Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, May. 28, 2017

Новий «план Маршалла» і до Києва доведе

Автор:

|

Квітень 06, 2017

|

Рубрика:

Новий «план Маршалла» і до Києва доведе

Українські можновладці сподіваються на гроші, а захід сподівається на чітке виконання реформ

Конґрес Європейської народної партії, що відбувся минулого тижня на Мальті, ухвалив резолюцію про розробку довготермінового плану підтримки України, який вже охрестили новим «планом Маршалла». Як заявив Петро Порошенко, ця резолюція — «доказ рішучості найвпливовішої політичної сім’ї Європи» підтримувати Україну на шляху реформ і прагнення всіма можливими засобами допомогти Україні реалізувати її євроінтеграційні прагнення.
План підтримки України містить у собі різні програми військової, гуманітарної й економічної допомоги, просування демократичних реформ і підтримку європейської й євроатлантичної інтеграції. Президент України також наголосив, що повністю підтримує подальшу нормалізацію відносин між Європейським Союзом (ЄС) і Російською Федерацією (РФ) з припиненням російської аґресії проти України: «Без миру та стабільності в Україні не може йти мови про безпечне і квітуче майбутнє Європи. Ми повинні об’єднати наші зусилля для повернення Донбасу і Криму в Україну і для вигнання російського аґресора з України».

Підручник з історії
План Маршалла (European Recovery Program, Marshall Plan) почав здійснюватися 1948 року, коли Конґрес США прийняв закон «Про економічну співпрацю», що передбачав чотирирічну програму економічної допомоги Європі, що після Другої світової лежала в руїнах. Стратегія відновлення європейської економіки була розроблена Джорджем Маршаллом, державним секретарем США.
Варто зазначити, що ситуація в Європі 1948 року багато в чому нагадувала теперішні українські реалії. Обсяг промислового виробництва значно впав, відчувався серйозний дефіцит вугілля (не лише як палива, але й як сировини для металургійної промисловості), було втрачено значні джерела надходження іноземної валюти, потреба в імпорті була дуже висока.
Після війни життєздатність західноєвропейської економіки багато в чому підтримувалася імпортом із Північної Америки. Країни Західної Європи за рахунок свого власного виробництва могли забезпечити лише 40 % споживання зерна, бавовни, алюмінію, міді, 30 % споживання свинцю та цинку, 15 % — сала та масла. Відразу після війни імпорт країн Західної Європи забезпечувався наданням субсидій і позик із боку США та Канади, використанням золотих і доларових резервів. До 1947-го ці джерела вичерпалися. Через нестачу платіжних засобів західноєвропейські країни опинилися перед перспективою катастрофічного скорочення імпорту продовольчих і ключових сировинних ресурсів.
По обидва боки Атлантичного океану розуміли: потрібна реновація європейських промисловості та сільського господарства. План допомоги Європі розглядався як свого роду переливання крові, яке підтримало б слабкі європейські економіки й дало б їм можливість працювати над власним відродженням. І США, й їхні європейські партнери усвідомлювали, що без міцної виробничої бази шанси на подолання труднощів — мізерні.
За чотири роки (1948-1951) Вашинґтон виділив європейцям майже 12,4 млрд USD. Гроші категорично заборонялося витрачати на «бюджетні дірки», а лише на розвиток реального сектора економіки. Причому забезпечення європейців товарами першої необхідності здійснювалося у вигляді дотацій, а не позик. Місцева валюта, виручена від продажу цих продуктів, мала бути використана європейськими урядами для зменшення дефіциту своїх державних бюджетів, а отже, і темпів інфляції.
Промислове устаткування закуповувалося на позики Міжнародного банку. Поставки сировини, сільськогосподарських машин, запасних частин тощо фінансувалися під гарантії американського уряду через Експортно-імпортний банк США, що створив для цього спеціальне відділення.
Результати — більш ніж успішні. Понівечені війною європейська промисловість і сільське господарство були в короткі терміни відновлені, забезпечивши стабільні надходження до бюджетів і гальмування інфляції. Європейські країни змогли розплатитися за зовнішніми боргами. Було відновлено й укріплено середній клас — гарант політичної стабільності та сталого розвитку.
Важливими були й політичні результати. Однією з цілей «плану Маршалла» була протидія поширенню впливу СРСР на країни Західної Європи. Економічна допомога надавалася лише за умови виконання певних вимог у політичній сфері, зокрема, відсутності представників компартій в урядах. Деякі дослідники навіть розглядають цю програму як фактичне оголошення холодної війни СРСР.
У підсумку радянський вплив у Західній Європі був суттєво ослаблений. Допомога за «планом Маршалла» офіційно припинилася 31 грудня 1951 року. Однак ця стратегія заклала основи для продовження допомоги іноземним державам, що досі є одним із ключових елементів зовнішньої політики США

Головне — не гроші, а реформи
Як бачимо, ефективність «плану Маршалла» — незаперечна. Однак, теперішня українська влада сприймає цю стратегію дещо своєрідно. В Києві думають про багатомільярдні вливання, які дадуть можливість залатати безліч бюджетних дірок, та, що гріха таїти, дещо «освоїти», так би мовити, в приватному порядку.
Однак, на Заході від будь-яких інвестицій чекають перш за все конкретних результатів. Просто так давати Україні гроші ніхто не буде. Тим більше, що «план Маршалла» вже фактично запущений.
3 квітня Рада директорів Міжнародного валютного фонду (МВФ) завершила третій огляд економічної програми України в рамках механізму розширеного фінансування (EFF), що дозволяє виділити Києву близько 1 млрд USD. Нагадаємо, що Україна з 2015-го реалізує із МВФ чотирирічну програму EFF, в рамках якої розраховує отримати близько 17 млрд USD.
Причому гроші дають не просто так, кожен транш обумовлений здійсненням тих чи інших структурних реформ в економіці та, найголовніше, в сфері боротьби з корупцією. Саме непрозорість і надзвичайно заплутана система регулювання бізнесу є найбільшою претензією МВФ до України. Тому EFF розбили на дрібні транші, під виділення кожного з яких створюється окремий протокол, в якому фіксуються вимоги до української влади.
Остання скрегоче зубами, але мусить потроху ламати стару олігархічну систему. Хоча успіхи й не надто помітні. Девід Ліптон, перший заступник директора-розпорядника МВФ, наголосив, що для швидкого та стійкого економічного росту Україні «необхідно провести структурні реформи для поліпшення бізнес-середовища та залучення інвестицій». Серед таких реформ він назвав приватизацію, створення ринку сільськогосподарських земель і боротьбу з корупцією. «Незважаючи на створення нових антикорупційних інститутів, конкретні результати поки не досягнуті», — наголосив п. Ліптон.
Тож шукати нового «плану Маршалла» насправді не потрібно. Чи так, чи сяк — українській владі доведеться перекрити всі можливі корупційні потічки та вивести економіку з тіні. Тоді й бюджетні діри зникнуть, й інвестори з’являться.

Ігор Берчак

Мовою чисел
Загальна сума асигнувань за «планом Маршалла» — 12,4 млрд USD. За країнами — Британія (2,8 млрд USD), Франція (2,5 млрд), Італія (1,3 млрд), Західна Німеччина (1,3 млрд), Нідерланди (1 млрд) та інші
Валові внутрішні продукти (ВВП) країн Західної Європи підвищився на 32,8 %. Промислове виробництво зросло на 40 % (порівняно з довоєнним рівнем). Обсяг сільськогосподарської продукції — на 11 %. Обсяг торгівлі — на 40 %.

До теми
За різними оцінками, за період з 1991-го і дотепер із України в офшори виведено 148 млрд USD. Про це пише у виданні «Дзеркало тижня» Інна Шовкун, науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України. «Не всі ці багатства виводилися з країни корумпованою клептократичною владою. Бізнес використовує офшори для легального зниження податкового навантаження, зменшення ризиків, спрощення судового захисту своїх інтересів», — йдеться в статті. Автор вказує, що створення в Україні сприятливих фіскальних умов сприяти поверненню в країну капіталів у вигляді прямих іноземних інвестицій і кредитів. «Навіть зараз кошти з офшорів відіграють важливу роль у промислових інвестиціях. Зокрема, частка Кіпру в прямих іноземних інвестицій, накопичених у промисловості України, становила 19,3 %, або 2,6 млрд USD (на 1.10.2016), Нідерландів — 12,8 %, або 1,7 млрд USD. Кошти з офшорів надходять в економіку також у формі боргового фінансування», — наголошує п. Шовкун. Економіст також зазначає, що зараз у тіньовому секторі економіки України обертаються кошти, що становлять приблизно 35-40 % обсягу офіційного ВВП. «Залучити до розвитку економіки країни капітали з тіньового обігу офшорів дозволило б давно очікуване впровадження податкових і митних інвестиційних стимулів для нових промислових виробництв з допомогою механізму індустріальних парків», — підсумовує автор.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...