Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, May. 23, 2019

Хто на Президента?

Автор:

|

Квітень 10, 2014

|

Рубрика:

Хто на Президента?

Канадидати в Президенти України

Центральна виборча комісія (ЦВК) зареєструвала 23 претенденти на кандидати в президенти України на позачергових виборах 25 травня ц. р.

ЦВК «відсіяла» половину
Загалом поборотися на найвище крісло в державі забажали 46 осіб. Однак ЦВК відмовила в реєстрації рівно половині з них. Отже, нині на найвищу посаду в країні претендують: Ольга Богомолець, лікар-дерматовенеролог, безпартійна, активістка Майдану; Юрій Бойко, екс-віце-прем’єр-міністр в уряді Азарова, член Партії реґіонів (ПР); Андрій Гриненко, підприємець, безпартійний; Анатолій Гриценко, лідер політичної партії «Громадянська позиція»; Михайло Добкін, екс-голова Харківської облдержадміністрації, член ПР; Олександр Клименко, голова Української народної партії; Валерій Коновалюк, генеральний директор «Центру антикризових програм»; Наталія Королевська, екс-міністр соціальної політики в уряді Азарова; Ренат Кузьмін, колишній перший заступник генпрокурора Віктора Пшонки; Василь Куйбіда, екс-мер Львова; Олег Ляшко, голова Радикальної партії України; Микола Маломуж, радник голови Служби зовнішньої розвідки України; Петро Порошенко, власник корпорації «Рошен»; Вадим Рабинович, голова наглядової ради «Ньюс Нетворк»; Володимир Саранов, генеральний директор «Інтераґроекспорту»; Петро Симоненко, голова Комуністичної партії України; Юлія Тимошенко, голова Всеукраїнського об’єднання (ВО) «Батьківщина»; Сергій Тігіпко, екс-заступник голови ПР; Олег Тягнибок, голова ВО «Свобода»; Олег Царьов, член ПР; Василь Цушко, колишній керівник Антимонопольного комітету за президентства Януковича; Зорян Шкіряк, активіст Майдану; Дмитро Ярош, голова політичної партії «Правий сектор».

Жодного вищого посадовця
Громадянська мережа «Опора» звертає увагу на такі особливості цьогорічних президентських перегонів: серед офіційно зареєстрованих кандидатів немає жодного вищого посадовця, є лише троє жінок та чимало нових облич. Окрім того, «Опора» зауважила тенденцію до зменшення числа претендентів, котрі входять до складу політичних партій.
Бо тільки 52 % кандидатів у президенти входить до складу тієї чи іншої партії, а 70 % – є самовисуванцями. Для порівняння: 1999-го членів партій було 80 %, самовисуванців — лише 20 %.
Це свідчить про намагання значної частини кандидатів ніяк не асоціюватися з партіями й акцентувати увагу на індивідуальній громадсько-політичній позиції. Тим більше що рівень довіри суспільства до партійних інститутів — наразі низький. А загалом, уперше на посаду Президента України не балотуються посадові особи вищих органів державної влади. Тобто, жоден із кандидатів не обіймає посаду в Кабінеті Міністрів, центральних органах виконавчої влади.
Відтак, «Опора» сподівається, що «відсутність у списку кандидатів – вищих посадових осіб може сприяти зниженню адміністративного впливу на перебіг кампанії та її конфліктності, пов’язаної зі звинуваченнями в зловживанні владою». Громадянська мережа зауважує також, що, як і на всіх попередніх виборах, більшість кандидатів у Президенти є народними депутатами, як-от Анатолій Гриценко, Петро Порошенко, Сергій Тігіпко, Олег Ляшко, Олег Царьов, Олег Тягнибок, Петро Симоненко.
Окрім цього, чимала частина кандидатів на цих виборах  тимчасово не працює, що пов’язано з ротаціями у владній вертикалі країни. Зокрема, це — Михайло Добкін, Юрій Бойко, Наталія Королевська, Василь Цушко, Дмитро Ярош, Зорян Шкіряк. Лише п’ятеро претендентів має досвід участі в попередніх виборах глави держави (Петро Симоненко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок та Сергій Тігіпко). Надосвідченішим із-поміж них є Петро Симоненко, котрий балотувався на трьох виборах Президента України (1999, 2004, 2010). На найвищу посаду в державі претендує всього троє жінок: Юлія Тимошенко, Ольга Богомолець, Наталя Королевська. Середній вік кандидата складає 50 років. Найстарший — 61-річний Петро Симоненко; наймолодший — 38-річна Наталя Королевська. Усі претенденти, крім Вадима Рабиновича, мають вищу освіту. Здебільшого нинішні кандидати є уродженцями Донецької, Дніпропетровської, Харківської та Черкаської областей.

Наразі лідер — Порошенко
Натомість, політичні оглядачі звертають увагу на «родзинку» цьогорічних президентських перегонів: чи не вперше на виборах не буде єдиного сильного кандидата від півдня та сходу країни. Оскільки члени ПР пересварилися між собою, боротися за булаву зголосилося одразу кілька членів цієї донедавна монолітної партії.
Також багатьох аналітиків вразив крок Віталія Кличка, котрий відмовився балотуватися на користь спільного претендента від демократичних проєвропейських сил Петра Порошенка, заявивши: «Я завжди казав: на вибори має йти кандидат, котрий має вищі шанси на перемогу й отримає найбільшу підтримку. Сьогодні таким кандидатом є Петро Порошенко. Ми стояли й боролися поруч на Майдані — і ми будемо разом працювати над позитивними змінами в Україні».
Відтак, на старті перегонів, за даними соціологів, п. Порошенко майже втричі випереджає своїх конкурентів і має найкращі шанси на перемогу. Зокрема, це встановив наприкінці березня ц. р. консорціум із чотирьох авторитетних українських соціологічних служб — Центр Разумкова, «Соціс», КМІС і «Рейтинґ», провівши масштабне дослідження настроїв виборців.
За його результатами, Петра Порошенка зараз готові підтримати 36,2 % тих громадян, які точно візьмуть участь у виборах. На другому місці міг би бути Віталій Кличко з 12,9 % голосів. Юлія Тимошенко має 12 %. Сергій Тігіпко, що посварився з ПР і йде як самовисуванець, — 10 %. У решти кандидатів — значно нижчі показники.
Якщо ж у другому турі зустрінуться п. Порошенко та п. Тимошенко, то перший перемагає з великим відривом — 46,3 % проти 11,6 %. Суттєвою є перевага Петра Порошенка й над Сергієм Тігіпком — 50,8 проти 14,4 %. Попри це, п. Кличко звернувся до Юлії Тимошенко зі закликом наслідувати його приклад. У статті в німецькому виданні «Більд» він писав: «Юлія Тимошенко зробила би добре, якби також узяла на себе відповідальність і підтримала Петра Порошенка. Усі демократичні сили в Україні повинні йти на президентські вибори з єдиним кандидатом, аби не поглиблювати розколу країни. Не хочу, щоби ця революція закінчилася так само, як і  2004 року».
Логіка зрозуміла: Петро Порошенко після об’єднання з Віталієм Кличком отримав змогу перемогти в першому турі. Відмова ж Юлії Тимошенко від участі в перегонах істотно збільшила би його шанси. Це означало б не тільки економію бюджетних коштів, а й — що набагато важливіше — економію часу. Адже на організацію та проведення другого туру виборів доведеться витратити ще майже місяць — неймовірно дорогий ресурс у сьогоднішніх умовах, які вимагають швидкого формування влади в Україні.

«Виглядає найбільш справжнім»
Утім, Андрій Биченко, керівник соціологічної служби Центру Разумкова, стверджує, що зростання рейтинґу п. Порошенка було хоч і швидким, але не стрибкоподібним, і спостерігалося впродовж останнього року. Експерт пояснює: «Поштовхом до цього стала позиція Петра Порошенка в конфлікті з Росією. Він не піддався тиску під час «торгових воєн» Росії проти «Рошену», не припинив підтримувати євроінтеграцію й ідеї демократичного суспільства. Так само всі бачили його діяльність під час Майдану. Було зрозуміло, що зрада принципів дала би йому змогу отримати дивіденди, зокрема фінансові. Але він принципів не зрадив, що й оцінили люди».
На думку ж політолога Максима Розумного, п. Порошенко найповніше задовольняє запити нинішнього українського суспільства. Вони стосуються водночас і оновлення, зміни правил гри в державі, і певної стабілізації. Експерт запевняє також: «Порошенко тут виглядає найбільш справжнім, порівняно з іншими політиками. У ньому – найменше штучного й суто пропагандистського, медійного». Експерт наголошує, що, в разі вихід у другий тур п. Порошенка й п. Тимошенко, шанси в першого — значно вищі.
Натомість, п. Биченко підкреслює: «Не можна говорити про арифметичне додавання рейтинґів Кличка та Порошенка. Але, за нашими даними, більшість електорату лідера партії УДАР справді відходить до фаворита перегонів. І головне — цей крок до об’єднання позитивно зустріне суспільство, оскільки основною проблемою нашого політикуму є постійне перетягування ковдри на себе. Сподіваюся, це — початок нової тенденції, коли українські політики починають думати не тільки про себе, а й про загальну справу».
Петро Порошенко має репутацію не лише успішного господарника, здатного самостійно, без допомоги олігархів профінансувати свою виборчу кампанію. У нього також є реноме економіста, а за плечима — досвід роботи міністром закордонних справ. Можливо, цим він імпонує виборцям. У ситуації, у якій опинилася Україна, її президент має бути досвідченим дипломатом.
А ось те, чи не забракне Петру Порошенку дипломатичного хисту провести виборчу кампанію без загострення стосунків із Юлією Тимошенко, чи піде вона на те, щоби знятися з виборів або ж, навпаки, зірвати їх через нездатність перемогти сильнішого конкурента, стане зрозуміло вже невдовзі.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...