Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 24, 2017

Міністри й депутати ВРУ зашкодили арешту соратника

Автор:

|

Квітень 27, 2017

|

Рубрика:

Міністри й депутати ВРУ зашкодили арешту соратника

Микола Мартиненко

Солом’янський районний суд Києва відпустив на поруки Миколу Мартиненка, колишнього народного депутата України, затриманого детективами Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Демарш «фронтовиків»
За словами Назара Холодницького, голови САП, його слідчі встановили, що п. Мартиненко й інші учасники «створеної ним злочинної організації» нібито «заволоділи чужим майном шляхом зловживання службовим становищем» — привласнили 17,28 млн USD підконтрольного їм держпідприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Мовляв, уклали контракт купівлі-продажу 601 тис. т уранового концентрату, які австрійська компанія-посередник Steuermann начебто придбала в Казахстані за 57,47 млн USD і продала українському комбінату за 74,75 млн USD, а комісійні зокрема адресувала на рахунки інших підконтрольних п. Мартиненку фірм.
Детективи НАБУ просили суд заарештувати Миколу Мартиненка, бо він уникав їх — не виходив на зв’язок, його телефон регулярно був вимкнений, перестав користуватися особистими авто й їздити за звичними адресами. Врешті-решт слідчі знайшли його у приймальні депутата Дениса Дзендзерского, де він просидів цілих шість годин.
Але суддя Олексій Бобровник відмовився застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а віддав його на особисту поруку трьох міністрів — освіти та науки Лілії Гриневич, молоді та спорту — Ігоря Жданова, а також інфраструктури — Володимира Омеляна, й 18 депутатів Верховної Ради (ВРУ) від «Народного фронту», до координаційної ради якого входить підозрюваний, — Федора Бендюженка, Олени Бойко, Владислава Данілина, Віктора Єленського, Леоніда Ємеця, Миколи Княжицького, Віталія Корчика, Вадима Кривенка, Геннадія Кривошеї, Олени Ледовських, Георгія Логвинського, Олена Масоріної, Хвичі Мепарішвілі, Павла Пинзеника, Вадима Підберезняка, Максима Полякова, Віталій Сташука й Андрія Тетерука.
Зокрема, п. Жданов запевнив суддю, що знає п. Мартиненка як людину, котра «створила демократичне суспільство в Україні» й «не переховується від слідства, не зліг у лікарню, постійно перебуває в Україні та ще 2015 року пішов на безпрецедентний крок — добровільно склав повноваження народного депутата та відмовився від депутатського імунітету» (тоді йому також інкрімінували участь у корупційних схемах. — Ред.).
Депутат Княжицький твердив, що «Мартиненко був ключовою людиною на Майдані». А ще один «фронтовик», Леонід Ємець, запевнив, що складе в разі втечі. Мартиненка за кордон свій депутатський мандат.

«Нормальний крок»
Однак обіцянки депутатів давно вже «девальвували» в Україні. Тож один із активістів у військовій формі, котрий закликав суддю заарештувати Миколу Мартиненка, відповів депутату Ємцю: «Ми три роки стежимо і за «Народним фронтом», і за вашою кар’єрою».
Утім, Євген Якунов, політичний оглядач агенції «Укрінформ» , з’ясував: «Закон, до речі, певну відповідальність поручителів передбачає. Виходячи з важкості злочину, який інкримінується Мартиненку, якщо вони не виконають своїх зобов`язань «за необхідності доставити підозрюваного, обвинувачуваного до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу», їх очікує штраф максимум у 50 прожиткових мінімумів. Це й усе. Сума для наших достойників, як бачимо, мізерна. Про якісь же відставки чи позбавлення мандатів у законі взагалі не йдеться. Втім, і цього покарання поручитель може уникнути, якщо вчасно «відмовиться від узятих на себе зобов’язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність».
Не виключено, що суддя Бобровник відпустив підозрюваного під враженням погроз «фронтовиків», які засвідчили присутні в суді журналісти. Утім, Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України, відреагував на вчинок урядовців доволі ліберально: «У мене немає жодного застереження щодо такого кроку. Вважаю, що це було командне, колективне, політичне рішення. Вважаю, вони мають право вчиняти так, і це абсолютно нормальний крок».
А от Артем Ситник, директор НАБУ, коментував поведінку політиків інакше: «Коли народні депутати переходять на особисті образи на адресу прокурора, судді, чинять відвертий тиск під час судового засідання, на жаль, мені здається, що якраз тест для нашої еліти вони поки що не проходить».
А п. Холодницький пояснив те, що відбулося в Солом’янському районному суді Києва, так: «Ні для кого не секрет, що корупція в Україні, на жаль, є надто політизованою. І прихід до влади всі минулі роки — це був, як заробляти, а фактично обкрадати народ. Те, що прийшов «Народний фронт» — мене не дивує. Але здивувала позиція декотрих міністрів. Не чекав їх побачити, чесно кажу. Але хай громадськість сама судить і дає оцінку цим діям».
Однак громадськість відреагувала на похід міністрів і депутатів до суду переважно нецензурними словами. Тож надамо слово коректнішим активістам і політологам.

«Нагадує покриття»
Приміром, Віталій Шабунін, голова громадської організації «Центр протидії корупції», зауважив, що ті, хто взяли на поруки п. Мартиненка, були б «політичними трупами у будь-якій нормальній країні». А політолог Андрій Єрмолаєв вважає, що «взяття на поруки як таке — це позитивна, нормальна процедура. Інша річ, що бажано було б, аби поручителями виступали не представники однієї політичної сили, а відомі громадські діячі та моральні авторитети. Тоді у суспільства такий вчинок справді викликав би довіру. А в цьому випадку, скоріше, все нагадує «дахування», покриття, тим більше, що, на жаль, поряд із депутатами з’явилися й міністри, котрі є державними чиновниками вищого рангу, що не робить честі державній машині, яка має бути за межами подібного процесу і не втручатися в діяльність і процедури судової гілки влади».
Своєю чергою, Олександр Скипальський, колишній заступник голови Служби безпеки та начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а зараз — віце-президент Центру стратегічних досліджень та аналізу заявив, що «в цивілізованій країні і з цивілізованим парламентом така кількість парламентаріїв не мала туди йти і брати його на поруки». За словами експерта, взяття на поруки підозрюваного в серйозних економічних злочинах такою великою кількістю народних депутатів виглядає, як мафіозна діяльність контори, й саме такі ситуації «сприяють для компрометації того, що відбувається в Україні».
Позафракційний народний депутат Дмитро Добродомов твердив: «Немає жодної європейської країни, де б на суд до політика, обвинуваченого в масштабній корупції, прийшли з підтримкою чинні міністри і депутати. Те, як «Народний фронт» кинувся захищати Мартиненка, абсолютно шокує. Нардепи та міністри залежать від верхівки «Народного фронту». В Україні вся система побудована за принципом: гроші роблять політику, а далі політика приносить гроші, зокрема від кадрових призначень і голосувань у ВРУ. «Народний фронт» — це політико-маркетингове утворення, у якому бонзи вклали гроші в рекламну кампанію, продали місця у списку, а тепер відбивають кошти. Усі в «Народному фронті» бояться, що п. Мартиненко заговорить, ось і прийшли в суд рятувати його».
Натомість Олег Жданов, колишній офіцер оперативного управління Генерального штабу Збройних сил України, зауважив: «І депутати, і міністри від «Народного фронту» не злякалися резонансу в суспільстві, не побоялися за свій рейтинґ і підтримали Мартиненка, довівши, що становлять реальну загрозу для «Блоку Петра Порошенка» (БПП) та особисто Президента. Суд над Мартиненком показав: у політичній еліті почався процес бродіння, який призведе до нового витка протистояння олігархічних кланів. До того ж, крім «БПП» і «Народного фронту» на політичній арені з’явився і третій центр упливу — прем’єр-міністр Гройсман. Він чудово розуміє: за відставку його уряду передусім не проголосує «Народний фронт», інакше втратить своїх людей у Кабінеті міністрів, головний із яких — Арсен Аваков (міністр внутрішніх справ. — Ред.)».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...