Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Колгоспний генерал

Автор:

|

Лютий 05, 2015

|

Рубрика:

Колгоспний генерал

Віктор Муженко

«Болтун — находка для врага», — стверджує відомий радянський агітплакат. Дурний базікало — ідеальна знахідка. Буквально через день після того, як українська делегація «на всі сто» відпрацювала у Страсбурзі та «вигризла» подальше позбавлення Російської Федерації (РФ) права голосу в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), наголошуючи на участі російських військ у конфлікті на сході України, Віктор Муженко, начальник Генерального штабу Збройних сил України (ЗСУ) заявив, що боїв із «регулярними підрозділами армії Федерації ми не ведемо».

Ці слова генерал-полковника на зустрічі з військовими аташе іноземних держав пролунали, як грім серед ясного неба. Ними п. Муженко поставив у, м’яко кажучи, ніякове становище не лише власних співгромадян, а й іноземних лобістів України, військових США та НАТО. І ось уже всі попередні заяви Міністерства закордонних справ, Ради національної безпеки й оборони (РНБО) і навіть прем’єр-міністра про докази входження російських військ в Україну виглядають не так переконливо. Російські засоби масової інформації (ЗМІ) аплодують стоячи — навіть не треба монтувати нові пропагандистські сюжети. Якщо вже керівник Антитерористичної операції підтверджує слова Путіна, то заперечень і бути не може.
Намагаючись виправдати начальника Генштабу, деякі політики та журналісти заявили, що п. Муженка неправильно зрозуміли. Але насправді це генерал-полковник неправильно розуміє ситуацію. Ми знаємо, що в лавах незаконних військових формувань є багато найманців і добровольців – як із місцевих, так і з іноземців, переважно росіян. Однак керівні пости у них займають кадрові військовослужбовці РФ, ними ж розбавлено відділи терористів залежно від важливості напрямку, та й зброя «ополчення» — надто потужна і новітня як для придбаної у воєнторзі.
Ясна річ, що в умовах гібридної війни та нових імовірних санкцій Москва не кидатиме відкрито на Донбас усю свою армію, не вводитиме техніку з російськими прапорами та піхоту із шевронами. Але якщо ваш будинок грабує людина у формі пожежного, то вона точно є грабіжником. Так само форма ополчення та прапори не змінюють суті тих, хто за ними ховається.
Виникає враження, що вище військове командування України не тільки не вміє чітко та правильно формулювати свої думки, але, власне, і думати. То Андрій Лисенко, речник РНБО, систему залпового вогню «Буратіно» назве «Чебурашкою», то сам міністр оборони сплутає Вуглегірськ із Дебальцевим, дезінформуючи українські ЗМІ про часткове захоплення останнього.
Українська громадськість, втомлена красивими словами й обіцянками політиків, давно сформувала у своїй уяві ідеальний образ неіснуючого лідера, котрий доводитиме свою фаховість не словами, а діями. Віра у нього й привела на посаду київського мера Віталія Кличка. Але в армії цей принцип — відверто провальний. Наприклад, я не вірю, що людина, яка не вміє нормально говорити й формувати речення, зможе сформувати лінію оборони на фронті. Час нарешті зрозуміти: полководці радянського зразка, котрі діють прямолінійно та безхитрісно за принципом «задавити числом», не приведуть країну до перемоги.
Комусь може здатися, що напади на п. Муженка — безпідставні, і вони переросли у модне сьогодні критиканство. Спробую спростувати цю думку, спираючись суто на факти. Валерій Гелетей, екс-міністр оборони України, назвав заклики зняти з посади начальника Генштабу «російською провокацією», нарікши генерал-полковника «архітектором українських перемог на сході». Валютаризовану ціну цих перемог із показовим вивішуванням прапорів, апогеєм яких є взяття Слов’янська, зараз можна знайти на московському ринку «Вернісаж» в Ізмайлово. Орден «За оборону Слов’янська» там коштує 599 RUR. Низька вартість «подвигу ополчення» продиктована тим, що оборони як такої не було. Терористи відійшли з міста, коли виникла мінімальна загроза оточення, точніше, їх звідти випустили фактично без втрат.
Дві справді успішні сторінки війни на сході для ЗСУ пов’язані з Донецьким летовищем: його взяттям під контроль та його героїчною обороною. Жодна з них не стосується п. Муженка, скоріше, навпаки – коли горе-стратег прибув туди на білому коні та перебрав на себе роль командувача, яку раніше виконували комбати, все пішло шкереберть.
Якщо коротко підсумувати причини відступу з Донецького аеропорту, матимемо сукупність дій, які прямо лежать в компетенції Генштабу й особисто генерал-полковника Муженка. Це — нерішучість та заборона на активні дії під час так званого перемир’я, коли терористи поступово займали стратегічно важливі пункти навколо летовища та посилювали фланги; відсутність резервів як під час пасивної стадії оборони, так і під час контрнаступу; ігнорування важливої інформації від командування на місцях; слабкий рівень координації між кинутими в бій частинами, що були «насмикані» з різних підрозділів ЗСУ та добровольчих з’єднань.
Водночас, командування ЗСУ не зуміло запобігти трагедіям, унаслідок яких українська армія зазнала значних втрат і, зокрема, втратила контроль над великими територіями. Це – і збитий над Луганськом військово-транспортний літак, і проґавлений наступ на Новоазовськ, і невдача на Савур-могилі, і найстрашніше — Іловайськ.
Народний депутат Андрій Сенченко, колишній голова тимчасової комісії парламенту з розслідування «іловайського котла», вважає п. Муженка безпосередньо відповідальним за серпневі події. Схожу позицію займає і Генадій Корбан, заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, котрий указує на обмеженість нинішнього начальника Генштабу. «Ні, він – далеко не боягуз. Але ж потрібно оцінювати рівень людини. Інакше кажучи, ви не можете людину, котра грає на фортепіано, поставити дириґентом. Людину, котра володіє одним інструментом, не можна поставити дириґувати всім оркестром».
Генерал-полковник Муженко — це такий собі радянський колгоспник чи доярка, яка в змозі навести лад у власному невеликому господарстві, але не здатна керувати державою. І цієї влади йому давати не слід. Бо наступного разу він розповість нашим хлопцям на передовій не тільки те, що вони беруть участь у братовбивчій громадянській війні, а й те, що вони, як висловився Путін, — «натовський леґіон».

Роман Лихограй

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...