Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Легалізація саботажу

Автор:

|

Червень 25, 2015

|

Рубрика:

Легалізація саботажу

Верховна Рада України

4 червня ц. р. відбулася знакова подія: Верховна Рада України затвердила план, за яким буде здійснюватися законотворча робота, що забезпечить стрімкі й ефективні зміни правового поля країни. Саме за ці зміни боролася Революція гідності, про них наголошували кандидати на виборах Президента та народних депутатів України, через їх повільне та безсистемне впровадження щодня лунає критика з боку народу, журналістів, політиків і навіть міжнародних організацій. Ознайомимося лише з деякими планами парламентаріїв.
Перш за все — щодо конституційної реформи. Це — один із найголовніших напрямів перетворення України на демократичну державу. І невипадково йому присвячено перший пункт першого розділу плану. Дивимося, що цим планом передбачено:
1. Конституційна реформа.
1.1. Розвиток парламентаризму.
1.2. Удосконалення виборчого законодавства.
1.3. Реформа Кабінету Міністрів України та системи центральних органів виконавчої влади.
1.4. Реформа державного управління.
1.4.1. Запровадження електронного урядування.
1.4.2. Державна служба.
1.4.3. Адміністративні послуги.
Не буду чіплятись до таких дрібниць, як включення в розділ про конституційну реформу таких речей, як запровадження електронного урядування та зміни порядку надання адміністративних послуг. Також можна пробачити авторам плану внесення пунктів, що передбачають зміни окремих положень Конституції, до інших розділів (хоча такий підхід є не дуже зрозумілий та ускладнює вивчення документа). Зосередимося, власне, на змінах, які заплановано внести до Конституції:

Назва законопроекту (суть законодавчої пропозиції) Термін підготовки/прийняття законопроекту
Про внесення змін до Конституції України (щодо функцій Збройних сил України) ІІ квартал 2015-2016 року
Про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів місцевої влади) з питань децентралізації ІІ-ІІІ квартал 2015-2016 року
Про внесення змін до Конституції України (щодо визначення інформаційно-частотного ресурсу як національного надбання) ІІІ квартал 2015-2016 року
Про внесення змін до Конституції України (щодо реформи місцевого самоврядування) ІІ квартал 2016 року

У таблиці я звів всі заплановані законопроекти щодо змін у Конституції та розташував їх у хронологічному порядку. Не буду приховувати своїх здивувань.

Здивування перше
Ухвалення закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо функцій Збройних сил України)» заплановано на поточний квартал, який завершується через чотири тижні після затвердження плану. Навіть немає бажання коментувати такий стислий термін внесення змін до Основного Закону. Я вже не кажу про відсутність хоч якоїсь публічної дискусії щодо цього питання.

Здивування друге
Для прийняття Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)» встановлено термін ІІІ-IV квартал 2015-2016 р. З цього видно, що народні обранці дають собі ще півтора року на впровадження такого вкрай важливого рішення. Точніше, для можливості користуватися недоторканістю.

Здивування третє
Виявляється, уже на початку липня ц. р. на українців чекає старт наступного раунду конституційної реформи — внесення змін до Конституції України щодо визначення інформаційно-частотного ресурсу як національного надбання. Як на мене, то це — теж щось новеньке. І не зовсім зрозуміло, як це вписується у загальний конституційний процес.

Здивування четверте
Як видно з таблиці, «революційний ентузіазм» вітчизняних парламентаріїв помітно вщухає: вони встановили собі кінцевий термін внесення змін до Конституції України стосовно децентралізації майже до кінця наступного року. Хотілось би також нагадати, що головний народний депутат Володимир Гройсман очолює конституційну комісію, яка ще у травні ц. р. мала надати свій проект змін до Основного Закону. Але, як зазначає журналіст Федір Аніскін, «задекларовані керівниками держави плани конституційної реформи зриваються». У середині червня вже можна казати, що травень закінчився. Разом із ним закінчився оголошений спікером термін оприлюднення результатів роботи конституційної комісії. Натомість голова комісії і за сумісництвом — голова Верховної Ради, ініціатор та співавтор плану — мовчки робить вигляд, ніби нічого незвичайного не сталося.

Здивування п’яте
Не поспішають законодавці і з таким болючим для українців питанням, як реформування правосуддя, відклавши його на другу половину наступного року.

Здивування шосте
Важко собі уявити, як «енергійні» українські реформатори будуть вносити зміни до Конституції протягом одного кварталу, тим більше влітку. Адже частину змін вони запланували затвердити у ІІ кварталі 2016 року, а частину — вже у третьому. Виникає враження, що план готували люди, котрі не обговорювали і не узгоджували між собою окремих пунктів.

Здивування сьоме (найбільше)
А де у цьому плані такі вкрай необхідні реформи, як зміцнення народовладдя та розвиток парламентаризму? Я маю на увазі не перегляд правил обрання депутатів (нова редакція закону про вибори депутатів запланована на кінець 2017 року), а справжню демократію. Я вже писав, що у проміжку між виборами народ не має жодних реальних важелів впливу на владу й без внесення змін до Конституції справжнього народовладдя українцям не створиш.
Річ у тому, що, за Конституцією, нардепи за свою роботу або відмову від роботи у Верховній Раді не несуть жодної відповідальності. Ані перед законом, ані перед виборцями. І ми все це бачимо на кожному пленарному засіданні: прогули, «кнопкодавство», ігнорування голосування. Навіть бійки у сесійній залі та пропозиції грошей за вирішення тих чи інших питань.
Звертаю увагу ось на що: чинна Конституція не передбачає таких підстав для припинення депутатських повноважень, як неособисте голосування або самоусунення від виконання обов’язків (відмова від голосування чи пропуск засідання без поважної причини). До того ж, в Основному Законі нема навіть такого поняття, як відкликання депутатів виборцями.
Також у Конституції відсутні основні засади формування складу парламенту (чи пропорційний, чи мажоритарний, чи пропорційно-мажоритарний). Врегулювання цього питання повністю залежить від людей, котрі вже отримали щасливий квиток до вищого законодавчого органу. Тобто правила, за якими обирають депутатів, встановлюють самі депутати. Хіба це – правильно? Особливо якщо врахувати те, що для цього потрібно лише 226 голосів. А ще нагадаю: таку кількість депутатів має зараз разом дві фракції — пропрезидентська та пропрем’єрська.
Можна ще довго продовжувати перелік питань, які вкрай необхідно врегулювати саме Основним Законом. Про це багато говорять і пишуть політики, політологи, журналісти й просто розумні люди. То чому ми не бачимо нічого схожого у «плані»? Та тому, що чинний депутатський корпус, який ми обрали з намаганням «перезавантажити» Верховну Раду, повністю задоволений наявним устроєм. І ті народні обранці, котрі потрапили до парламенту на хвилі революційного пафосу, швидко зрозуміли своє виняткове становище, встигли звикнути до нього й навіть думки не допускають про зміну свого статусу.

Олександр Онищенко, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply