Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 23, 2017

«Наша Надя» приїхала у галицький П’ємонт

Автор:

|

Грудень 29, 2016

|

Рубрика:

«Наша Надя» приїхала у галицький П’ємонт

Надія Савченко

Галицький П’ємонт здригнувся і затремтів. 27 грудня на його терени ступила нога льотчиці, офіцера, народного депутата, Героя України, перемовника-дипломата і просто жінки. До Львова приїхала Надія Савченко. Що б там про неї не казали, але почути наживо цю неоднозначну персону хотілося багатьом. І журналістська братія набігла, як мурашки на цукерничку. Бо ж хотілося розпитати героїню і про її перемовини з «розумними» сепаратистами, про стосунки з Віктором Медведчуком, з російською Федеральною службою безпеки, про звільнення полонених, і про багато-багато речей. Але в нашій цукерничці цукру не виявилося. Гість заборонила запитувати про будь-що, крім теми прес-конференції. І в журналістів обвисли об’єктиви з мікрофонами.
Колишня бранка Путіна приїхала до Львова рекламувати свою громадську платформу «Рух, реформи, революція українського народу (РУНА). У цьому їй допомагали місцевий Теодор Дяків і приїжджий із Києва Назар Мухачов. І це було сумно. Не те, що хотілось якогось шоу, хотілося почути з перших уст про її особисту правду, думки, позицію. А вийшла нудна лекція про боротьбу зі системою, формування громадського суспільства, неможливість людей впливати на ситуацію в країні, зубожіння народу, вертикальні та горизонтальні зв’язки. Скільки разів ми про це вже чули!
Вочевидь, щоб якось конкретизувати доповідь, п. Дяків, котрий несподівано для багатьох опинився у такій компанії, для наочності почав малювати писанку-схему, з якої випливало, що держава перебуває на межі краху. Це якось нікого не зачепило. Мабуть, журналісти ще не читали брошурку «Зміни політичної системи влади в Україні», запропоновану п. Дяківим.
Щоправда, насторожили деякі заяви «руністів». Наприклад: «Війна за майбутнє цілого українського народу — це не АТО!» І ще: «Без перемоги над внутрішнім ворогом не зможемо перемогти зовнішнього!» Ну, я ніби теж розумію, що у нас п’ята колона численна і на ватному марші, але до чого тут АТО? Якщо почати війну ще й на другому фронті, то чи нас вистачить? Але надія є! І це — не каламбур. У напрямках діяльності громадської платформи є Народний трибунал України. Я — тільки «за». Народ це любить. Аби допомогло.
Потім знову взяла слово «наша Надя». Цього разу палко промовляла про олігархів, котрі вже все купили, і політиків, і медіа, хоч журналісти в цьому не винні. Так виглядало, що в цій країні «всьо уже украдено до нас». Коли п. Савченко громила анонімних олігархів, у залу навшпиньки прокралася знімальна група з «Інтера». Як знали.
Врешті слово взяв наймолодший із трійці — Назар Мухачов. Говорив бадьоро, багато цитував просто з комп’ютера. Коли надійшов час ставити запитання, приспані журналісти аж якось розгубились, наче забули, що вони вміють говорити. Доповідачі втішилися, що можна тихенько злиняти з цього збіговиська, але тут прозвучало: «А як ви збираєтесь втілювати накреслені плани?» Зависла незручна хвилева пауза, наче під час анекдоту хтось згадав про небіжчика. Відповідь була довгою та багатослівною, що зводилась до тези — почуєте на наступних прес-конференціях.
Коли ж трійцю спитали, що вони такого зробили, щоб їм люди повірили, ті заявили, що вірити їм не треба, а треба слухати та розуміти. А я так хотів вірити…
Загалом я почувався ошуканим, бо направду переймався долею Надії у російських казематах. Ось вона поруч — рукою можна торкнутися, а я замість неї бачу вбивць Захарченка і Плотницького, про яких вона сказала, виступаючи в Німеччині: «Я побачила в першу чергу людей. Причому людей замучених, людей, які так само втомилися від війни, які так само шкодують, що війна є. Які зацьковані і через це — злі, які прекрасно розуміють, що розчарувались, покладаючи свої надії на Росію. Я зустріла розумних людей, які дуже тверезо оцінюють ситуацію».
Може, цю прес-конференцію варто було спершу провести в Донецьку, а вже потім у Львові? Там також люди. Правда вони в нас стріляють і вбивають наших хлопців. Але, видно, тому, що втомились через війну.

Богдан Волошин, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...