Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 20, 2020

Куди ведуть Україну її «слуги народу»?

Автор:

|

Липень 18, 2020

|

Рубрика:

Куди ведуть Україну її «слуги народу»?

В Українській політиці все частіше виникають секс-скандали, лунають пікантні та часто скандальні заяви про народних депутатів, міністрів та інших чиновників. Цим навіть скористалась Олександра Клітіна, призабута заступниця міністра інфраструктури України, котру після одіозного запису про те, що вона працевлаштувалась у Міністерство інфраструктури «через ліжко», звільнили з посади. Нещодавно вона у відвертому купальнику заявила, що створює свою партію, яка боротиметься з «політичними проститутами» і… корупцією.
Гучні секс-скандали Верховну Раду (ВРУ) цього скликання переслідують чи не з перших днів її роботи. У жовтні 2019 року Богдан Яременко, народний депутат від фракції «Слуга народу», під час роботи в сесійній залі ВРУ домовлявся з жінками легкої поведінки про зустріч за гроші.
Не відстає від трендів і проросійська «Опозиційна платформа — За життя». Кадри, як Ілля Кива млосно розглядає оголені фото жінок облетіли весь світ і навіть стали трендом на відомому порно-сайті. А Євгеній у прямому телевізійному етері пропонував пенсіонерці «продати собаку, щоб оплатити комунальні послуги».
Чи можуть усі ці «нові обличчя» ефективно керувати країною, яка зараз перебуває у стані війни, епідемії й економічної кризи? Про це розповіли Юрій Сиротюк, директор Українських студій стратегічних досліджень, а також політологи Кирило Молчанов та Олесь Доній.
— Чому зросла кількість безглуздих скандалів у вищих політичних ешелонах?
Кирило Молчанов: — Останні скандали свідчать про те, що до влади прийшли політики низької якості, більшість з них професійно непридатні, бо навіть не розуміють, що інколи краще мовчати, ніж щось казати. Але якщо ти вже зробив неадекватну заяву, то хоча б вибачся, а не вигадуй який неадекватні пояснення. Отже, є демонстрація відсутності будь-яких вольових чи моральних якостей.
Юрій Сиротюк: — Проблема не у політиках, а у суспільстві, яке привело їх до влади. Таких недалеких політиків обирають їхні виборці, які такі ж самі. Вони, як «гомосовєтікуси», вірять, що прийде спаситель і зробить щось за них. Такі люди не хочуть думати і часто така лексика, яку зараз використовують «слуги народу», притаманна й їхнім виборцям. Як наслідок, більшість із них хоче копіювати цих неосвічених депутатів, гадаючи, що саме так і має поводитися державна еліта. Інші ж будуть вражені, що накоїли. Сподіваюсь, що ці мислячі люди більше ніколи не повторять таких помилок і не приведуть до влади невігласів. От чомусь суспільство не привело до влади тих, хто були на Майдані, боролися на барикадах, або воюють на фронті. Більшість українців захотіло «лайту» в стилі недалекого гумору Зеленського. Бо ж наші виборці голосують не за академіків, не за кандидатів наук, а здебільшого за корупціонерів, або недалеких людей, оскільки самі такі. Наші виборці обирають політиків «третього ґатунку».
— Раніше було інакше?
Олесь Доній: — Те, що раніше нібито депутати та політики були інтелігентними, а зараз — до влади прийшли неосвічені та некультурні люди — ілюзія. Можу нагадати, що ще на початку 1990-х рр. був такий депутат Рева, котрий відверто заявляв, що учасників Революції на граніті потрібно «чавити танками», інші нам пропонували голодувати до смерті. А скільки перлів від було від депутатів Партії реґіонів: історії з Добкіним, Кернесом, Царьовим та іншими. А заяви скандального Азарова, котрий ледь белькотів українською і з нього всі сміялися, що вигадав, нову мову «азірівка». А ляпи Януковича, відомого своєю «йолкою» та «геноцидом нації». За Порошенка варто пригадати висловлювання міністра соціальної політики Андрія Реви про те, що «українці забагато їдять». А як депутат Барна виносив з-за трибуни Яценюка. Ці кадри також облетіли пів світу. Наш політикум завжди був таким. Тож дива не сталося й цього разу.
— Чи можуть ці «нові обличчя» працювати ефективно?
Ю. С.: — Усі провладні депутати від початку були такими, як вони є. Й Арахамія, і Корнієнко, і Третьякова ніколи не вирізнялися якоюсь особливою освіченістю чи культурністю. Просто зараз закінчився «шлюбний період»: минуло зачарування, в людей розплющилися очі, вони побачили, кого обрали. Бо всі чекали від Зеленського та його «Слуги народу» конкретних результатів, а отримали те, що є. Влада псує людей, а абсолютна влада — псує абсолютно. Сумніваюся, що такі люди можуть якось змінити країну. Команда Зеленського — це «гопники» з вулиці. Арахамія і Корнієнко від початку були такими, для них розмови про «корабельні сосни» — нормальна річ. Пригадайте, як Арахамія брав участь в одному з другосортних шоу, де оцінював жінок. Це їхній рівень. А добитися реальних успіхів можуть ті, хто має візію і розуміння того, що має статися у майбутньому після тих чи інших реформ. Крім цього, у таких політиків має бути воля до змін, знання, вміння провадити реформи. Також політики повинні мати певну шляхетність і розуміти свою месійність — зробити щось краще. У «слуг» немає ніякого плану дій, стратегії, адекватної команди.
— Чому ж українці їх обирають?
О. Д.: — Справа у тому, що наш політикум дуже «народний» у поганому сенсі. І в Україні, як і у світі, влада завжди показує приклад. А позаяк наша влада — яскравий виразник народу, то все, що є в народі — відверто й проявляється. За 30 років незалежності українська влада рідко коли подавала якийсь позитивний приклад. І в цьому проблема. Наша влада не гірша за народ, вона точно така ж. І зараз через сучасні медіа, технології це все стало помітніше. Ми чули приватну розмову Корнієнка з Арахамією і дуже обурюємось «сутенерською термінологією», що жінок називають «бабами». А тепер пригадаймо, хіба це щось нове, хіба сам народ повсякденно так не каже? З іншого боку — все державне керівництво ще з радянських часів має звичку розмовляти зі своїми співробітниками, підлеглими, використовуючи нецензурну лексику. У нас, починаючи від будівельників і закінчуючи міністрами, притаманне вживання обсценної лексики щодо своїх підлеглих, котрі не можуть їм відповісти тим же. Тобто це проблема не влади, вона суспільна. Рівень культури в українців є вкрай низьким. І його треба терміново підвищувати. У цьому всьому саме влада мала б показувати приклад. Проте люди чомусь не хочуть обирати когось кращого, а лише таких, як вони самі.
— По всіх телеканалах і досі активно обговорюють такі скандали. Це не може бути відвертанням уваги суспільства від справжніх проблем?
О. Д.: — Я б не сказав, що це якесь відвертання уваги: Арахамія та Корнієнко вели приватну бесіду (про кшталти однопартійниці. — Ред.), не знаючи, що їх записують. Виступ Третьякової (про людей низької якості. — Ред.) був настільки переконливим, сумніваюся, що це постановка. Українці люблять «жовті теми». Обираючи між аналітикою, до прикладу, інформацією про закон про референдум і новиною з відео про «корабельну сосну», абсолютна більшість завжди вибере другий варіант.
— Чи потягнуть за собою ці скандали політичну відповідальність?
К. М.: — Таких людей привів Зеленський і він повинен за це відповісти. Зрештою, він заплатить за це своїм рейтинґом. Ми є бачили останнє опитування Центру Разумкова, яке засвідчило, що довіра до президента зникає. З таким успіхом «Слузі народу» буде складно працювати на місцевих виборах, адже депутати ВРУ від партії Зеленського постійно потрапляють у скандали. Вони обрали абсолютно безграмотну тактику поведінки: замість того, щоб хоча б вигнати цих депутатів із президентської фракції, вони їх ще і покривають. Таким чином відповідальність за слова недалеких політиків падає саме на Зеленського.
— А як із цим у світі?
Ю. С.: — Подібні скандали трапляються в різних країнах світу. Політики — не святі, вони не ідеальні, як і всі люди. Й Україна тут не виняток, радше наші політики гармонійно влились у цей загальносвітовий тренд. Усі помиляються і ми знаємо, що навіть у США президент може потрапити у сексистський скандал. У Польщі, приміром, Іванна Ліхоцька, депутатка від панівної партії «Право і справедливість», під час роботи Сейму показала опозиції середній палець. Проте важливе інше: у світі за все обов’язково настає політична відповідальність, у них там є чіткі «червоні лінії», які не можна перетинати.
К. М.: — У багатьох країнах світу періодично виникають подібні скандали з недолугими політиками. Проте на Заході їх ніхто не покриває, не виправдовує. Там це закінчується відставкою та крахом політичної кар’єри. На Заході такі речі не пробачають, а в недорозвиненій Україні все навпаки — недалекі політики можуть ще й переобратися, заробивши на цьому політичні бали.

Марія Бойко, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply