Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 20, 2018

«Газова атака» з прицілом на президентські вибори

Автор:

|

Жовтень 10, 2018

|

Рубрика:

«Газова атака» з прицілом на президентські вибори

Хоча опалювальний сезон в Україні ще не розпочався, атмосферно теплий вересень несподівано став «спекотним» із огляду на запеклі інформаційні баталії навколо ймовірної приватизації найбільшого стратегічного активу держави — газотранспортної системи (ГТС). Рейвах спричинили повідомлення деяких засобів масової інформації стосовно того, що нібито Національна акціонерна компанія (НАК) «Нафтогаз України» звернулася до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з пропозицією розглянути на засіданні Ради національної безпеки й оборони можливість передачі в приватне управління 49 % української ГТС. Хоча інформацію спростував Юрій Вітренко, головний комерційний директор НАК, це, фактично, стало «стартовим пострілом» для початку повноцінних президентських перегонів із огляду на вибори глави держави в березні наступного року.

Захід тільки «за»
На перший погляд, новина аж ніяк не мала спричинити якоїсь скандальної реакції. Ще в серпні 2014-го Верховна Рада України (ВРУ) прийняла закон, що дозволяє уряду створити окремого оператора ГТС, в якому до 49 % зможуть отримати приватні інвестори зі США й Європейського Союзу (ЄС), при цьому категорично забороняється будь-яка участь компаній із країни-аґресора РФ. Документ передбачає, що компанія-оператор отримає право на «управління або концесію чи оренду» магістральних газогонів і підземних сховищ. Також було передбачене проведення анбандлінгу «Нафтогазу України», тобто розділення функцій видобутку, зберігання та транспортування газу.
У лютому ц. р. віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон заявив, що принаймні сім європейських компаній зацікавлені взяти участь у спільному управлінні українською «трубою». «Є сім зацікавлених партнерів, двоє з яких представляють відомі в Європі газові консорціуми. Свій інтерес увійти в спільне управління національною ГТС висловили Бельгія, Франція, Нідерланди, Польща, Словаччина, Іспанія, Італія, Румунія, Греція та Німеччина», — заявив п. Кістіон. Стали відомі й деякі ймовірні кандидати, зокрема, компанії Eustream (Словаччина), Snam S. p. A (Італія) й Engie (Франція).
Тоді ж Кабмін схвалив передачу активів ГТС від Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Укртрансгаз» (дочірня компанія НАК) в управління новоствореного ПАТ «Магістральні газопроводи України» (100 % акцій належить державі). У серпні наглядова рада «Нафтогазу» узгодила дорожню карту щодо передачі функцій оператора ГТС «Магістральним газопроводам України». Згідно з документом, процес планують завершити на початку 2020 року після закінчення дії чинного контракту на транзит газу з російським «Газпромом». Клер Споттісвуд, голова наглядової ради НАК, тоді заявив: «Це надзвичайно важлива віха, яка забезпечить виконання Україною регуляторних вимог ЄС, гарантуючи при цьому енергетичну безпеку й економічне процвітання України».

Скільки коштує українська ГТС?
Водночас у цій ситуації є принаймні два важливих нюанси: економічний і політичний. Так, абсолютно незрозуміло, скільки коштує українська ГТС. Свого часу Андрій Коболєв, голова правління «Нафтогазу», заявляв, що йдеться про 30 млрд USD, натомість лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко називала вдесятеро більше число — 300 млрд USD.
Найцікавіше, що, ймовірно, мають рацію обоє. Насправді, як пише інтернет-ресурс uainfo.org, існує дві основні методики для оцінки вартості ГТС: різниця між доходами і видатками та «заміщувальна», коли береться до уваги ціна побудови аналогічної газотранспортної мережі, без урахування експлуатаційних витрат. Приблизна вартість 1 км магістрального трубогону складає 10 млн USD (це прямі капіталовкладення, без урахування компресорних станцій і підземних сховищ). Оскільки довжина магістрального напрямку української ГТС складає 22,2 тис. км, відповідно, вартість побудови нового аналогічного газогону сягає приблизно 222 млрд USD плюс супутня інфраструктура. Щоправда, не варто забувати, що іноземні інвестори все ж вкладатимуть кошти в уже зношену систему, а не будуватимуть її «з нуля».

Гра на випередження
А тепер — про політику. В березні ц. р. у ВРУ зареєстрували законопроект 8107 авторства Юлії Тимошенко, яким, зокрема, пропонується: «Ст. 21 Закону України «Про ринок природного газу» викласти у такій редакції: «Оператором ГТС, яка перебуває в державній власності і не підлягає приватизації, може бути виключно суб’єкт господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава чи суб’єкт господарювання, 100 % корпоративних прав котрого належать державі». Тобто, жодних іноземних інвесторів.
Судячи з усього, досвідчений політичний боєць Юлія Тимошенко зіграла на випередження. Команда Петра Порошенка проґавила зареєстрований навесні законопроект 8107, який просто потонув у стосах безлічі інших законодавчих ініціатив. А насправді лідерка «Батьківщини» діяла на перспективу, лишень вичікуючи слушної нагоди, щоб висмикнути прихований політичний козир.
«Отже, політична диспозиція в питанні така: чинний Президент і потенційний кандидат на другий термін Петро Порошенко замахнувся на найдорожче й останнє настільки стратегічно важливе державне майно. Більш ніж реальний кандидат у Президенти з найвищим на сьогодні рейтинґом (тобто, Юлія Тимошенко) намагається зберегти «трубу» в держвласності. Як би хто не ставився до Тимошенко особисто, але конкретно в цьому питанні в неї буде прихильників незрівнянно більше, ніж у її опонента. При тому вона експлуатуватиме цю тему в будь-якому разі: якщо зможе перешкодити приватизації «труби» й тим більше, якщо не зможе — говоритиме на всіх шоу та мітинґах, що Порошенко вкрав у народу останнє. Можна вірити в щирість намірів Тимошенко захистити останнє суперцінне народне майно. А можна вважати, що вона осідлала правильного «коника» й у правильний час», — пише на сайті «Слово і діло» журналіст і блогер Максим Кречетов.
На безпрограшності позиції лідерки «Батьківщини» наголошує і політичний експерт Денис Гороховський. «Законопроект 8107 уже отримав схвалення у всіх профільних комітетах і тепер чекає свого часу, щоб бути винесеним на розгляд ВРУ. В контексті майбутніх президентських виборів політичний контекст даної ініціативи від головного конкурента Петра Порошенка прекрасний: якщо закон буде прийнятий, то Тимошенко заслужено отримає звання рятівника української ГТС, яка є стратегічним для України активом. Якщо ж Рада «зіллє» законопроект, а це неможливо без голосів БПП, то це буде не менше показово — Президент явно зацікавлений у продажу даного активу, що дуже суперечливе з точки зору захисту державних інтересів», — написав п. Гороховський на сайті «Кореспондент».
Тим більше, що чинна влада дала в руки головному конкуренту ще одного ефективного «газового дрючка» — різке скорочення кількості отримувачів субсидій на оплату житлово-комунальних послуг на тлі підвищення ціни на газ для населення та зниження соціальної норми споживання газу із 5,5 до 4,5 куб. м на 1 кв. м опалюваної площі. Юлія Володимирівна вже пообіцяла в разі перемоги «повернути у власність народу родовища природного газу, які Порошенко за хабарі роздає своєму найближчому оточенню», і ліквідувати НАК як непотрібного посередника. «Українці отримають газ українського видобування за вдвічі нижчою ціною, ніж встановлена сьогодні», — заявила лідерка «Батьківщини».
І спробуй тут не проголосуй за цю енергійну пані…
З іншого боку, поява іноземних інвесторів в українській ГТС — давня, але дуже потрібна ініціатива. Питання, хто в цій ситуації правий, залишається відкритим.

Ігор Берчак

Мовою чисел
Близько 2,5 млн домогосподарств в Україні цього літа не переоформили субсидії. Про це заявив Андрій Рева, міністр соціальної політики. При цьому він наголосив, що частина українців вказує нульові доходи заради отримання субсидій: «Хочу нагадати, що 923 тис. домогосподарств в Україні показали нульові доходи. Якщо вірити цим людям, то вони жодної копійки на життя не мають». За його словами, через завищені соціальні нормативи споживання комунпослуг за перше півріччя було нараховано 5 млрд грн «зайвих» субсидій.
Нагадаємо, що проект державного бюджету на 2019 рік передбачає скорочення витрат на виплату субсидій для населення на 15,9 млрд грн — до 55,1 млрд. Витрати держбюджету на субсидії 2014-го становили 8,7 млрд грн, 2015-го — 18,4 млрд, 2016-го — 47 млрд, 2017-го — 68,8 млрд, а 2018-го — 71 млрд грн.

Довідка
ГТС України — одна з найбільших у світі, вона складає 37 тис. км трубогонів, із яких магістральна (тобто, та, якою йдуть основні обсяги газу) частина становить 22,2 тис. км, а газопроводи-гілки (так звані відводи) — 14,8 тис. км. Пропускна здатність складає 288 млрд куб. м газу на рік (вхід) і 178,5 млрд куб. м на рік (вихід). З них європейський напрямок — 142,5 млрд куб. м на рік, «молдовський» напрямок — 3,5 млрд куб. м на рік. До ГТС також входять 72 компресорні станції, 110 компресорних цехів і 702 компресорні агрегати. Окремо варто сказати про підземні газосховища. Їх в Україні — 13, загальною місткістю 31 млрд куб. м. І нарешті, до ГТС також входять 1437 газорозподільчих станцій.
Залежність «Газпрому» від української ГТС має дві причини:
1. Необхідність у балансувальних потужностях у вигляді підземних сховищ газу, коли влітку, в умовах падіння споживання, газ закачується в підземні резервуари, а взимку, на піку споживання, підіймається в систему. Параметричні дані прокачування газу до Європи говорять про те, що «Газпрому» необхідно мати в пасиві сховища на приблизно 30 млрд м куб (саме такі обсяги мають підземні сховища на території України).
2. «Жирний» сегмент країн Центральної та Південної Європи, який «важить» приблизно 50 млрд куб. м, або майже третину європейського ринку «Газпрому». Йдеться про транзит до Італії (25 млрд куб. м), Австрії (6 млрд), Угорщини (5,5 млрд), Чехії (4,5 млрд), Словаччини (3,7 млрд) і Словенії (0,5 млрд). Загалом — від 45 до 50 млрд куб. м.

About Author

Meest-Online

Loading...