Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

На вулиці українських міст вийшли «національні дружини»

Автор:

|

Лютий 08, 2018

|

Рубрика:

На вулиці українських міст вийшли «національні дружини»

Роман Ващук, Посол Канади в Україні, засудив створення партійно-політичних громадських об’єднань, які хочуть займатися наведенням громадського правопорядку.

Молодики у балаклавах
Присяга шести сотень активістів громадської організації «Національні дружини» у балаклавах, яка відбулася в Києві 29 січня, насторожила багатьох громадян України не лише грізним маршем незнайомих широкому загалу молодиків в однаковій уніформі. Доволі тривожні асоціації виникли й у тих, хто зазирнули на сторінку «Нацдружин» у Facebook.
Бо, зокрема, прочитали там обіцянку: «Ми, не вагаючись застосуємо Силу, аби встановити Порядок, який принесе Добробут у кожну українську родину». Семен Глузман, правозахисник і колишній політв’язень, зауважив із цього приводу: «Це дуже близько до запаху 1933 року в Німеччині. І я не перший це кажу».
Натомість Роман Чернишов, речник політичної партії «Національний корпус», спробував заспокоїти своїх співгромадян такими поясненнями: «Фактично це частина азовського руху («Азов» — полк спеціального призначення Національної гвардії України, який відзначився в боях на Донбасі проти російських окупантів та їхніх колаборантів. — Ред.). Це добровільне об’єднання з підтримання порядку на вулицях, патрулювання вулиць, протидії алко- та наркопритонам і взагалі для допомоги там, де державні органи або не можуть, або не хочуть допомагати українській громаді».
І хоча п. Чернишов запевнив, що «Національні дружини» не мають зброї і не є поліційним чи військовим об’єднанням, проте співпрацюють із поліцією», однак додав: «Якщо поліція заплющує очі на незаконні речі, то вони діють без спільної координації».
Це не могло не викликали щонайменше подиву. Адже п. Чернишов назвав «Нацдружини» частиною «азовського руху», а «Азов» входить до структури Міністерства внутрішніх справ (МВС), очільник якого Арсен Аваков відреагував на присягу в Києві нагадуванням: «В Україні є лише одна монополія на застосування сили — державна: Національна гвардія, Національна поліція, Збройні сили України. Всі інші — парамілітарні утворення, які намагаються себе позиціонувати на вулицях міст, не є законними».
Не могли не занепокоїти й заклики очільників «Нацдружини» долучатися до них тих, хто мають дозволи на зброю. А стверджуючи, що «їх фінансують представники бізнесу», речник «Національного корпусу» загадково не конкретизував, хто вони такі.

Уродженець РФ
Журналісти «Громадського радіо» з’ясували, що офіційними засновниками «Нацдружин» фігурують три ветерани «Азову» — Ігор Кашка, Артем Клімін і Максим Климка. Офіційним керівником — ще один колишній «азовець» Ігор Бобер, а фактичним — Ігор Михайленко, екс-заступник командира полку «Азов».
Про нього повідомляли в засобах масової інформації (ЗМІ), що раніше він був в організації «Патріот України», однак 2011 року стріляв у своїх соратників із травматичної зброї й отримав від них кульове поранення в шию, а після ушпиталення був заарештований. Вийшов на свободу 2014-го за так званою майданною амністією. Фігурував і в карній справі про збройне пограбування інкасаторів «Ощадбанку» 2016 року.
Однак журналіст Артем Фурманюк, котрий довгий час стежить за діяльністю «Азову», запевнив: «Ігор Михайленко є лише формальним командиром дружинників. Насправді весь цей процес курує Сергій Коротких із позивним «Боцман», колишній начальник розвідки батальйону «Азов».
А про нього репортер розповів, що той — уродженець Російської Федерації (РФ) і вже колишній громадянин Білорусі, українське ж громадянство отримав у грудні 2014 року за указом Президента за активну участь у війні на Донбасі. У ЗМІ він відомий як один із лідерів ультраправого російського об’єднання Націонал-соціалістичне суспільство та один зі засновників громадської організації «Зірка», яка спільно з «Нацкорпусом» активно блокувала навесні минулого року роботу російських банків в Україні. Однак п. Фурманюк запевнив: «Насправді ж потім знімала блокаду за гроші».
Зорян Шкіряк, радник міністра внутрішніх справ України, відреагував на появу «Нацдружин» реплікою: «Я насправді певною мірою ставлюся з пересторогою до таких речей. І передусім вона полягає в тому, щоб «Народні дружини», не дай Боже, не використали для тих чи інших провокацій. Якщо це на благо, то, звісно, тільки «за». Але, на жаль, сумна практика останніх років нам неодноразово показувала про те, що певні формування, в т. ч. громадські, використовувалися далеко не для кращих речей».
Ігор Михайленко відкидає будь-який зв’язок «Нацдружин» із міністром Аваковим, стверджуючи: «Ні Аваков, ні Порошенко, ні жодна інша владна структура чи особа не є для нас авторитетами, бо ця влада проґавила такий шанс. 2014-го було піднесення українського народу, але до 2018 року вони все проґавили, щоб не сказати гірше, — економіку, силовий сегмент, інтелектуальний. Тому як наша організація ставитися до таких людей? Звісно негативно».
Але ж п. Михайленко заперечує й будь-яку причетність до своєї організації Андрія Білецького, народного депутата України та лідера партії «Національний корпус». А той… відкривав присягу «нацдружинників».

«Арґумент» Авакова?
Однак Ігор Мазур, заступник голови партії УНА-УНСО, назвав їх арґументом, який застосує у боротьбі за владу Аваков. Дослівно ж він заявив: «Презентація «Національних дружин» свідчить про те, що боротьба за владу загострюється! Це не «Варта» Ківи, це набагато серйозніше! Зброю іноді називають арґументом. А «Національні дружини» — це арґумент у руках Авакова. Це на сьогоднішній день, але завтра, відповідно до зміни ситуації в державі чи на фронті, все може змінитися! На яку «відповідь» треба чекати від Президента й інших впливових олігархів?».
Семен Глузман також нагадав у коментарі про нацдружинників, що «у французького короля та його кардинала були свої власні армії», й провів паралелі: «Але і в сучасній демократичній Україні щось схоже з’явилося. В Петра Олексійовича —свої солдати, а в міністра внутрішніх справ — свої. Погано це чи добре? Не знаю. Скоріше, погано. Як ми пам’ятаємо, боротьба французького короля з кардиналом Ришельє допомогла їхньому спільному ворогу — Англії. Франція зуміла вистояти. Що чекає на нас? Кривава перемога однієї з українських армій? І поразка іншої української армії? Це вже було. На раз було, коли одні українці вбивали інших українців. Невже знову?».
Натомість політолог Віктор Небоженко вважає: «Тепер не лише Аваков, а й інші впливові та багаті люди будуть намагатися створювати подібні парамілітарні структури. Це може бути і Медведчук, і Ахметов… Більш того, крім МВС й інші державні структури можуть створювати під себе такі дружини. Тобто це тенденція. Важливо збагнути, хто буде контролювати вулицю? Це може бути потужним тиском зокрема на виборах. Влада почала створювати такі парамілітарні та спеціально видресирувані структури, призначені не для війни на фронті, не для наведення ладу, а для демонстрації сили на вулиці. Це така своєрідна заміна Майдану. Просто зараз «засвітилися» ті, хто є наближеним до Авакова. В їхньому середовищі обов’язково буде розкол на тих, хто будуть задоволені своїм існуванням, і радикалами. З політологічної точки зору це неминуче. Втримати такі утворення нашим олігархам або міністрам буде дуже складно. Це гра з вогнем. З іншого боку, це може стати тлом для того, щоб Путін розповідав світу, що в Україні громадянський конфлікт».
Важливо, що експерти фактично в один голос кажуть про головну проблему. «Не бачу зараз сильної потреби в таких дружинах на вулицях, — каже експерт Віталій Купрій. — Якщо у нас є проблеми з поліціянтами, то треба їх вчити, треба займатися правоохоронними структурами. Тут треба працювати над проблемою, а не підміняти поліцію такими активістами».
Тим часом Роман Ващук, коментуючи створення «Національних дружини», наголосив, що єдиним легітимним органом для підтримання правопорядку в Україні є Національна поліція. За словами дипломата, громадські об’єднання існують у всьому світі, але створення партійно-політичних громадських об’єднань, які хочуть займатися наведенням громадського правопорядку, — це не той шлях.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...