Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 23, 2020

Кому вигідно радикалізувати українське суспільство

Автор:

|

Червень 13, 2013

|

Рубрика:

Кому вигідно радикалізувати українське суспільство

«Антифашистська» риторика влади та регулярні провокації радикально налаштованих груп змушують удаватися до крайніх заходів як виборців Партії реґіонів (ПР), так і прибічників Всеукраїнського об’єднання (ВО) «Свобода». За два роки до президентських виборів настрої в українському суспільстві дедалі більше радикалізуються. І якщо раніше це засвідчували лише політичні симпатії виборців, то зараз експерти говорять про інспіровану політиками політтехнологію, що намагається здійснити ескалацію насильства.

Влада пов’язує це з появою в парламенті ВО «Свобода», але, як відомо, бійки у Верховній Раді, що шокували громадськість своєю брутальністю та драматичними наслідками, провокувалися саме депутатами ПР задовго до появи в законодавчому органі «Свободи». Власне, саме ця обставина й спонукала американського політолога Тараса Кузьо ще рік тому констатувати: «Партія реґіонів Віктора Януковича є насильницькою, антидемократичною та корумпованою політичною машиною набагато більше, ніж «Свобода».
У березні ц. р. Олександр Єфремов, лідер парламентської фракції ПР, назвав колег з опозиції «неофашистами», чим одразу спровокував чергову бійку між депутатами. А в травні ц. р. у великих містах України відбулась акція влади «В Європу — без фашистів!» Свого апогею такі «антифашистські марші» досягли 18 травня ц. р. у Києві, коли об’єктом нападу політичних активістів, вірогідно, із провладного табору стали журналісти. Тоді обійшлося без жертв. Однак на що чекати далі?

Відволікаючі маневри
«Суспільство радикалізується, і перші фізичні сутички вже мали місце — як із боку молодиків, яких найняла ПР, так і з боку «Свободи», — поділився своїми спостереженнями щодо останніх подій в Україні німецький політолог Андреас Умланд. На його думку, причин радикалізації населення є кілька, і серед них — зростання аґресивності та загострення національного й мовного протистояння. «Цьому, вочевидь, сприяє уряд, адже конфронтацією зі «свободівцями» та націоналістами він відволікає увагу від соціально-економічних проблем», — додає експерт.
Самі ж українці сприймають ситуацію гостріше. Представники опозиційної журналістської громади вдалися до акцій протесту з вимогами до правоохоронців розслідувати побиття колег 18 травня. Громадські діячі не виключають ескалації насильства вже зараз. «Системне «ґвалтування» народу почалося з морального насилля, коли нинішня влада вдалася до технології спілкування з населенням у формі повного його ігнорування», — вважає Тарас Возняк, головний редактор незалежного культурологічного часопису «Ї». На його думку, приклад застосування фізичного насильства для вирішення політичних питань подали самі депутати. «Це був чіткий сигнал суспільству, що буде з тими, хто не подобається. Дияволів випустили з клітки», — пояснив п. Возняк.

Сценарії влади
Як німецький політолог, так і українські експерти вбачають у фізичних сутичках на тлі політичних суперечностей реалізацію політтехнологічного сценарію, за яким стоять конкретні політичні сили. І радикалізація суспільства — один з основних його аспектів. Якщо в таборі українських націоналістів радикалізація має реальне підґрунтя, то в «регіоналів», кажуть експерти, вона культивується штучно. «Партія реґіонів — набагато менш ідеологічна партія, ніж «Свобода» чи «Батьківщина». Вона використовує радикалізацію, аби відволікти увагу від власних невдач і провалів», — зауважує п. Умланд.
Родючим підґрунтям для політичної радикалізації є поляризація суспільних настроїв. Однак, якщо раніше перед парламентськими чи президентськими виборами в Україні в центрі поляризації перебувало мовне питання, то зараз партія влади пропонує антифашистський контент. «Таким чином Віктор Янукович мобілізує власний електорат на президентські вибори 2015 року», — тлумачить дії влади професор політології Олексій Гарань. А його колега з Німеччини Андреас Умланд додає: «При цьому ПР тривіалізує поняття «фашизм» і «неонацизм» і використовує їх маніпулятивно».
За словами політологів, «Свобода» не є традиційною для західного ока неонацистською партією, водночас її небезпідставно називають радикальним правоекстремістським і ультранаціональним об’єднанням, яке також вдається до розколу суспільства. Експерти вважають, що влада навмисно підмінює зміст цих понять, аби якнайбільше загострити ситуацію. «Для значної частини членів Партії реґіонів фашизмом є вишиванка й українська мова. Владі абсолютно байдуже до реального змісту цих понять, бо вона використовує їх із політтехнологічною метою», — каже п. Гарань і водночас застерігає: «Розігруючи цю карту, ПР не розуміє, що підриває в Європі довіру до України, адже європейські журналісти чи депутати Європарламенту не розуміють таких українських тонкощів».

Спаринг-партнер для Януковича
З огляду на це, експерти припускають існування ще одного аспекту «антифашистського» сценарію влади: виведення в другий тур президентських виборів гідного для Януковича конкурента. «Із сьогоднішніх рейтинґів ми бачимо, що 2015 року Віктор Янукович програє Віталію Кличку, Арсенію Яценюку й навіть Юлії Тимошенко, — пояснює Олексій Гарань. — Натомість, в Олега Тягнибока він виграє, тож для Януковича це — найпростіший «партнер».
Звичайно, рейтинґи можуть змінитися. Однак уже зараз стає очевидно, що наявність радикально налаштованого опонента в другому турі додає Януковичу шансів на перемогу, переконаний п. Умланд. Принаймні, 1999 року поява в другому турі президентських виборів комуніста Петра Симоненка забезпечила перемогу Леонідові Кучмі. «Схожою була ситуація й у Франції 2002-го, коли конкурентом чинного тоді президента Жака Ширака в другому турі став лідер Національного фронту Жан Марі Ле Пен», — нагадує Андреас Умланд.
Українська служба Deutsche Welle

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply