Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 21, 2018

Колишні «реґіонали» та комуністи рвуться до влади в Україні

Автор:

|

Вересень 13, 2018

|

Рубрика:

Колишні «реґіонали» та комуністи рвуться до влади в Україні

Віктор Медведчук

Доки представники патріотичних політичних сил дедалі більше загрузають у взаємних чварах і втрачають рейтинґи, лідери так званої опозиції, котрі свого часу були найближчими соратниками Януковича, готуються до політичного реваншу. Представники партій «Опозиційний блок» і «За життя» ведуть перемовини щодо політичної взаємодії. Про це інтернет-ресурсу strana.ua повідомило джерело, близьке до перемовного процесу. За його словами, сторони близькі до укладення стратегічної угоди, яка передбачатиме координацію дій під час президентських і парламентських виборів, визначення єдиного кандидата в президенти до грудня 2018 року, а в майбутньому — й об’єднання в одну партію. Заворушилися і комуністи, причому зовсім не колишні. Через судову колізію Комуністична партія України (КПУ) продовжує свою діяльність на цілком законних підставах.

Заплутані стосунки
«Опоблок», сформований із діячів Партії реґіонів (ПР) часів Януковича, котрі не втекли з України, оскільки не були причетні до державної зради чи серйозних карних правопорушень, опинився на межі розколу в жовтні 2017-го. Тоді Верховна Рада України (ВРУ) ухвалила в цілому президентський проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства й інших законодавчих актів», що входив до пакету судової реформи. Найскандальнішою виявилася поправка до статті 219 Кримінально-процесуального кодексу, згідно з якою, початком терміну досудового слідства є не момент повідомлення людині про підозру, як було раніше, а момент реєстрації інформації про злочин у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Водночас загальний термін розслідування обмежили шістьма місяцями. Ще стільки ж за клопотанням прокуратури може додати суд.
Чимало громадських активістів і правників заявили про ймовірність закриття багатьох справ часів Майдану. Відповідно до поправки, якщо є зареєстрована справа за фактом скоєння злочину, слідчі мають лише рік на її розслідування, навіть якщо конкретні підозрювані встановлені лише за кілька місяців після порушення справи. Водночас, скажімо, розслідування про розстріли людей під час Євромайдану тривають й досі, адже слідчим доводиться опитувати тисячі людей та проводити сотні експертиз. Участь багатьох офіцерів «Беркута» в злочинах проти євромайданівців документально була підтверджена лише нещодавно.
Президентський законопроект зі самого початку викликав критику з боку фракцій «Батьківщина» та «Самопоміч», котрі заявили, що не підтримають його. В цій ситуації повною несподіванкою стали 20 голосів «за», подані депутатами від «Опоблоку», який досі показово ігнорував будь-які законопроекти, пропоновані Президентом. Саме ця двадцятка й дала можливість набрати потрібну кількість голосів.
Уже за кілька хвилин після голосування гучно хряснув дверима Михайло Добкін, кандидат від «Опоблоку» на президентських виборах 2014 року, котрий заявив, що покидає політсилу, а за кілька місяців заявив про появу власного проекту — партії «Християнські соціалісти».
Ще більше муляє керівництво «Опоблоку» інша дрібна партія — «За життя» на чолі з Вадимом Рабиновичем. Останній формально входить до фракції «Опоблоку» у ВРУ й уперто не хоче писати заяву на вихід із неї, не бажаючи втратити мандат, адже він пройшов до парламенту під № 4 списку виборчого блоку. При цьому він нещадно критикує свою фракцію, навіть звинувативши «Опоблок» в організації замаху на нього і спробі підпалу його будинку. «Опозиціонери» не менш завзято «гасять» свого нібито «колегу». Головною темою стала буцімто наявність у Рабиновича ізраїльського паспорта, на підставі чого вже майже рік «Опоблок» безуспішно вимагає позбавити лідера «За життя» громадянства України та, відповідно, можливості брати участь у наступних президентських виборах.
Логіка зрозуміла — партія «За життя» завдяки неймовірному популізму відтягує на себе традиційний електорат колишніх реґіоналів, а сам п. Рабинович «краде» голоси в Юрія Бойка, лідера власної фракції. Ножем у спину «Опоблоку» можна вважати й вступ до лав партії «За життя» Нестора Шуфрича, одного з найяскравіших представників «опозиційної» фракції.

Кум Путіна став рядовим
Ще більше заплутав карти вихід з-за лаштунків Віктора Медведчука, лідера громадського руху «Український вибір» і кума Путіна, котрий цього літа раптом приєднався на правах рядового члена до партії «За життя». Водночас стало відомо про його закулісні перемовини з Рінатом Ахметовим і Дмитром Фірташем, котрі стоять за «Опоблоком», з метою об’єднання на президентських виборах. «Але з ахметівською групою у Медведчука не склалося: в середовищі, підконтрольному олігарху, претензії останнього на лідерство розцінили, як надмірні. Більше того: «сірому кардиналу» часів Кучми дали зрозуміти, що в його колоді бракує козирів. До активів Медведчука належить хіба тісне знайомство з Путіним, однак цей факт не вражає ні Ахметова, ні Фірташа», — писала «Україна молода».
Й ось — нові повідомлення про спроби домовитися і висунути єдиного кандидата в президенти. Хоча, швидше за все, це продовження ще літніх перемовин. Видання «Апостроф» поспілкувалося з п. Шуфричем. «Я б не сказав, що перемовини провалилися. Вони не вийшли у вирішальну фазу. Обговорення спільної кандидатури на майбутню кампанію буде дуже складним і тривалим процесом. Казати, що він почався або завершився, зараз передчасно», — остаточно напустив туману нардеп.

Комуністи, яких «немає»
«І без того важке становище простого українського трудівника погіршилося після чергового державного перевороту, цього разу збройного, який привів до влади режим олігархів, нацистів і запеклих бандитів. Вони розв’язали громадянську війну на Донбасі, розтоптали Конституцію і права людини». Це — частина спічу Петра Симоненка, лідера КПУ, опублікованого в Інтернеті напередодні цьогорічного Дня Незалежності.
Те, що на вулицях українських міст не залишилося жодного пам’ятника Леніну, не означає, що біля його погруддя не співають «Інтернаціонал» мешканці численних партійних офісів по всій країні. Комуністи цілком серйозно мають намір брати участь у президентських і парламентських виборах 2019 року. КПУ нікуди не зникла, в Києві, наприклад, цілком легально працює офіс КПУ, а в 22 реґіонах діють партійні осередки, пише «Українська правда». Свої ж ідеї комуністи пропагують через новий веб-сайт, хоча лише в липні попередній інтернет-майданчик заблокувала кіберполіція.
Українські комуністи проводять збори обласних організацій і «науково-практичні» конференції, приймають до своїх лав нових членів і навіть подають фінансові звіти в Національну аґенцію зі запобігання корупції. До речі, так само, як це роблять решта партій України. Більше того, КПУ продовжує отримувати на свої рахунки внески від фізичних та юридичних осіб. Торік комуністам переказали 497,9 тис. грн. Станом на другий квартал 2018 року, КПУ задекларувала нематеріальні цінності на 3 150 267 грн, нерухоме майно на 3 033 007 грн і шість автомобілів марок ЗАЗ, ГАЗ і Lada, які оцінили в 117 260 грн.

Бронепотяг стоїть на запасній колії
Нагадаємо, що в грудні 2015 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Міністерства юстиції України про заборону КПУ, однак комуністи оскаржили це рішення в Апеляційному адміністративному суді. Паралельно 46 народних депутатів із «Опоблоку», серед котрих Вадим Новинський, Нестор Шуфрич, Олександр Вілкул і брати Добкіни, подали подання до Конституційного суду України (КСУ) щодо визнання закону про декомунізацію таким, що не відповідає Конституції. Відповідно, судове провадження про заборону КПУ призупинено до остаточного рішення КСУ.
«Я — лідер чинної Комуністичної партії України! — гордо заявив в нещодавньому інтерв’ю «Українській правді» п. Симоненко. — Якби партія була заборонена, ми могли б існувати? Податківці вимагають від нас щоквартальні звіти. Ми здаємо, вони — приймають». Єдина проблема комуністів полягає в тому, що поки що вони не можуть брати участі у виборах на підставі дії закону про декомунізацію. «Партія офіційно не заборонена, адже справа перебуває в судах. Але в законі України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» є норма, яка забороняє реєстрацію компартії як суб’єкта виборчого процесу», — пояснює Максим Хаврат, юрист Центру демократії та верховенства права CEDEM. Утім, за його словами, ніхто не може заборонити комуністам висунення на мажоритарні округи. Щоправда, без згадок про приналежність до КПУ.
Але в разі сприятливого рішення КСУ, п. Симоненко разом із соратниками матиме можливість розкочегарити «бронепотяг, що стоїть на запасній колії (цитата з відомої радянської пісні. — Ред.) та взяти участь у президентських і парламентських виборах на цілком законних підставах.

Ігор Берчак

P. S. За різними оцінками, сукупний розмір умовного електорату півдня та сходу України коливається в межах 30-45 % від загальноукраїнського. Йдеться не стільки про реґіональну складову, скільки про загальну кількість колишніх виборців ПР і КПУ, а також тих, хто розчарувався в політиках, котрі прийшли до влади після перемоги Майдану.

Довідка
Чергові вибори Президента України мають відбутися 31 березня 2019 року. Парламентські вибори у ВРУ 9-го скликання — в жовтні 2019-го. «Опозиційний блок» — політична сила, створена шляхом об’єднання шістьох політичних партій для участі в позачергових виборах у ВРУ 2014 року. В «Опоблок» увійшли «Партія розбудови України», партії «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україна — Вперед!» і «Трудова Україна». Лідером «Опоблоку» є Юрій Бойко (за часів Януковича — міністр палива й енергетики України). Із 2014-го по 2016 рік у блок також входило всеукраїнське об’єднання «Центр» (лідер — Вадим Рабинович, котрий тепер позиціонує себе, як лідер власної партії «За життя», зареєстрованої 9 грудня 1999-го).

About Author

Meest-Online

Loading...