Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

Львів не хоче польських левів, а Варшава вимагає грошей від Берліну

Автор:

|

Жовтень 31, 2018

|

Рубрика:

Львів не хоче польських левів, а Варшава вимагає грошей від Берліну

Скульптури левів біля входу на «Цвинтар орлят» опинилися в епіцентрі міжнародного скандалу

Республіка Польща (РП) знову має претензії до України. Причому подія, яка дала привід для чергового загострення історичних суперечок, хоч і трапилася в Україні, але була помічена хіба локальними засобами масової інформації, натомість стала мало не топ-новиною в РП. Водночас заява польського президента, яка не мала значного резонансу в його країні, обурила сусідню Федеративну Республіку Німеччина (ФРН).

Скандальні леви
25 жовтня Львівська обласна рада одноголосно проголосувала за заяву до мерії Львова з вимогою демонтувати з польського військового меморіалу на Личаківському цвинтарі (відомого як Цвинтар орлят) дві скульптури левів. Ця заява пройшла практично непоміченою в українських медіа, однак вже наступного дня у польських ЗМІ вийшла низка публікацій із висловленням обурення та претензіями до України. Відреагував й уряд РП. «Ми висловили наш категоричний спротив щодо можливості незаконного демонтажу левів із Цвинтаря орлят. Незаконного у тому сенсі, що демонтаж суперечив би двостороннім протоколам, які стосуються відбудови і реконструкції Личаківського цвинтаря. Українська сторона була попереджена про негативні наслідки, які можуть мати такого типу вчинки для двосторонніх відносин», — заявив Бартош Ціхоцький, віце-міністр закордонних справ РП.
У львівських депутатів — своя точка зору. «Наполегливе бажання польської сторони все ж розмістити скульптури левів на Цвинтарі орлят є складовою системної стратегії частини польського політикуму, спрямованого на експлуатацію шовіністично-імперських настроїв, у т. ч. щодо Львова. Адже первинно на щитах левів, які так наполегливо хочуть «прилаштувати» на Личаківському кладовищі, містилися герби Львова та Польщі й написи «Тобі, Польще!» та «Завжди вірні». Історично та політично це виходить далеко за межі вшанування похованих, а стає символом використання історії у поточних політичних кампаніях», — вказано у заяві Львівської облради.
Нагадаємо, що «Цвинтар орлят» постав 1920 року, в індивідуальних і спільних могилах там спочили понад 2 тис. польських учасників бойових дій у Львові проти українських січових стрільців у листопаді 1918-го та боротьби проти більшовиків 1920 року. В 1970-х цвинтар знищила радянська влада, зрівнявши могили зі землею за допомогою бульдозерів і танків. І лише після проголошення Україною незалежності України меморіал відновили.
Узгодження проекту відбудови цвинтаря тривало вісім років. Київ і Варшава воювали буквально за кожен символ і кожне слово. Зрештою, на меморіалі немає в написах слів «героїчно полеглий», чи «південно-східні землі Польщі», як і зображення ордену Virtuti Militari, але залишився меч-щербець. Його поляки вважають символом володіння тих земель, які захопив Болеслав Хоробрий, за польською легендою, він надщербив цей меч ударом об «Золоті ворота» в Києві. Та, щоб не псувати відносини з Варшавою, яку в ті роки вважали головним адвокатом України в Європейському Союзі (ЄС), Київ погодився залишити суперечливе зображення. Натомість категорично заперечив проти вже згаданих левів, які стояли біля входу на цвинтар від 1920 року до його руйнації.
Поруч із «орлятами» розташований цвинтар Січових стрільців, котрі воювали тоді з поляками. Меморіал Української галицької армії було відкрито одночасно з відновленим Меморіалом польських орлят 2005-го. На відкритті були присутні президенти України та Польщі Віктор Ющенко й Александр Кваснєвський відповідно. Вони назвали подію примиренням України і Польщі та закликали не проводити підрахунків того, хто кому в минулому зробив більше зла. Відтоді усі офіційні делегації, якщо несли квіти до могил, обов’язково клали їх до обох меморіалів.
Аж раптом у грудні 2015-го біля входу на «Цвинтар орлят» з’явилися два леви (щоправда, без жодних написів). Цікаво, що це автентичні скульптури 1920 року, які після руйнування цвинтаря в 1970-х «блукали» Львовом: радянська влада, збивши зі щитів усі зображення, встановлювала левів на різних вулицях міста (один навіть якийсь час був практично навпроти будівлі тодішнього КДБ).
Як виявилося, скульптури були встановлені з ініціативи і коштом Міністерства культури РП. Українська сторона відразу заявила про порушення, але польська відповіла, що, мовляв, має відповідні дозволи від міських чиновників Львова (хоча меморіал через свою важливість був віднесений до управління столицею). Та Київ не поступився. Щойно встановлені фігури закрили дерев’яним риштуванням — нібито «для реставрації».
Залишається незрозумілим, чому львівські депутати майже три роки «не помічали» скандальних левів і висунули вимогу їхнього демонтажу саме зараз, обравши вкрай несприятливий момент. 11 листопада РП святкуватиме 100-річчя відновлення державності, й, вочевидь, новий скандал польське суспільство і політикум сприймуть набагато гостріше, ніж раніше.

258 млрд довоєнних злотих
Майже одночасно Варшава висунула претензії й до іншого сусіди. В інтерв’ю німецькому виданню Bild am Sonntag президент РП Анджей Дуда заявив, що питання щодо виплати ФРН репарацій РП через завдані під час Другої світової війни збитки залишається нерозв’язаним. «У польському парламенті, Сеймі, цією темою займається група експертів. Депутати дискутуватимуть над цим і приймуть рішення щодо подальших дій», — наголосив польський лідер.
Тема репарацій давно вважалася врегульованою, проте 2017 року Ярослав Качинський, голова польської правлячої націонал-консервативної партії «Право і справедливість» (ПіС), почав нову дискусію з цього питання. Він звинуватив ФРН в ухилянні від відповідальності за наслідки Другої світової війни. Його підтримала й Беата Шидло, тодішній прем’єр РП. «Польща каже про справедливість. Польща каже про те, що має бути виконано. Ми є жертвами Другої світової війни, чиї збитки жодним чином ще не було відшкодовано», — заявила вона.
Відповідь німців була швидкою та категоричною. «Питання репарацій Польщі за шкоду, завдану нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, раніше було врегульоване з польською стороною», — заявив Ульріке Деммер, офіційний представник уряду ФРН. «Це неправда, що польська держава відмовилося від належних їй німецьких військових репарацій. Це радянська колонія, іменована Польською Народною Республікою, відмовилася від частини репарацій», — заявив у відповідь Антоній Мацеревич, міністр оборони РП.
Нагадаємо, що 1953 року під тиском Москви Варшава слухняно відмовилася від будь-яких компенсацій із боку Берліну (тоді, нагадаємо, столиці соціалістичної Німецької Демократичної Республіки, НДР). Хоча після приходу до влади чергового радянського генсека Польща й підіймала питання виплати бодай якогось відшкодування, Кремль був непохитним: «польським друзям» наполегливо радили не ворохобити «єдину соціалістичну сім’ю», справедливо вказуючи на те, що Польща після війни отримала значну частину колишніх німецьких територій. Але тепер поляки знайшли новий арґумент на свою користь, мовляв, «у декларації від 24 серпня 1953-го йшлося не про ФРН, а про НДР, і, певна річ, документ не має стосунку до теперішньої об’єднаної Німеччини».
Губу поляки розкатали аж на 48,8 млрд USD! Таке число подає Бюро аналізу польського Сейму. У відомстві оцінили «цілеспрямоване й організоване винищення населення, а також примусові роботи і навмисне знищення майна» в 258 млрд довоєнних злотих, за курсом 1 USD за 5,3 злотого.
У цій історії є принаймні два суперечливих моменти. По-перше, чому платити має лише ФРН? «Репарації за завдану РП шкоду під час Другої світової треба вимагати від обох аґресорів — ФРН і РФ як правонаступниці СРСР», — заявляв ще минулого року маршалок Сейму Марек Кухцінський. По-друге, у Варшаві чомусь забули, що Польща й сама була аґресором. У жовтні 1938 року, після «Мюнхенської змови» гітлерівська Німеччини забрала в Чехо-Словаччини Судетську область, а тодішня Польща — Тешинську Сілезію. Хоча після війни реґіон знову увійшов до складу Чехо-Словаччини, теперішня Прага, за бажання, також може наклацати на калькуляторі кілька десятків (чи сотень) мільйонів USD за завдані 80 років тому збитки.
Швидше за все, балачки хлопців із ПіС про мільярдні репарації призначені виключно для внутрішньої аудиторії. Типова риторика популістських партій: нам усі винні. Українці — якесь химерне відновлення «історичної справедливості», німці — кілька десятків мільярдів USD.

Ігор Берчак

До теми
Уже наступного року, коли ФРН може відкрити свій ринок праці для вихідців із-за меж ЄС, РП можуть покинути близько 60 % українських заробітчан, пише Rzeczpospolita. В третьому кварталі 2018 року кількість іноземців, які легально працювали в РП, зросла до 569 тис., більшість з них (426 тис.) — громадяни України. Якщо до цих оцінок додати ще й тих, хто працює незаконно, то кількість заробітчан може сягнути одного мільйона. «Але потенціал міґрації з України вже вичерпує себе. Вже на початку наступного року, згідно з оцінками Work Service, із РП можуть виїхати 59 % українців», — пише Rzeczpospolita.
«Це велика загроза для польської економіки. Через два-три місяці нестача кадрів може зрости з 165 тис. до 0,5 млн людей. Це вилилося б у велетенський тиск на зарплати і призвело б до спаду конкурентної спроможності наших фірм», — заявив Кшиштоф Інґльот, президент фірми Personnel Service. «Більшість працедавців у РП вже зараз страждають від нестачі працівників не лише з Польщі, а й з-за кордону. Якщо німецький ринок праці ширше відкриється для іноземців, більшість українців, котрі працюють тут, масово вирушать на Захід. Працівників з України вже зараз відбирають у нас Чехія, Словаччина й Угорщина, які пропонують кращі умови праці», — сказав Павел Вольнєвич, голова компанії Work Service, піше сайт “Вголос”.

About Author

Meest-Online

Loading...