Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 22, 2019

Людина Президента: від Володимира Гройсмана дива не очікують

Автор:

|

Квітень 21, 2016

|

Рубрика:

Людина Президента: від Володимира Гройсмана дива не очікують

Володимир Гройсман

Хоч Володимир Гройсман, котрого Верховна Рада України (ВРУ) затвердила 14 квітня прем’єр-міністром, анонсував перше засідання очолюваного ним нового уряду щойно 20-го, свої перші кроки на новій посаді він здійснив ще до цього.

Дебют
Зокрема, подав того ж 14 квітня на розгляд депутатів програму діяльності Кабінету Міністрів України (КМУ). Але ті прийняли її не одразу — із першої спроби «за» проголосувало лише 211 депутатів за мінімально необхідних 226, із другої — 222, із третьої — 223 голоси «за». Завізувати її в парламенті вдалося лише з четвертого разу — 243 прихильними голосами.
В авторитетному київському часописі «Дзеркало тижня» пояснили: «Програма уряду — стандартно безлика, на превеликий жаль. Вона вчергове підтверджує, що ні про яке стратеґічне планування не йдеться, зміни якщо й будуть, то ситуативні, їхні наслідки — непередбачувані, а відповідальні залишаться невідомими. Єдина причина, через яку цей документ міг бути прийнятий, — річний імунітет КМУ. На жаль, в іншому разі про якнайшвидше повернення в програму Міжнародного валютного фонду (МВФ) можна було б і не мріяти. Фонд не працює з тими, кого можуть замінити в будь-який момент. Але навіть цей плюс із трудом виправдовує ту недбалість, із якою новоприбулі на Грушевського (вулиця, на якій розташована будівля уряду. — Ред.) ставляться до своїх майбутніх обов’язків».
Усе того ж 14 квітня п. Гройсман провів свої перші на посаді глави уряду телефонні розмови з віце-президентом США Джо Байденом, президентом Європарламенту Мартіном Шульцом і віце-президен том Єврокомісії Федерікою Моґеріні, котрі підтвердили солідарність із Україною та висловили сподівання, що новий уряд прискорить системні реформи в країні. Новопризначений прем’єр також домовився на зустрічі з Александром Вершбоу, заступником генерального секретаря НАТО, про підготовку комплексного пакета допомоги Україні та відновлення роботи комісії міжвідомчої координації з питань співпраці з Пінічноатлантичним альянсом.
А 16 квітня Володимир Гройсман доручив Міністерству охорони здоров’я розпочати впродовж двох тижнів поставки ліків для онкохворих дітей. Своєю чергою, 18 квітня доручив міністру реґіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства розробити пропозиції з удосконалення системи використання коштів Державного фонду реґіонального розвитку. «Необхідно забезпечити можливість місцевим органам влади середньотермінового планування здійснення інвестиційних проектів. Нам потрібно по-новому вибудувати взаємини: у кожного повинен бути свій бюджет, і він має ним розпоряджатися», — конкретизував п. Гройсман.
Прем’єр також доручив розробити до 1 червня перелік проектів для фінансування інфраструктури об’єднаних територіальних громад, яким передбачено спрямувати 2016 року субвенції з державного бюджету в розмірі 1 млрд грн. Як бачимо, принаймні наразі якісь ґрандіозні плани в нього таки є.

Лише під тиском…
Однак експерти багато від нового очільника уряду не очікують. Приміром, економіст і політолог Тарас Загородній уважає, що «уряд п. Гройсмана радше не відповідатиме викликам часу». «Не таємниця, що його на посаді прем’єра хотів бачити Петро Порошенко, щоби повністю замкнути всю владу на собі. Президент всіляко уникає серйозних змін. Володимир Гройсман — людина старої системи. Які реформи він може втілити? Максимум — отримати гроші від МВФ. А зміни, якщо й будуть, то лише під тиском суспільства та зарубіжних партнерів», — переконаний він.
Утім, коли п. Гройсмана ще затверджували 14 квітня прем’єр-міністром, Сніжана Гришина, кореспондент радіостанції «Голос столиці», зауважила: «В кулуарах уже багато говорять про те, що сьогодні обрали тимчасовий уряд. Кажуть, що декотрих очільників можуть замінити. Нібито лише в такий спосіб можна було домовитися з Арсенієм Яценюком і про його відставку, і про те, що залишили міністрами Арсена Авакова та Миколу Петренка, чого не дуже хотіли представники «Блоку Петра Порошенка».
Водночас Валентин Гладких, політичний експерт і кандидат філософських наук, не сумнівається, що «новий КМУ створили, щоб відтягнути час до виборів у ВРУ». «Зрештою, це все одно завершиться дочасними виборами. Більшість експертів розходяться в думках лише щодо дати проведення таких виборів, при цьому вони сходяться на думці, що вибори — неминучі. Тому цей уряд буде виконувати одну-єдину функцію — відтягувати час, щоб основні суб’єкти, які будуть брати участь у дочасних виборах, могли до них підготуватися. Це — у гіршому разі. А в кращому разі вони ще встигнуть прийняти якийсь більш-менш адекватний закон про вибори та політичну рекламу, і це буде великим досягненням. Звісно, про себе ці люди також не забудуть — їхній матеріальний добробут повинен покращитися, і в майбутньому вони стануть потенційними клієнтами леґендарного Національного антикорупційного бюро України», — прогнозує він.
Такої ж думки дотримується Віталій Бала, директор Аґенції моделювання ситуацій. «Новий уряд — тимчасовий, як і все зараз. Це — відтягування, замороження кризи. Парламент має бути переобраний. Немає суспільної леґітимізації. Треба або встановлювати диктаторський режим, або йти на нові вибори. Встановлювати мандат довіри. Тоді будуть конкретні зміни в країні», — запевняє він.

«Кого не шкода»
Юлія Мостова, головний редактор часопису «Дзеркало тижня», по суті, все сказала про п. Гройсмана та його Кабмін уже заголовком своєї публікації — «Тимчасовий уряд». І в першому ж реченні констатувала: «14 квітня у Верховній Раді коаліція, що складається з тих, хто не хоче йти на дочасні вибори, затвердила уряд, що складається з тих, кого їм не шкода».
Конкретно ж щодо нового очільника уряду журналістка зауважила: «Володимир Гройсман уклав у незапланований спічрайтерами й самим собою розпачливий вигук: «Я вам покажу, що таке управління державою!» — все: і приниження від необхідності півтора року демонструвати публічну покірливу лояльність Президентові; і напругу нічних безглуздо-нещадних боїв за кадри; й абсолютну впевненість у власних силах змінити країну; і нерозуміння своєї неконгруентності викликам і завданням, які стоять перед прем’єром сьогодні».
«Півтора року Володимир Гройсман просидів у всіх на очах у президії ВРУ. Під найяскравішим ліхтарем у країні. І при цьому залишився «темною конячкою». Спікер здавався безвідмовним інструментом Президента і фактично жодного разу не дав публічного приводу вважати інакше», — нагадала п. Мостова.
«Від п. Гройсмана не треба чекати дива. Новообраний прем’єр — яскравий представник перехідної форми, яка заповнює простір між політичним класом, породженим епохою первинного накопичення капіталу, і грядущою альтернативою — майбутньою політичною елітою», — дійшла висновку журналіст.
Так виглядає, що Президент доручив екс-спікеру очолювати уряд, аби був його порівняно респектабельною «вітриною». Адже як підприємницька, так і політична кар’єра Володимира Гройсмана розвивалися дуже стрімко. Приміром, комерційним директором приватного підприємства «ОКО» він став у 16 років, а депутатом міської ради Вінниці, де народився 20 січня 1978-го, — у 22. У листопаді 2005 року був обраний секретарем міськради та став виконувачем обов’язків мера Вінниці. А в 28-річному віці переміг на мерських виборах 2006-го. Причому очолював своє рідне місто аж до 2014 року.
При цьому неабияку підтримку п. Гройсману весь цей час надавав Петро Порошенко. Зокрема, на посаду очільника Вінниці той балотувався від «Нашої України», місцевий партійний осередок якої на той час контролював мабутній Президент. На першому терміні на посаді мера Вінниці Володимир Гройсман, отримавши банківське кредитування, розгорнув діяльність із капітального ремонту асфальтного покриття всіх маґістральних і більшості другорядних вулиць, почав кампанію з енерґозбереження в місті. Відтак 2010-го, з найбільшою серед обласних центрів України підтримкою народу (77, 81 %) був переобраний на другий термін мера Вінниці. Починаючи з 27 лютого 2014 року політик займав посаду віце-прем’єр-міністра з реґіональної політики, а також міністра реґіонального розвитку та житлово-комунального господарств України. І тепер він — друга особа в державі.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...