азія окреслює свої амбіції, Сполучені Штати доводять свою гегемонію, Європейський Союз бореться з кризою, а Російська Федерація (РФ) знову марить імперськими планами. Аналітики вирішили з’ясувати, яке ж місце посідає Росія в Центральній Європі. Це питання є особливо актуальне в час, коли боротьба РФ за вплив над процесами в Україні зайшла в загрозливу фазу. У будь-якому разі, офіційній владі в Києві потрібно розуміти, чи є позиції Росії в Центральній Європі колосом на глиняних ногах чи, навпаки, потужним форпостом, який може зменшити політичний і економічний вплив Брюсселя на цей важливий геополітичний реґіон.

Історичний екскурс
Географічно країни Центральної Європи розташовані в районі, який був джерелом розбіжностей і конкуренції кількох держав протягом усієї історії. Російська, Австро-Угорська й Османська імперії змагалися за вплив і контроль над землями та народами Центральної Європи. Реґіон слугував основним полем битви під час Першої та Другої світових воєн, а далі — і «холодної війни». Здавалося, після падіння «залізної завіси» все зміниться, але нове сторіччя знову виводить центральноєвропейські країни на авансцену геополітичної боротьби.
Після Другої світової реґіон увійшов до радянської сфери впливу як буферний роздільник цивілізацій. Там запанував Варшавський договір — на противагу НАТО на заході Європи. Протягом понад 40 років тут правили комуністи під протекцією Москви, і країни різною мірою були інтегровані у військово-промисловий комплекс СРСР. Але «непорушний» усе ж звалився, і ось протягом вже більш ніж двох десятиліть відбувається перехід до ЄС і НАТО.
Проте на заваді цьому стала європейська фінансова криза 2008 року, що запропонувала ще один зсув у стратегічному положенні кожної центральноєвропейської держави. ЄС більше не виглядав як земля обітована неприборканого процвітання та високих темпів зростання економіки — того, що відбувалося протягом більшої частини 20 останніх років. Саме криза створила значні економічні диспропорції та політичні тертя всередині блоку.
Як не дивно, але криза ЄС мала й позитивний бік, але тільки для Росії. Стагнація в Європі збіглася й багато в чому сприяла відродженню РФ як геополітичного лідера, що спав у 1990-х. Але до 2008-го Росія знову постала не тільки як реґіональна держава. Причиною цього можна назвати, звісно, високі ціни на енергоносії та зміцнення економічного впливу в більшій частині колишніх радянських периферій.

Відносини країн Центральної Європи зі Заходом і РФ
За п’ять минулих років викристалізулася нова реальність, у якій ЄС — уже не такий сильний і процвітаючий, як це було раніше, а РФ більше не є слабким опонентом. Це змусило країни реґіону ще раз переглянути свої відносини зі Сходом і Заходом, тільки цього разу — під цілеспрямованим тиском «великих світу цього». У цій ситуації кожна країна шукає свій незалежний шлях до балансу між РФ і ЄС. У підсумку Варшава почала взаємодіяти з Москвою зовсім інакше , ніж Братислава чи Будапешт.

Польща
Через географічну близькість РФ і її традиційних стратегічних інтересів у прикордонних країнах (Україна та Білорусь) Варшава серед усіх країн Центральної Європи завжди займала найаґресивнішу позицію стосовно Москви. Це проявлялося в тісних зв’язках із НАТО та США й, що особливо дратувало РФ, кооперації у сфері протиракетної оборони.
Польща також поставила під сумнів гегемонію Росії на енергетичному фронті, прагнучи полегшити свою залежність від російського природного газу завдяки будівництву терміналу для імпорту зрідженого природного газу (LNG) і вивчаючи свої великі запаси сланцевого газу для його видобутку в довготерміновій перспективі.
Економічно Польща була однією з небагатьох країн у Європі з можливістю рости протягом всієї кризи. Хоча повільніше зростання впродовж останнього року та неврегульовані фінансові питання з ЄС уже пригасили бажання Варшави щодо подальшої економічної інтеграції в межах єврозони. З іншого боку, економічні зв’язки Польщі з Росією — слабкіші, ніж у більшості інших країн Центральної Європи, але російський ринок усе ж залишається дуже важливим для неї.

Чехія
Чехія — набагато віддаленіша від РФ географічно, а отже , є менш аґресивною до Москви, ніж Польща. Через свою високу залежність від поставок російських енергоносіїв і географію (на відміну від Польщі, Чехія не має змоги використовувати термінали імпорту зрідженого природного газу).
Енергетичні питання для Праги є вкрай болючі, і чехи посилено намагаються диверсифікувати й обмежити споживання енергоресурсів. Проте Чехія – економічно інтегрованіша з ЄС, зокрема з Німеччиною, а тому й менш залежна від російського ринку та менш сприйнятлива до російського економічного пресингу. Однак вона вже давно є однією з найєвроскептичніших країн Центральної Європи, і Росія негайно вклинюється в будь-яку «євротріщину» як економічно, так і політично.

Словаччина
Як і Чехія, Словаччина є географічно віддаленою від Росії. Єдина в Центральній Європі країна єврозони, Словаччина найтісніше інтегрована з ЄС з економічної точки зору. Але водночасно вона також дуже залежить від Росії в галузі енергетики, приблизно 60 % енергетичних поставок іде з РФ. Це робить Словаччину збалансованішою в її економічних відносинах між Сходом і Заходом. Братислава – менш аґресивна у своїх стосунках із Росією на енергетичному фронті, але й менш сприйнятлива до російської економічної експансії. У сфері безпеки вона також є менш уразлива щодо наполегливих залицянь із боку НАТО й не кидає виклику РФ, як Польща та Румунія.

Угорщина
Географічне розташування Угорщини стосовно Росії є аналогічним до Чеської Республіки та Словаччини – за лінією Карпат. Прикметно, що угорський фінансовий сектор був особливо вразливий під час європейської кризи протягом кількох останніх років. Це поставило угорський уряд, який здійснює суперечливу націоналізацію у банківській і енергетичній галузях, в опозицію до ЄС — угорці скептично ставляться до економічної інтеграції.
Така ситуація, своєю чергою, дала Росії більше можливостей заволодіти великим економічним впливом на Угорщину та відкрила всередині країни чудові комерційні умови для Москви. На фронті безпеки Угорщина є менш конфронтаційна стосовно Росії, ніж Польща чи Румунія, але також залишається прихильницею членства в НАТО.

Румунія
Румунія є, як і Польща, аґресивною в галузі політики та безпеки щодо Росії. Це пов’язане з її географічною близькістю до РФ на сході й тривалою суперечкою через Молдову, де перетнулися стратегічні інтереси Росії та Румунії.
Такий стан справ спонукав Румунію шукати заступництва у сфері безпеки в США, у таких галузях, як протиракетна оборона, виступаючи матеріально-технічною базою для операцій США та НАТО в Афганістані. Румунія також менше залежить від поставок російських енергоносіїв, ніж інші країни Центральної Європи, добуваючи більшу частину власної нафти й газу.
Проте вона є однією з країн, найменш інтегрованих із ЄС економічно, оскільки вступила до Євросоюзу порівняно пізно й поки що не будучи членом Шенгенської зони. Тож тут Румунія охочіше співпрацює з РФ.

Болгарія
Із-поміж країн Центральної Європи Болгарія співпрацює з Росією найтісніше. Це є спричинене багатьма факторами, у тому числі тим, що вона найбільше залежить від російського природного газу та є найменш розвиненою й інтегрованою в ЄС країною.
Болгарія має найвищий показник торгівлі з РФ і найнижчий із ЄС у Центральній Європі. Розташування на березі Чорного моря та відсутність територіальних суперечок із Росією також додає країні цінності в енергетичному плані. Найважливіший у цьому аспекті – «Південний потік», який проходить територією Болгарії. Проте вона є відданим союзником Заходу у сфері безпеки та як член НАТО розмістила в себе базу США.

Висновки
Індивідуальні взаємини країн Центральної Європи з РФ і ЄС демонструють істотні відмінності, порівняно з попередніми історичними періодами. Унаслідок географічних, демографічних і політичних причин притаманні їм відмінності тільки посилилися, оскільки криза в ЄС поглибилася. Це не тільки створило розбіжності у відносинах із великими державами, а й ускладнює загальнореґіональні інтеграційні зусилля, особливо в галузі економіки.
Яскравим прикладом цього є «Вишеградська четвірка» (Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина). У сфері безпеки прогрес цього об’єднання був утруднений фінансовою кризою та скороченням бюджетних витрат. Крім того, ці країни досі не бажають об’єднати й розподілити військово-стратегічні активи. Тому є маловірогідним, що спільні зусилля «Вишеградської четвірки» дадуть відчутні результати в оборонному комплексі.
Незважаючи на відмінності, країни Центральної Європи все ще мають спільні риси. У галузі безпеки всі вони є прихильні до НАТО та сподіваються його на сильну присутність. У ширшому сенсі головним чинником, який впливатиме на відносини цих країн з іншими великими державами, є внутрішня еволюція ЄС і РФ. Повернення до повномасштабного стратегічного вирівнювання з Росією вже не здається світовим лідерам малоймовірним. Але й РФ стикається зі своїми власними внутрішніми проблемами, такими як посилення стагнації, етнічна напруженість і непроста політична трансформація, які можуть послабити країну зсередини. Хоча здатність Росії демонструвати силу традиційно випереджає її слабку економіку.
Певні характеристики наступного етапу історії Центральної Європи як реґіону — украй нечіткі. Зрозуміло, однак, що найближчим часом значна реґіональна співпраця в Центральній Європі залишатиметься недосяжною мрією й, коли справа доходить до відносин із ЄС і РФ, національні інтереси переважатимуть над загальними.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/701

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply