Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 22, 2019

Луценка визнали політв’язнем. Чи виконає Україна рішення Євросуду?

Автор:

|

Липень 05, 2012

|

Рубрика:

Луценка визнали політв’язнем. Чи виконає Україна рішення Євросуду?

Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) розгледів у рішенні української Феміди сваволю щодо опозиціонера.

Одразу сім порушень

3 червня ЄСПЛ, розглянувши скаргу ув’язненого на чотири роки за перевищення службових повноважень на посаді міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, голови опозиційної партії «Народна самооборона» й одного з лідерів Помаранчевої революції, щодо його арешту, уперше й навряд чи востаннє офіційно констатував факт наруги в Україні над законами за переслідування політиків, які протистоять владі. Причому ЄСПЛ нарахував одразу сім порушень статей Європейської конвенції з прав людини: два порушення параграфа 1 статті 5 (право на свободу й безпеку) щодо арешту та взяття п. Луценка під варту в грудні 2010 року, порушення параграфа 2 статті 5 (право бути поінформованим щодо причини арешту), два порушення параграфа 3 статті 5 (право оскаржити своє утримання під вартою) і порушення статті 18 (обмеження щодо використання обмеження права).

Установивши, що п. Луценка заарештували незаконно, ЄСПЛ таким чином чітко констатував, що рішення українських судів — неадекватне. А політолог Олександр Палій цілком слушно резюмує: «Рішення Європейського суду з прав людини ставить під сумнів леґітимність усієї системи правосуддя в Україні. Прямо до перегляду вироку Печерського суду ухвала ЄСПЛ не призведе, але це призведе до дуже серйозних питань процесуального характеру в Україні».

Слово — за касаційним судом

Причому Валентина Теличенко, адвокат екс-міністра, яка представляла його в Євросуді, вважає, що визнання ним політичних мотивів арешту Юрія Луценка «фактично дає підстави говорити, що є політичні мотиви всього політичного переслідування». Тож вона очікує, що «касаційний суд має дати оцінку цим рішенням».

«Це — саме той суд, який може позитивно вплинути на ситуацію в Україні, визнавши два попередніх рішення незаконними й випустивши п. Луценка. Або ж суттєво погіршити імідж України, не вживши наданих законом повноважень і залишивши чинним рішення судів та надалі утримуючи Юрія Луценка під вартою», — констатувала правник. І додала, що перше офіційне визнання ЄСПЛ політичних переслідувань в Україні «стане важливим для інших схожих справ, зокрема у звинуваченні екс-прем’єра Юлії Ти­мошенко».

А Олексій Баганець, ще один адвокат екс-міністра, запевнив: «Нам, захисту, це ґарантує не лише моральне задоволення, а й процесуальне значення». Посилаючись при цьому на статтю 367 Кримінально-процесуального кодексу України «Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови», у якій передбачено, що однією з підстав для скасування вироку є «істотне порушення кримінально-процесуального закону», п. Баганець обіцяє: «Захист Луценка оскаржуватиме в українських судах вирок підзахисному як ухвалений із таким порушенням. І одним із доказів виявиться рішення Євросуду, якщо воно буде на користь позивача. Ми, звичайно, апелюватимемо про те, що наявність порушень закону з боку правоохоронних органів і суду є беззаперечною підставою для скасування всіх судових рішень, які приймалися у цій справі та які будуть прийматися й надалі».

Сергій Власенко, захисник екс-прем’єра Юлії Тимошенко й депутат парламентської фракції «БЮТ–«Батьківщина», теж наполягає на тому, що «Євросуд, визнавши, що в Україні є люди, які переслідуються за політичними мотивами», надав цим юридичні підстави для закриття в касаційному порядку всіх карних справ проти п. Луценка. Його соратник Юрій Гримчак, депутат парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона», також упевнений, що «касаційний суд має всі підстави для скасування його вироку, адже голов­не, що Євросудом із прав людини встановлено, що Юрій Луценко є політичним в’язнем». Тож він запевняє: «Це є порушенням основоположних прав людини, а тому є підставою для скасування вироку».

Екс-міністр вимагає покарань

Однак Валерія Лутковська, Уповноважений Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини, якій уже неодноразово слушно вказували на те, що вона захищає тільки владу, стала на її бік і цього разу. Бо ж стверджує, що дія знехтуваної під час арешту Юрія Луценка 5-ї статті Європейської конвенції з прав людини закінчилася «у день ухвалення вироку судом першої інстанції, відповідно, тепер вона не може бути застосована до заявника, оскільки триває вже інший процес — у цій справі заявник уже відбуває покарання й, згідно із цим, стаття 5 не є підставою переглядати рішення національних судів».

Але при цьому п. Лутковська суперечить, зокрема, Марині Ставнійчук, раднику президента України, яка ще до розгляду скарги п. Луценка в ЄСПЛ визнала: «Очевидно, що можуть бути підстави для ухвалення Європейським судом із прав людини рішення на користь заявників до Європейського суду — і Ти­мошенко, і Луценка».

Тим часом Юрій Луценко вже звернувся до президента Віктора Януковича й генерального прокурора Віктора Пшонки з вимогою притягнути до карної відповідальності тих посадовців, чиї рішення ЄСПЛ визнав порушенням Європейської конвенції з прав людини: першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, заступника прокурора міста Івано-Франківська Сергія Войченка, суддів Печерського районного суду міста Києва Сергія Вовка, Ганну Медушевську, Оксану Царевич, Марію-Маргариту Пилаєву, Вікторію Гаркаву, суддів Апеляційного суду міста Києва Івана Рибака, Валерія Одинця, Олега Присяжнюка, Олександра Беця, Анатолія Кузьміна, Валерія Лашевича, Ольгу Єфимову. Причому екс-міністр нагадав, що, за Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у разі невиконання або неналежного виконання рішення винні службові особи, до повноважень яких належить це виконання, несуть адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Отже, Луценко наголошує: «Нереаґування на цю заяву буде підтвердженням відсутності верховенства права в Україні та продовженням курсу політичних репресій, що відбуваються в нашій державі». І влада не забарилася підтвердити ці висновки — урядовий уповноважений у справах Євросуду з прав людини Назар Кульчицький заявив, що вже розпочав підготовку клопотання для оскарження рішення ЄСПЛ.

Навряд чи вдасться?

А Володимир Олійник, один з «інформаційних рупорів» влади, депутат із парламентської фракції Партії реґіонів, заявив: «Навряд чи вдасться когось притягнути до відповідальності після рішення Європейського суду. Якщо процесуальні порушення відбувалися в межах законодавства України, але з порушенням Європейської конвенції з прав людини, то тут немає кого карати. Бо якщо є розбіжності, то треба міняти українське законодавство. І ми це зробили, прийнявши новий Кримінально-процесуальний кодекс (КПК)».

Як бачимо, не поспішаючи з його прийняттям, представники влади у ВРУ подбали, аби КПК не стосувався лідерів опозиції, яких вони, якраз навпаки, гарячково поспішали запроторити за ґрати. Однак іґнорування ними рішення ЄСПЛ ляже ще однією плямою на імідж України, який вона формує на своєму шляху до євроінтеґрації.

Бо в заяві Європейського Союзу (ЄС) з приводу ЄСПЛ читаємо: «ЄС вітає рішення Європейського суду з прав людини у справі «Луценко проти України». Це рішення підтверджує стурбованість, яку ЄС неодноразово висловлював стосовно верховенства права та політично мотивованих судових процесів в Україні». ЄС «закликає українську владу вжити термінових заходів для виправлення системних процедурних недоліків, визначених цим рішенням», і « цілковито поважати верховенство права, включаючи незалежність судової влади».

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...