Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jul. 16, 2018

Європа і Путін: то хто кого путає? Український аспект

Автор:

|

Вересень 08, 2016

|

Рубрика:

Європа і Путін: то хто кого путає? Український аспект
Путін

Путін

Зазвичай, спершу виникає явище, а вже потім йому дають визначення. З терміном «гібридна війна» — усе навпаки. Ним обізвали щось тривожне та невиразне, бо речі мають якось називатися. А тепер виявляється, що це поняття стає щораз ширшим і ширшим за банальне озброювання та підтримку карних злочинців.

Про небезпеку аналогій
Коли виникає щось принципово нове, краще не шукати історичного відповідника. Бо нічого подібного колись не було. На те воно й нове. І якщо порівнювати Путіна з Гітлером, то хіба за складом психіки. А досвід Другої світової може лише нашкодити, бо відволіче від виявлення ще не бачених небезпек.
Вже пішов третій рік, а в Україні й далі докоряють західним політикам тактикою умиротворення аґресора. Мовляв, не хочуть вчитися у трагічного минулого. Неправда. Вони там люди й освічені, і досвідчені. До влади не з барикад чи бульдозерів прийшли. Тому тактику обирають оптимальну. З поправкою на велетенські арсенали зброї масового знищення. Та й взагалі Мюнхенська змова була міфом радянської пропаганди. Давайте й тут декомунізуємося.
І монголо-татарську навалу краще не згадувати. Нічим ми Європу не прикриваємо, нікого не стримуємо. При сучасному розвитку військової техніки територіальних перешкод не існує. Захочуть у Кремлі — і перескочать через Україну. Або пустять ракету на Париж іншим боком — із Чукотки через Атлантику.
Так, київським правителям хочеться, щоб хтось прийшов і влупив по носі нестерпному Вовочці. А ще дав грошей на відбудову. Багато, щоб усім вистачило. Цей стереотип мислення підхопила офіційна пропаганда і він хутко став насущною народною потребою. Але не збудеться і ця мрія про чергове «золото Полуботка». Бо у них там своїх клопотів вистачає. Та ще й чомусь вишиковуються вони у дивний до підозрілості ланцюжок.

Терористичні акти
Коли від них потерпав Ізраїль, вдавалося визначити мотиви злочинців. Ті були по сусідству й вели споконвічну війну за землю та життєвий простір. А чим завинила перед ісламістами старенька Європа? Просто зі заздрощів, бо сито живуть? У тероризму завжди є мета. Безглузда, диявольська, але мета. Й якщо її не видно, це вселяє ще більшу тривогу.
Турбує і раптовий спалах активності. Те, що донедавна залишалося хоч і дуже трагічними, однак усе ж епізодами, переросло в систему. Люди не розуміють, звідки чекати небезпек. Але що найбільш дивно — спецслужби, покликані берегти мир і спокій своїх платників податків, також не демонструють обізнаності. Щоб проводити такі масштабні терористичні акти потрібна потужна організація. Отже, люди. З їхньою здатністю помилятися, втрачати з часом пильність. При сучасній методиці та технічному оснащенні розслідувань вже мали б щось знайти. Та чомусь не чуємо про сенсаційні розкриття злочинної мережі. Таке стає можливим лише за однієї умови: проти них працюють інші професіонали. І бездоганно планують і реалізовують операції.
До речі, а ви замислювалися, чому саме ісламісти? Щоб посіяти у народі страх і дестабілізувати ситуацію в країні, персоніфіковувати тероризм не обов’язково. Таємничість тут була б ще гнітючішою. Врешті, часто злочини творять від імені місцевих радикалів, щоб розколоти суспільство. У цьому місці на гадку спадають горезвісні спецгрупи, створені в СРСР для боротьби з підпіллям ОУН. Оті енкаведисти, переодягнені на бандерівців. Щось подібне може застосовуватися і тут. І тоді зовсім в іншому світлі постає теперішня проблема Заходу.

Мільйони міґрантів
Вони приїздили й раніше. Але зараз це набуло катастрофічних масштабів. Дональд Туск, голова Європейської ради, озвучив 4 вересня, вражаюче число — 65 млн! Та це населення доброго десятка європейських держав! Отже, знову спалах. Як і з інтенсивністю терористичних актів. Однак підозру викликає не саме число. А механізм, яким його вдалося досягти. Це ж у сотні разів перевищує операцію «Вісла»! Так, тут люди переселяються не примусово, але ж і не хаотично! Є схеми, маршрути, провідники, виконавці. Все здійснюється організовано!
Тепер найпоказовіший нюанс. Спробуйте пошукати в крамницях надувний човен на 50 осіб. Таких у продажу немає і не може бути. Промисловість покликана задовольняти попит. Тому не займається масовим виготовленням непотрібних речей. Який комерційний зиск принесе 100-спальне ліжко? Одне-єдине — для книги рекордів. А запускати в серію? Між тим, міґранти пливуть через моря у надувних човнах велетенських розмірів. Де взяли?
Для десантної переправи у російських військах використовують надувний човен марки НЛ-30. Довжина — трохи більше 7 м і понад 2 м завширшки. Розрахований на тридцятьох осіб. Але ж відомі випадки, коли у плавзасобах перебувало набагато більше міґрантів. І хоча таких надувних човнів ніхто не випускає, вони з’являються у потрібний момент і в потрібному місці. Крім того, експерти помітили, що втікачі з Африки добре знають, коли й куди пливуть Середземним морем кораблі. І чітко прямують до них. Бо знають: за морським законом їм не дадуть пропасти й доставлять у порт.
Настільки успішно організувати щось подібне можна лише на державному рівні. Навіщо? А щоб нашкодити іншим державам. І воно вже спрацьовує там, де пересічні громадяни цього навіть не помічають.

Праві радикали
Історія знає сотні випадків, коли опозиційні партії отримували фінансову підтримку з-за кордону і лобіювали інтереси своїх спонсорів. Класичний приклад: німецькі гроші російських більшовиків сто років тому. Але у наш час революції не модні, а навіть найдорожча реклама різкого стрибка популярності не дасть. Потрібно створити в суспільстві запит на певну програму. У багатьох європейських країнах він уже створений.
Організаторів моторошних терактів в обличчя не знає ніхто. Але громадська думка переконана, що це — ісламісти. Водночас на вулицях рідних міст — десятки тисяч характерних облич. Галасливі та брудні табори біженців на околицях. Зростання числа правопорушень, утрати звичного стилю життя. І хоча більшість міґрантів справді рятуються від біди й готові бути законослухняними, достатньо одного аґресивного та зухвалого, щоб викликати масове невдоволення місцевого населення. Воно знає, хто чужинців пустив. І хоче знати, як їх позбутися. Тут і лунає хрестоматійне «Є така партія!».
А те, що такі політичні структури ледь чи не приречені на успіх, бачимо на прикладі донедавна здавалося б політично стабільної Німеччини. 4 вересня на місцевих виборах у землі Мекленбург — Передня Померанія створена лише три роки тому антиімміґрантська партія «Альтернатива для Німеччини» отримала близько 21 % голосів і обійшла Християнсько-демократичний союз Анґели Меркель.
Все, ланцюжок вибудувався. Терактами залякати, еміґрантами роздратувати, право-радикальні партії профінансувати. Й якщо вони здобудуть перемогу, то це означатиме доволі суттєвий контроль над країною й її ресурсом. Воно ж набагато дешевше та зручніше, ніж пряма окупація. Чи не є це схемою гібридної війни? А якщо в якийсь момент проплачені політики почнуть бунтувати, їм покажуть про отримання суми прописом.

Куди подітися?
Тут підзаголовок правильніше було б взяти у лапки. Бо це цитата з висловлювання Путіна на прес-конференції за підсумками останнього саміту G20. Хоча й це не зовсім так. Бо скоріше йшлося не про сам цей поважний міжнародний форум, а про двосторонні зустрічі володаря Кремля з президентами США і Франції та канцлерін Німеччини. Тут і пролунало з уст російського президента оте «Куди подітися» стосовно майбутніх зустрічей із Петром Порошенком.
Дуже кортіло написати, що пролунало путінське «Куди подітися». Але ні, це було б гріхом проти реалізму. Зовсім воно не звичне для Володимира Путіна. У нього інша манера спілкування з пресою. Короткі карбовані вислови, неприхована самовпевненість і зверхність. Шкода, що не було телевізійної трансляції. Але навіть із того, що опублікувала російська агенція ТАСС, впізнати автора жорсткого заклику «мочити в сортирі» неможливо. Громіздкі речення, їхні фрагменти не надто добре пов’язані між собою. Ще — часті пропуски, відтак редакції з півдесятка разів доводилося вписувати в дужках, що ж промовець мав на увазі. Ні, не його це риторика і стиль!
Та повернімося до згаданого ланцюжка. Якщо його можна вибудувати аналітичним шляхом, то чому таке не вдалося фахівцям спецслужб? На моє переконання, вони це зробили. Але оскільки не є журналістами, то не публікують. Лише, як і належить за службовими обов’язками, інформують своїх лідерів. Не інакше, як приїхали у Китай, озброєні дуже потужними аргументами. І вони спрацювали. Бо гляньте, там же у Ханчжоу під час саміту G20 керівники зовнішньополітичних відомств своїх країн Джон Керрі та Сергій Лавров не змогли домовитися, а Барак Обома залишився з Путіним віч-на-віч і щось сказав! Чи незрозуміла попервах впевненість Франсуа Олланда? Він першим оголосив про повернення до «нормандського формату»! Якщо російський президент 10 серпня назвав його безглуздим, а через неповний місяць — безальтернативним, мусило статися щось особливе.
Що саме, найімовірніше, не дізнаємося. Але далі стосовно України все піде не так. Хотілося б, щоб у кращий бік. Бо ще багато чого може статися. А цей чоловік — великий майстер путати. Не дарма ж отримав таке прізвище.

Мирослава Колядинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...