Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 19, 2018

Нова політика: з Європою у голові та з дулею в кишені

Автор:

|

Квітень 21, 2016

|

Рубрика:

Нова політика: з Європою у голові та з дулею в кишені

MICT_n__16-04-14__05_уряд

Незбагненний четвер був 14 квітня ц. р. В телевізорі миготіли обличчя депутатів та урядовців. А в думках — повний безлад. Не в облич, у мене. Тамті знають, чого хочуть. І послідовно йдуть до окресленої мети. Тоді чого хочу я? Та того ж, що й мільйони людей в Україні. Нормального життя. Не треба такого, як у них. Просто людського. Нас же називають простими людьми. Колись казали — «маленькі українці». Чому ми не отримали тоді хоча б маленької радості? Від тих, із ким усе гаразд.
Німе зображення, наче в ретро-фільмах. Щойно розіграли сюжет. Також у стилі ретро. Тільки нагадує він набагато ближчі до нас часи, ніж німе кіно. Так, це ми вже бачили! Тому вимикаю звук, бо вже встигла все почути. Тобто нічого. Нічого нового, нічого доброго. Таке враження, що сиджу на вокзалі. Хоч потяг нашої надії невідомо коли відправиться і не знати куди попрямує. Його ще навіть у графік не вписали. Сиджу в залі очікування, чи в почекальні, як кажуть галичани. Тут усі — спокійні та байдужі. Бо знають свій час від’їзду і не відають, що їх чекає далі… Аж раптом — крики радощів, оплески, обійми, оберемки квітів. Якась дивна група посеред зали з осяяними щастям обличчями.
О! Вже й по той бік екрана такі ж сповнені невимовної радості обличчя. В декого — з особливим пихато-тріумфальним виразом. Мовляв, ми їм дали жару. Кому їм? Може увімкнути звук? Ні! Безлад у думках лише збільшиться. А ще треба описати все, що сталося. Краще дочекатися, поки збудження там вляжеться і на сайті Верховної Ради з’явиться стенограма. Тоді й побачимо, хто що сказав.
Президент Петро Порошенко: «З цієї високої трибуни хочу також послати месидж країні й усьому світові. Новий уряд, як і попередній, неухильно проводитиме курс на європейську інтеграцію України». Колись ми і слова такого не знали — «месидж». Невже справді європеїзувалися? Тут впору поміркувати над такими поняттями, як «мудрість» і «розум». Кажуть, перше йде від серця, друге — від голови. Таки безсердечні у нас політики. Чомусь не хочуть, щоб ми їх любили. А в головах у них справді Європа. Правда, не така, як у нас. Ми хочемо європейських зарплат і гідного життя, як у мільйонів європейців. Але ж є ще й стандарти європейської політики. Чому їх досі не імплементували? Врешті, вони й у нас присутні, ті стандарти. Але наразі поміж простих людей, не в політиці — чесність, порядність і тактовність. В українському парламенті ці риси заважатимуть. Бо крім Європи у головах, є ще й дулі, скручені у кишенях. Не вірите?
Володимир Гройсман: «Я вам покажу, що таке управління державою! (Оплески)». Ну коли ті народні обранці перестануть щось показувати один одному? І покажуть виборцям, що ті не помилися, ставлячи хрестик у бюлетені. До речі, а чому оплески? Ще невідомо, хто кому покаже. Дивимося на підсумки голосування за ту головну, принципову постанову з кодовою назвою «три в одному». Так, загалом було 257 «за». Але: «Самопоміч» — 0, «Батьківщина» — 0, Радикальна партія — 1 (та й то Олег Ляшко переконував, що той один уже виключений із фракції). Навіть «Опозиційний блок», усупереч багатьом прогнозам про змову олігархів, дав нуль. І це називається закінченням політичної кризи? Та у парламенті може сформуватися така потужна опозиція, що чисельно перевершить дві найбільші фракції. Але чому такий результат, що саме не сподобалося?
Олег Ляшко: «Шановний Володимире Борисовичу, в мене до вас дуже велике прохання. Ми вимагаємо від вас, я прошу вас: дотримуватися вимог Конституції, окремо проголосувати питання відставки прем’єр-міністра, а окремо — питання призначення нового прем’єр-міністра, припиніть займатися шулерством, яким ви займалися тут, у парламенті, ви продовжуєте це робити під кінець і в уряді будете робити те саме».
Юлія Тимошенко: «В постанові, яка пропонується зараз, щодо відставки Яценюка та призначення Гройсмана пропонується скасувати рішення парламенту щодо незадовільної роботи уряду Яценюка. Це — не просто договорняк. Країну, суспільство тримають просто за невігласів, які спостерігають за всім цим шоу. Не робіть цього шоу».
Пакет — не європейська це практика. Для чого він? Та тут, гадаю, навіть школяр, котрий цікавиться політикою, пояснить. Кожен у тому пакеті бачить щось важливе для себе і голосує. Так рішення спільними силами і проходить. «Блоку Петра Порошенка» (БПП) залежало на тому, щоб призначити Володимира Гройсмана прем’єром. А «Народний фронт» (НФ) хотів, аби роботу уряду їхнього лідера не називали незадовільною. Тоді чому не можна було домовитися і проголосувати окремо? Щоб не розпалювати пристрасті й бути подібними на респектабельних європейських політиків. Та в тому й річ, що сумніваються в дотриманні домовленостей, певності хочуть. А її дає тільки пакет.
Зачекайте, якщо фракції не довіряють одна одній, то що це за коаліція? Втім, запитання того дня сформулювали дещо інакше — а чи є вона взагалі?
Юлія Тимошенко: «Починати справу потрібно з чесних речей. Чесна річ — це покласти на стіл підписи щодо створення коаліції, поіменні, так, як створювалася попередня коаліція. Підписів країні не пред’явили чому? Тому що сьогодні коаліція буде не на папері створена, а коаліція, й я прошу уважно країну стежити за цим, коаліція буде створена тим голосуванням, яке підтримає призначення прем’єр-міністра та нового уряду».
Олег Ляшко: «Відбувається величезне шулерство й окозамилювання. Ніхто в суспільстві не бачить те, що в парламенті сформована нова коаліція з однієї причини, бо цієї коаліції немає».
Неписані закони об’єктивної преси вимагають, щоб слово в конфліктних ситуаціях надавали обом сторонам. Тож подивімося, що сказав лідер президентської партії. Досвідчений у демагогії Юрій Луценко, як завжди, дав опонентам емоційний відлуп. Але його помилка полягала в тому, що він розбавив патетику цифрами. А вони — категорія точна і можуть бути перевірені.
Вчитайтеся: «Є люди, котрі взяли на себе відповідальність за те, що країна почала мінятися на краще. Ці люди увійшли в коаліцію, в якій нараховується понад 235 осіб, із них 227 у фракції БПП і НФ. Таким чином і коаліція з числа фракційних і позафракційних має більше 230 голосів і кожен день поповнюється новими заявами».
Очевидна нещирість. А маленька неправда породжує велику недовіру. Є термін «Коаліція депутатських фракцій». Наголосимо, не фракцій та окремих депутатів. Колись, на зорі свого президентства, Янукович так прагнув неподільної влади, що дуже вульгарно обійшов цю вимогу. Позафракційних депутатів, котрі допомогли сформувати нову більшість, тоді образно нарекли «тушками». А як таке називати тепер? Мабуть, найпристойніший вислів — подвійні стандарти.
Ще різонуло число 227. Пам’ять чіпко тримала меншу сумарну чисельність двох найбільших фракцій. Але й протокол про підсумки голосування містив 146+81. Тобто разом 227. Отже, хоч у цьому п. Луценко сказав правду? Не зовсім. Я швиденько кинулася у розділ «Депутатські фракції та групи» парламентського сайту. Й ось що там було зафіксовано станом на 16 квітня: «Блок Петра Порошенка» — 141, «Народний фронт» — 79. Разом 220, що менше від половини. Пишу «було», бо згодом здогадаються і внесуть зміни. А зараз стає зрозумілим, що фракції зростають за рахунок завербованих депутатів.
Однак за будь-яких умов дві найбільші фракції того дня дали в сумі лише 206 голосів. Решту було отримано збоку. Наприклад, депутатська група «Відродження» гранично відмобілізувалася: прийшла повним складом і всі, як один, проголосувати «за». З чого б це, дізнаємося згодом. Як і те, хто саме з олігархів за цією партією стоїть.
І ще одне, що до голосування та коаліції стосунку не має. Це — радше філософський погляд на дійсність. Депутатство, посади — аж ніяк не орден, не премія за якісь заслуги. Потрібно чітко та професійно працювати. Щоб державі, в любові до якої так усі присягаються, справді була з конкретних героїв користь. Скажіть, будь-ласка, хто з тих трьох, хто зараз займають місця за столом президії, здатен вправно й уміло вести сесію? Як колись покійний Іван Плющ, чи Володимир Литвин, чи навіть той самий Арсеній Яценюк? А це — важливо, бо потрібна злагоджена та керована робота парламенту.
Врешті, Європа за нами пильно стежить. Не осоромитися б. Так, вони там — люди виховані. Нічого не скажуть. Зроблять вигляд, що не помітили. А крім того, ще й зроблять мовчазні висновки. Тоді ми помітимо, що ставлення до нас змінилося на гірше. Але не зрозуміємо, в чому річ.
Скажете, навчаться наші, виговоряться? Новообраний голова уже вчений, майже півтора року пробув першим віце-спікером. Тому ще одна цитата зі стенограми того незрозумілого четверга. Андрій Парубій: «І тому я закликаю депутатів, тим, хто має бажання виступити, виступати шляхом набрання слова».
Наостанок про таку популярну в депутатських виступах тему, як страшилки. Пани достойники постійно лякають одне одного народним гнівом та абсолютно того народу не бояться. Юрій Левченко («Свобода»): «Схаменіться! Якщо ви найближчим часом не почнете діяти по-іншому, то народ український просто-напросто звідси всіх вас винесе, можливо навіть разом зі мною, але це вже буде неважливо».
Цікаво, що вони знають про народ? А у ньому криються досі не залучені резерви! Бо на величезних просторах між Галичиною та Донбасом є ще та Україна, яку називають Великою. На відміну від активних протилежних околиць із їхніми крайнощами, придніпрянський люд довго запрягає, але швидко їде. Колись набридне їм, тоді пошкребуть потилиці та й дадуть відповідь на мовчазне запитання вголос: «Ото ж бо й воно!»
Виносити не будуть, скажуть своїми ногами чалапати. Тільки перед тим пролунає: «Руки вгору!». Доведеться витягати з кишень дулі, швиденько розтуляти кулаки. З них просипляться та задзвенять срібняки. А в головах замість Європи запанує льодяна порожнина і в думках наступить повний безлад.

Мирослава Колядинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...