Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Кінець азаровщини?

Автор:

|

Грудень 06, 2012

|

Рубрика:

Кінець азаровщини?

Віктор Янукович 3 грудня прийняв відставку прем’єра й усього складу Кабінету Міністрів, який працював найдовше з-поміж усіх урядів незалежної України — 2,5 року. Утім, він надалі виконуватиме свої обов’язки до призначення нового.

Можливі варіанти
Відставка Кабінету Міністрів неабияк заінтригувала політиків, політологів і мас-медіа, навіть попри те, що джерела київських газет «Сегодня» та «Комерсант-Україна» в уряді стверджують, що суттєвих змін у його складі не буде. Щодо цього урядовці пояснили: «Азаров, швидше за все, збереже за собою посаду голови й буде повторно внесений президентом на розгляд депутатів, а уряд залишиться в нинішньому вигляді. З огляду на президентські вибори 2015 року, Вікторові Януковичу необхідно зберегти сьогоднішню систему противаг усередині своєї команди».
Соратники президента по Партії реґіонів (ПР) підтвердили в коментарях журналістам інформацію про те, що він, міркуючи над тим, кого ж призначити наступним прем’єром, розглядає, у тому числі, кандидатуру п. Азарова. Щоправда, Інна Богословська, депутат із парламентської фракції «реґіоналів», додає, що Віктор Янукович зараз вибирає між виконувачем обов’язків керівника уряду Азаровим, головою Національного банку Сергієм Арбузовим і «третім варіантом, про який поки що детально говорити не варто».
Частина експертів припускає, що той третій — це Андрій Клюєв, секретар Ради національної безпеки й оборони України (РНБОУ), також обраний депутатом, але не відправлений президентом у відставку. Однак сам він теж упевнений, що головою Кабміну той знову призначить Азарова.
Своєю чергою, Ірина Горіна, депутат від ПР, гадає, що ймовірність збереження за Миколою Азаровим посади прем’єра становить більш ніж 50 %, а в Кабміні буде замінено приблизно третину міністрів. Таке ж число новачків називає Михайло Чечетов, заступник голови парламентської фракції ПР. Натомість, продовжать свою роботу в Кабміні, за даними джерел в уряді, перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський, який курує питання євроінтеграції, і віце-прем’єр-міністр соціальної політики Сергій Тігіпко.
Євген Копатько, політолог і директор соціологічної компанії Research & Branding Group вважає відставку уряду за формальність, потреба в котрій пояснюється обранням нового складу парламенту. А все ж і він погоджується, що «питання про те, хто очолить новий Кабінет Міністрів, інтригуюче».

«Навіщо?»
Інтригу ще більше «підігрів» політолог Михайло Погребінський, звернувши увагу на те, що президент, за Конституцією, не був зобов’язаний відправляти уряд у відставку перед початком роботи нового парламенту. Аналітик цілком слушно запитує: «Навіщо?» – і сам же відповідає: «Це означає націленість президента на радикальну зміну Кабміну».
Новим керівником уряду Михайло Погребінський бачить п. Арбузова, якого називають одним із найближчих друзів Олександра Януковича, старшого сина українського президента. До цієї кандидатури схиляється й політолог Михайло Басараб, який наводить переконливі аргументи: «Клан, який уособлює старший син Януковича, перебуває у фаворі. Сьогодні це – одне з найвпливовіших угруповань у оточенні президента. Вони давно сконцентрували у своїх руках фінансовий, фіскальний і частково силові блоки уряду, тому було би логічно, аби хтось із них очолив Кабмін. Згадувалася кандидатура Юрія Колобова, міністра фінансів, але Сергій Арбузов — сильніший і харизматичніший представник цієї групи».
Утім, п. Басараб не відкидає й того, що свій вибір президент зупинить на кандидатурі п. Клюєва: «Він був би найкращим відображенням впливів групи донецьких олігархів. Вони відсунули на задній план усі протиріччя й гуртуються перед загрозою поглинення з боку «сім’ї».
Політолог Вадим Карасьов також припускає, що «президент не обмежиться точковими замінами й захоче бачити оновлений, глобально перезавантажений уряд, який надасть нового дихання економічній політиці». Та водночас експерт припускає, що й «для Азарова ще не все втрачено». Зміни ж в уряді прогнозує такі: «Зостанеться Борис Колесніков (віце-прем’єр-і міністр інфраструктури одночасно), може залишитися міністр агропромислового комплексу Микола Присяжнюк, а також Сергій Тігіпко (віце-прем’єр-міністр і міністр соціальної політики), міністр фінансів Юрій Колобов, за певних умов — Валерій Хорошковський (перший віце-прем’єр). Є питання з приводу міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, а також Петра Порошенка (міністр економічного розвитку й торгівлі). Табачник (міністр освіти й науки, молоді та спорту), швидше за все, осяде у Верховній Раді (ВРУ), а головою освітнього відомства замість нього може знову стати Василь Кремень — це буде більшою мірою професійна, аніж політична фігура».

Усе — через Фірташа?
Своєю чергою, Конрад Шуллер, оглядач німецької газети Frankfurter Allgemeine, називає відставку Миколи Азарова свідченням поразки донецького клану, до якого той входить, у запеклій боротьбі за владу проти інших олігархів. Відтак, журналіст нагадує: недавно в урядових колах п. Азаров зізнався в тому, що «конфліктує не на життя, а на смерть із газовим мільярдером Дмитром Фірташем і його людьми в Адміністрації президента» та «вважає, що за переслідуванням провідних українських опозиціонерів, зокрема екс-прем’єра Юлії Тимошенко, стоять люди п. Фірташа, адже вона була «зі зрозумілих причин вкрай незручна олігархові, який володіє компанією «РосУкрЕнерґо».
Висновок п. Шуллера: «Цілком можливо, що п. Азаров подав у відставку навмисно, і тут є кілька причин. Імовірно, прем’єр-міністр, який останнім часом дистанціювався від показових процесів над опозицією, хоче заручитися підтримкою Заходу. Мета — зруйнувати згубну для України газову монополію Росії. Також не можна виключати того, що тепер, коли «групу Фірташа» дискредитовано, президент зробить прем’єром свою людину, котра не має жодного стосунку ні до «донецького клану», ні до «людей Фірташа». Багато хто вважає, що такою людиною може стати хтось зі «сім’ї» президента, адже його синові Олександру належить ціла фінансова імперія».

Ігор Голод
Коментарі експертів
Євген Копатько, політолог, соціолог, директор компанії Research & Branding Group:
— Питання щодо Миколи Яновича ще не зняте. Деякі експерти кажуть, що він цілком може бути заново призначений на посаду прем’єра. Претендентів – багато, але все залежатиме від політичної й економічної доцільності призначення осіб, які розв’язуватимуть досить важкі проблеми в непростій соціально-економічній ситуації. Тому питання – не лише щодо прем’єра, а й щодо команди. Найімовірніше, стануться деякі ротації в уряді, але їх буде спрямовано на посилення: до Кабміну залучать людей, здатних виконувати функції кризових менеджерів, тобто досить швидко й кваліфіковано вирішувати важкі питання.
Не думаю, що Сергія Арбузова можна розглядати як супротивника Миколи Азарова, тому що вони обидва — представники влади. До того ж п. Арбузов нічого не казав про свої прем’єрські амбіції. Доцільність призначення того чи іншого кандидата вирішуватимуть президент і ВРУ (затверджуючи цю особу). Але гадаю, що питання подання прем’єра у відставку — суто технічне, і його розв’язуватимуть так, аби врахувати інтереси та можливості всіх політичних гравців. Можна говорити в такому аспекті про те, хто з претендентів представляє сім’ю, бізнес, владу, опозицію чи якісь інші групи, але питання призначення прем’єра вирішуватимуть з огляду на те, що є вертикаль влади й можливість запропонувати не одну, а кілька кандидатур на цю посаду. Якими мотивами керуватися, президент вирішуватиме лише сам. У політичній практиці Віктор Янукович показав, що може ухвалювати досить несподівані й обґрунтовані рішення. Звичайно, люди, залучені до цього процесу, матимуть власні мотиви щодо пропозиції певного кандидата на посаду прем’єра або тих, хто буде віце-прем’єрами та міністрами. Проте ця влада показала, що вона вміє залучати людей як від влади, так і від опозиції.

Костянтин Матвієнко, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:
— Насправді фігура керівника уряду не має принципового значення. Зверніть увагу: коли президент був на Близькому Сході, то на запитання, хто очолить уряд, відповів, що це залежатиме від конфігурації більшості в новому парламенті. Хоча ми з вами добре знаємо, що Конституція не передбачає такого способу формування уряду та визначення кандидатури прем’єра. Вона передбачає те, що глава держави вносить кандидатуру на розгляд ВРУ. Якщо в президента не було цієї кандидатури на той момент, то це свідчить про те, що в його адміністрації немає бачення політики: які кроки здійснюватиме ймовірний новий уряд.
Також констатуємо той факт, що керівництво країни добирає на цю посаду не фахівця, а комфортну для себе людину. Хто може бути цією комфортною людиною? На поверхні — ніби кандидатура п. Арбузова. Але є ще низка обставин. Сергій Арбузов – усе-таки управлінець нового покоління як за віком, так і за життєвою школою, досвідом. Обіймаючи посаду прем’єра, він, очевидно, зажадає для себе певних інструментів, механізмів реалізації урядової політики. А ми бачимо з його ініціатив, що це зводиться до закручування гайок. Тобто це означатиме: давайте заліземо у валютну кишеню громадян на 15 % або скасуймо гарантії за валютними внесками громадян у комерційних банках. Такі ініціативи свідчать про те, що й п. Арбузов може бути не зовсім адекватною кандидатурою в тих умовах, у яких опинилася країна. Відтак, залишається високою ймовірність, що президент не буде ловити журавля в небі й усе-таки залишить на цій посаді Миколу Азаров.
Але може бути ще одна кандидатура — Андрій Клюєв. Знову таки, якщо буде враховано всі інтереси як президентської родини, так і системних бізнесів, які є в країні. Щодо п. Хорошковського: дивність ситуації полягає в тому, що президент, відправляючи прем’єра у відставку, залишив його виконувачем обов’язків, хоча коли прем’єр і п’ятеро міністрів ідуть у ВРУ, то вони не мали б одночасно перебувати на двох посадах. Ці люди вже повністю мають перейти у ВРУ, а виконувачем обов’язків повинен стати перший віце-прем’єр Хорошковський. Тому я вважаю, що п. Хорошковського наразі на цю посаду не розглядають. Інакше, його вже можна було би призначати в. о., дати йому можливість показати себе з гарного боку й тоді вносити кандидатуру до парламенту.
Щодо Тігіпка. По-перше, він перейшов на роботу до ВРУ, а по-друге, він грав роль молодого реформатора, але не зарекомендував себе в очах суспільства як адекватний до обставин керівник. Тому, на мою думку, це й не Сергій Тігіпко. Отже, моя версія: трикутник Арбузов —А заров — Клюєв.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...