Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 11, 2018

Кадрова революція. Вищі посади в Україні відтепер отримують тільки люди, особисто віддані президенту Януковичу

Автор:

|

Листопад 10, 2011

|

Рубрика:

Кадрова революція. Вищі посади в Україні відтепер отримують тільки люди, особисто віддані президенту Януковичу

7 листопада не лише комуністи відзначили чергову річницю своєї революції. Ще одна — нова, по суті, відбулася цього дня й у владних ешелонах України.

Цвях у «ахіллесову п’яту»

Віктор Янукович цілком несподівано й усього лише за кілька хвилин провів блискавичну кадрову рокіровку, яка стала головною темою активного обговорення протягом кількох наступних днів. Адже майже одночасно на інтернет-сайті глави держави з’явилося кілька указів. Спершу — про відставку 56-річного міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова, погодження його кандидатури на посаду прем’єр-міністра Автономної Республіки Крим (АРК), вакантну ще зі 17 серпня, після смерті Василя Джарти. А невдовзі — про відставку керівника податкової служби 48-річного Віталія Захарченка й призначення його на посаду очільника Міністерства внутрішніх справ (МВС), а замість нього — його 30-річного заступника Олександра Клименка.

Як бачимо, президент протягом трьох місяців не міг визначитися з кандидатурою свого, по суті, намісника на півострові, який завжди був «ахіллесовою п’ятою» України — її проросійською Вандеєю. Такою вона все ще залишається й нині. Бо після того, як Віктор Янукович почав нібито опиратися диктату Москви, в АРК активізувалися тамтешні російські «казакі», а на додачу розгорілися супе­речки місцевих і донецьких політиків та багачів за різноманітну власність. Та й кримські татари ладні знову захоплювати землю.

Вочевидь, і справді нікого іншого, окрім уже колишнього головного міліціонера, не міг підшукати президент Янукович для цієї «порохової бочки». Тим більше що виріс пан Могильов, а також розпочинав свою кар’єру міліціонера в Донецькій області. А ні для кого не є таємницею, що глава української держави довіряє тільки вихідцям звідти. Напевно, саме з огляду на це депутат із парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона» Олесь Доній констатував: «Влада вважає, що авторитарний Могильов є гарним керівником і що він «залізною рукою» повинен підтримувати стабільність у реґіоні».

А от Андрій Сенченко, депутат із парламентської фракції Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ), який в 1990-х рр. був віце-пре­м’єром кримського уряду, ще й дійшов висновку, що Віктор Федорович «призначав Могильова з прицілом саме на парламентські вибори»: «Президент обрав того, хто зможе ґарантувати перемогу Партії реґіонів (ПР) на виборах, а не того, хто буде розвивати Крим».

У лабетах…

Що ж, під час президентської передвиборної кампанії генерал Могильов уже керував штабом Віктора Януковича на півострові, забезпечивши там йому перемогу. Однак Олег Бондаренко, директор Російсько-українського інформаційного центру, вважає, що виборами Анатолій Могильов не обмежиться: «Крим — особливий реґіон, йому важко догодити. Гадаю, головне завдання пана Могильова на новій посаді — затиснути республіку в лещатах, тобто продовжувати політику Василя Джарти, який уважався її «патроном» і зміг погасити реґіональну вольницю. Причому йдеться не тільки про татар, а й про проросійські рухи, котрим пан Джарти теж не дозволяв виходити за певні рамки. У цьому сенсі таке призначення — логічне: Анатолій Могильов добре знає команду, що залишилася в Сімферополі, і його «системність» і лояльність щодо Віктора Януковича не викликає жодного сумніву. Генерал Могильов, як і низка інших осіб, які останнім часом обійняли високі посади в органах української влади, входить до найближчого оточення президента й орієнтується особисто на главу держави».

Політолог Володимир Фесенко погоджується з тим, що Віктор Янукович призначив Анатолія Могильова своїм, по суті, намісником у АРК тому, що його жорсткі методи керівництва співзвучні зі стилем Джарти й повинні забезпечити вплив «донецьких» і ПР у Криму: «Він даватиме відсіч усім, хто спробує дестабілізувати ситуацію, незалежно від того, чи це будуть проросійські організації, чи кримськотатарські. Навряд чи протести кримських татар щось дадуть, оскільки відповідь на силу вони отримають силою».

З іншого ж боку, президент навряд чи звільнив би пана Могильова з МВС, ключового для нинішньої влади відомства, якщо взяти до уваги масові протести в країні, якби цей виконувач будь-якої волі Віктора Федоровича не перегнув палицю в придушенні навіть найменших проявів спротиву тими, хто не бажає миритися зі сваволею чиновників. Це ж завдяки його наказам, даним правоохоронцям, увесь світ тепер цілком слушно має Україну за поліцейську державу, а телеканали всіх країн чи не щодня демонструють кадри, де міліціонери гамселять як не опозиціонерів, то безпартійних громадян України, що намагаються відстояти свої соціальні пільги.

Отож попередник Анатолія Могильова на посаді керівника МВС Юрій Луценко стверджує: «На мій погляд, своїми діями в напрямку неприхованого перетворення МВС із правоохоронного органу на жандармерію Адміністрації президента Могильов за рекордний час спровокував рекордний неґатив суспільства щодо себе. Кричущі порушення прав громадян і непрофесійність призводила до жертв серед цивільного населення й особового складу МВС. Його відставка була лише питанням часу».

Так і не реформував

Окрім того, поки президент невтомно всіх переконує, що він нібито реформує «все, що рухається», мас-медіа мало не щодня розповідають про чергові свідчення корумпованості працівників МВС. Причому львівських і харківських міліціонерів було звинувачено навіть у продажі зброї.

А в районних відділеннях міліції далі гинуть ті, кого слідчі тортурами змушують брати на себе злочини, часто скоєні самими ж підлеглими пана Могильова. Коли ж міліціонери вряди-годи й намагаються боротися проти злочинців, то, як-от під час операції зі затримання кілера-чеченця в Одесі, демонструють кричущу непрофесійність.

Незаперечно одіозною фігурою генерал Могильов став ще й тому, що як голова МВС не спромігся приховати провокації влади проти опозиції. До прикладу, ту, що відбулася минулого тижня, коли ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції на штурм Верховної Ради вів не будь-хто, а генерал-майор МВС Анатолій Винник.

І все ж багато хто більш ніж сумнівається в тому, що Анатолію Могильову вдасться втримати Крим у рівновазі. Приміром, депутат ВРУ Тарас Чорновіл озвучив побоювання, що новий прем’єр АРК тільки ускладнить ситуацію. Бо коли 2007 року він був начальником Кримського управління МВС, то створив небезпечну конфліктну ситуацію: спецпідрозділи міліції за його наказом знесли збудовані кримськими татарами кафе на горі Ай-Петрі, виявивши щодо людей безпрецедентне за жорстокістю насильство. Навіть призначений після нього керівником кримської міліції генерал Микола Ільїчов визнав, що ті дії правоохоронців були незаконними.

Тим більше що, як наголошує лідер кримськотатарського народу й депутат із парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона» Мустафа Джемільов, за наказом генерала Могильова на півострові «застосовувалася вогнепальна зброя проти беззбройних жителів». «Тоді за фактом цього злочину порушили карну справу, але благополучно потім зам’яли, — нагадує пан Джемільов. — Зараз річ навіть не в тому, що він використав там зброю, урешті-решт, це ще можна було пояснити тим, що кримські татари щось намічали, якісь закони порушували. Суть в іншому — цей Могильов у пресі відкрито виправдовував сталінські злочини проти кримськотатарського народу: мовляв, це — зрадники, і Сталін правильно вчинив, виславши їх 1944 року. То було цілковите виправдання ґеноциду кримськотатарського народу. І після цього рішення скерувати цю людину на посаду голови Ради Міністрів автономії, у цей чутливий реґіон, нам здається щонайменше не зов­сім продуманим».

В іншому ж коментарі Джемільов не стримався, заявивши: «Найбільш нерозумно було би прислати сюди пана Могильова. Це було би схоже на провокацію: ставити на чолі уряду людину, яка скоїла стільки всього неґативного в АРК й наговорила гидоти не тільки проти кримських татар, а й проти всіх депортованих народів».

Водночас, намагання самого Анатолія Могильова якось викрутитися із цього становища були більш ніж незграбними. «Я не виправдовував депортації, — запевняв він. — Я говорив про те, що заходи, які вживалися сталінським режимом, не були такими жорстокими, аби говорити про особливу для населення образу. Водночас, цілі села українців і росіян висилалися на Крайню Північ».

Тож якраз у такому контексті депутат із парламентської фракції БЮТ Андрій Сенченко застерігає: «Крим має певні передумови для того, щоби знову стати «гарячою точкою» України. Адже в Криму є люди різних національностей, які довго шукали формулу порозуміння, і коли відбувається некваліфіковане втручання, то цю згоду може бути зруйновано. Там — складні міжконфесійні стосунки, існує проблема мови, яка перед кожними виборами абсолютно безсовісно експлуатується політиками, тобто йде підвищення температури, нагнітання українсько-російських відносин, спекуляція на факторі флоту в Севастополі. І коли люди приходять не для того, аби розвивати реґіон, а щоби забезпечувати інтереси кланів і провести вибори по-донецьки, то саме ці протиріччя ведуть до тих процесів, що підвищують температуру».

У владі — лише Донбас

Несхвально сприйняли в Україні й призначення на місце Могильова Віталія Захарченка, а керівником податкової служби замість нього — Олександра Клименка. І не лише тому, що обидва вони народилися й виросли на Донеччині (а присутність на горішніх поверхах влади вихідців із цієї області нині породжує в українців тільки ворожість). Окрім цього, вони ще й з оточення Олександра Януковича, старшого сина президента України, теж, м’яко кажучи, непопулярного серед більшості громадян країни. Позаяк Янукович-молодший уже встиг просунути свою людину — Сергія Арбузова — на посаду голови Національного банку України, який одразу ж активно влився в змагання за те, хто ж у державі — одіозніший.

Отже, політолог Олександр Палій підсумовує: «Останні призначення свідчать про слабку кадрову політику в державі. Ця політика характеризується тим, що підбір кадрів не залежить від професіоналізму та досвіду; лава запасних — дуже коротка, причому на посади намагаються призначати «донецьких». Коли влада «годується» одним реґіоном — це обмежує можливості. Проти просування «донецьких» уже висловлюються інші реґіони. А «донецьких» на всіх банально не вистачить. Анатолій Могильов був неефективним міністром. Це очевидно для всіх. Попри те, він пішов ледь не на підвищення. Річ у тім, що влада остерігається міняти кадри. Вона боїться, що ті люди почнуть виносити сміття з хати, адже вони інтеґровані в корупційну систему. Звільнити таку постать — означає піти на ризик, що вона почне говорити».

Укотре призначаючи на ключові посади в державі винятково своїх земляків із Донеччини, президент тільки поглиблює прірву між суспільством і владою. І, схоже, тих, хто об’єднається проти неї, буде щораз більше.

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...