Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

ІДІЛ: справжня мета залишається загадкою

Автор:

|

Квітень 16, 2015

|

Рубрика:

ІДІЛ: справжня мета залишається загадкою

ІДІЛ

За подіями у Донецькій і Луганській областях стежить чи не кожен громадянин України, оскільки в новітній історії українська держава ще не зіштовхувалася з подібною гібридною аґресією. Російська Федерація (РФ), яка веде погано приховану військово-терористичну, фінансово-політичну й інформаційну війну проти України, є об’єктом для прискіпливого вивчення як із боку українських експертів, так і з боку світового співтовариства.
Однак в інформаційному просторі з’являється зовсім мало матеріалів, в яких викладається аналіз діяльності «Ісламської держави Іраку та Леванту» (ІДІЛ). А дарма, оскільки ця терористична організація, що з’явилася 2006 року, може вплинути не лише на перебіг українсько-російського конфлікту, але й здатна ще більше похитнути існуючу систему політичного світоустрою.

Хто породив ІДІЛ?
Аналітики виокремлюють кілька думок щодо того, хто ж стоїть за народженням ІДІЛ. Перша, найпоширеніша версія: це – проект Сполучених Штатів. Відомий російський генерал Валерій Герасимов під час зустрічі з військовими аташе іноземних держав в Москві наприкінці минулого року чітко вказав на те, що за створенням ІДІЛ стоїть саме Вашинґтон, який при підготовці до подій «Арабської весни» сформував силу, що допомогла змінити політичні режими на Близькому Сході.
Після того ж, як режим Башара Асада в Сирії не захитався під військово-політичними ударами Заходу, проти нього випустили ІДІЛ. Цій терористичній організації, на думку російської сторони, вдалося відкусити частину нескореної Сирії й частину Іраку, де розміщено основі бази цього угруповання.
Відомо, що у сирійському конфлікті РФ виступає на боці режиму Асада та розглядає його як останній російський форпост у Північній Африці й на Близькому Сході. Адже події «Арабської весни» виштовхали Путіна з реґіону, який ще СРСР завойовував десятиліттями, витративши на це мільярдні кошти.
Генерал Герасимов називає сирійських повстанців «незаконними збройними формуваннями», натомість, США називають цих повстанців борцями з диктатурою Асада. А ІДІЛ — це найбільша небезпека саме для США, а також їхніх партнерів по реґіону — Саудівської Аравії й Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ).
Створення Ісламського халіфату — це те, що може поставити під загрозу не лише мир і спокій американців та європейців. Це — те, що може призвести до глобального конфлікту. Події в редакції паризького журналу «Шарлі Абдо» продемонстрували, наскільки вразливою до ідей радикального ісламізму є нинішня Європа. Такі країни, як Франція, де проживає більш ніж 6 млн мусульман, а також Німеччина, Іспанія й Італія, де ситуація є подібною до французької, у сукупності можуть спровокувати масштабну кризу в Європі, до якої вперше за новітню історію континенту буде втягнуто не лише європейські народи, а й зовнішні, не притаманні Європі етнічні та релігійні групи.
Та якщо взяти до уваги реалії сьогодення, то у створенні та життєдіяльності ІДІЛ можна звинуватити саме РФ. Анексувавши 2014 року Автономну Республіку Крим, Путін припустився фатальної помилки, що призведе до завершення його політичної кар’єри. Те, у який спосіб це відбудеться, ще залишається загадкою, але щодо того, що це обов’язково відбудеться у близькому майбутньому, немає жодних сумнівів. Однак цілком очевидно, що врятуватися він зможе лише у тому разі, якщо йому, щонайменше, вдасться перекинути кризу на сусідню Європу, а щонайбільше — затягнути у цей вир свого «заклятого друга» США.
Вибір такого інструменту, як ІДІЛ, є надзвичайно зручним. Ця організація володіє чітко відвойованою територією, формує теократичні квазідержавні структури управління, а також займається будівництвом справжньої централізованої армії. З часом вона може розширитися за рахунок завоювання все нових територій. А це означає, що за допомогою ІДІЛ можна:
* зірвати видобуток нафти в ОАЕ або Кувейті, збільшивши її вартість (що критично важливо для виживання режиму Путіна), створити хаос на кордонах Туреччини, яка є країною-членом НАТО;
* надалі розширити географію терактів на терени Європи, що змушуватиме лідерів країн-членів ЄС бути більш зговірливими у питанні зняття санкцій щодо РФ.
Однак і в цих практичних міркуваннях є слабке місце: Росія сама є державою, яка страждає від радикальних ісламістських груп. Недаремно ж лідер Чечні Рамзан Кадиров так гостро відреагував на погрози ІДІЛ розпочати третю чеченську війну. Низка російських експертів навіть вказує на те, що за допомогою ІДІЛ буде підпалено російський Кавказ і зроблено це буде через Інгушетію, якої не контролює лідер чеченців Кадиров. Після двох чеченських воєн питання незалежності Ічкерії були лише залиті нафто- та газодоларами, однак не вирішені по суті. Незважаючи на видиму стабільність російського Кавказу ІДІЛ може кинути чималі фінансові ресурси на розхитування ситуації. А підпал російського Кавказу неодмінно призведе до краху режиму Путіна та масштабних внутрішньоросійських трагедій.

Третій гравець
Але участь в цій грі може брати й третя сторона. До речі, те, що Москва і Вашинґтон висловлюють зацікавленість у співпраці щодо зменшення загрози від ІДІЛ, опосередковано свідчить про те, що в реґіоні і справді може діяти так звана третя сила.
Не занурюючись у теорії змов, а лише тверезо оцінюючи усі «за» та «проти», можна зробити висновок, що за розширення впливу ІДІЛ може стояти, наприклад, Китайська Народна Республіка (КНР). Адже проблеми, з якими зіштовхується Європа або РФ у контексті загроз ІДІЛ, зміцнюють його позиції у реґіоні. Європа страждає від радикальних ісламських рухів, так само й Росія. А якщо вони страждають, то стають слабшими і вразливішими до зовнішніх чинників. З такими партнерами завжди легше домовитися.
Китай поки що не страждає напряму від радикального ісламізму. Він для нього наразі не становить проблеми. А філософія КНР, за якою він живе не одне століття, указує на те, що боротися зі своїми близькими ворогами завжди краще й ефективніше за рахунок використання потенціалу ворогів віддалених. Отже, боротьба за російський Далекий Схід (200 років тому він належав Китаю), який на 80 % забезпечує російський експорт нафти й газу, може бути ефективнішою тоді, коли Москва долатиме загрози ісламського тероризму.
Безумовно, війна на кільках фронтах швидше виснажить російські ресурси, що у перспективі відкриє Китаю шлях для проникнення на російський Далекий Схід.
Однак і в міркуваннях на тему зацікавленості Китаю у якійсь співпраці з ІДІЛ теж є слабкі місця. 1989 року відомий американський аналітик та письменник Ральф Пітерс написав чудову книгу «Червона армія», сюжет якої описує конфлікт між СРСР і НАТО, внаслідок чого колишня Західна Німеччина капітулює під натиском радянських військ, сили НАТО залишають її територію, а радянська армія доходить до берегів Рейну. На цьому війна закінчується, СРСР встановлює контроль над Німеччиною, що дає Москві змогу контролювати усю Європу.
Так от, приблизно десять років тому Ральф Пітерс опублікував нову мапу Близького Сходу, на якій існуючі кордони були істотно змінені. Після публікації цієї карти дехто заговорив про те, що внаслідок зміни кордонів близькосхідних країн ісламська дуга повинна нарешті досягнути кордонів КНР. Це спричинить сепаратистські процеси в Уйгурській автономії та громадянську війну в самому Китаї.
Синьцзян-Уйгурський автономний район займає серединне положення в Євразії, його площа — 1 743 441 кв. км, тобто близько 1/6 від території КНР. Цей автономний район має сухопутну ділянку кордону з Монголією, РФ, Казахстаном, Киргизією, Таджикистаном, Афганістаном, індійськими штатами Джамму і Кашмір, що контролюються Пакистаном. Наприкінці XVII ст. у цей район проник іслам, який зараз є основною релігією цього китайського реґіону.
Дивлячись на мапу, робиш висновок, що на шляху поширення ісламської дуги від Близького Сходу до китайських кордонів стоїть… Сирія. Знову повернувшись до сирійської проблематики, починаєш думати: а кому ж насправді може бути вигідна громадянська війна в КНР? Чітких і однозначних відповідей на це запитання немає. Та й бути не може, оскільки це і є справжня геополітична головоломка.
Група стратегічної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/997

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply