Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Другий фронт

Автор:

|

Березень 05, 2015

|

Рубрика:

Другий фронт

Чеченські повстанці

6 червня 1944 року союзні війська Британської імперії та США висадилися у Франції. Це стало переломним моментом у Другій світовій війні. Тепер, коли демократичні країни воліють, аби від кремлівського імперіалізму їх захищала Україна, ісламісти навпаки — погрожують Путіну ударом у спину. То чи буде створений другий фронт, який зможе запобігти Третій світовій війні?

Не оголосять війни РФ
2 березня у статті, опублікованій у впливовій лондонській газеті The Times, британський політичний оглядач Меттью Перріс констатував від імені всього Заходу: «Чи ми колись були готові воювати з Росією за будь-яку частину України? Ні, звісно».
Того ж дня Лоран Фабіус, міністр закордонних справ Франції, укотре повторивши, що «необхідно сприяти діалогу між сторонами (тобто, учасниками неоголошеної війни на сході України. — Ред.) для повного виконання Мінських угод» і що «Захід зараз демонструє твердість у відносинах із Російською Федерацією (РФ)», додав: «Це зовсім не означає, що ми оголосимо війну РФ».
Добре хоч, що п. Фабіус не повторив услід за п. Перрісом його заклику до країн Заходу: «Час умити руки й не мати справ з Україною». Цей меседж британський журналіст аргументував так: «Я знову пишу те, що писав про Ірак Саддама, Лівію Каддафі й Сирію Асада: втручання майже щоразу тільки погіршує справу, не починайте процесу, який ви не можете довести до кінця. Захід знову «колупає», втручаючись у ситуацію. Путін краще за нас знає, що ми не маємо серйозних намірів».
Відтак, оглядач критикує Велику Британію навіть за те, що та відправляє в Україну хоч і маленьку, а все ж групу військових радників. А весь Захід — за те, що той «дає Києву кредити, які не врятують від банкрутства». Журналіст ще й лякає демократичні країни наслідками падіння російського тирана: «Путіна ми знаємо, а якщо його скинуть, то на зміну йому може прийти хтось набагато гірший».
Навіть після майже року збройного спротиву України Путіну Меттью Перріс впевнений, що вона «пов’язана пуповиною з іще більшою, параноїдально налаштованою, завжди готовою постріляти хуліганкою — матінкою Росією». Отож британець і стверджує, що «починаючи з 50-х років ХХ ст. найкращим способом мати справу з Москвою було стримування».

Там, де справді здатні і готові
Журналіст навіть пропонує «найкращий вихід: нехай світ обнесе невидимим кордоном цю сердиту, кульгаву квазі-імперію, захищає те, що залишиться за межами цього кордону, і дозволить гнити тому, що всередині». При цьому Меттью Перріс радить залишити Україну всередині кордону, бо, на його думку, «для Москви це — кровоточива виразка, а для Західної Європи вона є надто велика, щоби перетравити її та привести до ладу».
Оглядач настійно просить «не чіпати Путіна і дати Росії спокій», тому що «вона для нас — незбагненна». Щоправда, він також застерігає: «Ми повинні готуватися до війни. Але ми маємо намітити лінію фронту там, де ми справді здатні й готові воювати». А це, на думку п. Перріса, — «кордони країн Балтії з Росією та Білоруссю». Як бачите, другий фронт на Заході готові відкрити лише у відповідь на просування РФ за межі України.
На щастя, так думають лише одиниці. Едріан Бредшов, заступник командувача Об’єднаними силами НАТО в Європі, вважає, що така перспектива — аж ніяк не гіпотетична й не далека. 23 лютого німецька газета Frankfurter Allgemeine зацитувала його застереження під час виступу в Королівському об’єднаному інституті оборонних досліджень у Лондоні: «Росія може повірити в те, що велику кількість регулярних військ, які вона здатна зосереджувати в короткий термін, можна використати в майбутньому не тільки для залякування та стримування, а й для захоплення територій держав НАТО».
Аналогічні побоювання висловив в недавньому інтерв’ю британській газеті Daily Telegraph й Андерс Фоґ Расмуссен, колишній Генеральний секретар НАТО. «Існує висока ймовірність того, що російський президент наважиться на вторгнення в Прибалтику, аби перевірити здатність Альянсу реагувати», — заявив він.
Майкл Феллон, міністр оборони Великої Британії, теж визнав минулого тижня, що «вірогідність російської агресії в Латвії, Литві й Естонії — реальна». Адже Росія постійно влаштовує поблизу кордонів країн-членів НАТО провокації, як-от порушення повітряного простору, обльоти кораблів і берегової лінії в небезпечній близькості.

Мир на Кавказі — міф
А поки налякані всім цим країни Заходу готуються лише відбиватися від агресора, геть забувши про катастрофу французької оборонної «лінії Мажино» 1940 року, російський опозиційний політик Гаррі Каспаров прогнозує відкриття другого фронту проти Путіна на Кавказі.
В інтерв’ю київському телеканалу «1+1» цей колишній чемпіон світу зі шахів напророкував: «Очевидно, що ситуація в Чечні, як і на Кавказі загалом, може дуже швидко змінитися. Щойно припинять надходити гроші з центру, Кавказ може піти в розніс. За підсумком двох чеченських воєн Москва почала регулярно виплачувати Чечні данину. Рамазан Кадиров (керівник путінської адміністрації в Чечні. — Ред.) — це військовий лідер і місцевий диктатор республіки, котрий зумів узяти значну частину бойовиків під свій контроль завдяки тому, що Путін гарантував йому безперебійне матеріальне постачання. Однак у Росії — зараз великі фінансові проблеми, тож не відкидаю й того, що Чечня також буде страждати. Тому кадирівська модель працює доти, доки діє путінська вуглеводнева модель. Якщо уявити собі, що путінська модель починає працювати з перебоями, оскільки закінчуються гроші, то мир на Кавказі виявляється міфом, який може бути зруйнований, як ми бачимо це зараз».
Те, що мав на увазі п. Каспаров, читачі мали нагоду побачити 4 грудня 2014 року у випусках теленовин: після того як о 1:00 ночі за місцевим часом працівники дорожньо-патрульної служби РФ зупинили в столиці Чечні Грозному автівки з повстанцями, ті вбили п’ятьох силовиків, а о 2:45 забарикадувалися в Будинку преси. Туди були стягнуті сили та засоби підрозділів Федеральної служби безпеки РФ та міністерства внутрішніх справ, які стали розстрілювати будівлю з танків і гармат великого калібру. Але під час штурму повстанці вбили ще п’ятьох силовиків. Щоправда, п. Кадиров стверджував, що й у Будинку преси було знищено сімох нападників. Але о 7:30 дев’ятеро озброєних людей захопили ще й школу поруч із цією будівлею. Після її штурму Кадиров заявив, що й у ній також знищили п’ятьох, а натомість він втратив сімох правоохоронців убитими, а ще 18 — зазнали поранень.
Однак Олексій Бобровников, журналіст київського телеканалу «1+1», встановив, що насправді того дня в столицю Чечні вдерлося близько ста повстанців. «Таким чином, міф про сильну владу в Чечні є дещо перебільшеним. Сьогодні на Кавказі живуть люди, котрі мріють про вільний реґіон без вказівок із Москви», — резюмував він.

Україна стала каталізатором
Неподалік кордону Грузії з Чечнею колись існував маршрут, яким відходили тисячі біженців і бойовиків, не згодних із режимом Путіна та Кадирова. В одному з населених пунктів живе родина Омара аль-Шишані — одного з найвойовничіших чеченських бойовиків у Сирії. Але місцеві старійшини відмовляються говорити про плани щодо майбутньої війни на Кавказі, тому що це — ризик для їхніх родичів, котрі живуть у Чечні. Вони делегували свої повноваження спікерам-речникам народів Дагестану, Чечні, Інгушетії й Абхазії.
Один із таких — Заал Касрелішвілі, голова конфедерації народів Кавказу — тримає зв’язок з усіма діаспорами цього реґіону та багатьма командирами спротиву. «Що більше росіян воюватиме в Україні проти її незалежності, то більше буде шансів, що на Кавказі відкриється східний новий фронт. Ми не думаємо, що це буде кимось координуватися — спершу буде спонтанно, але потім усе збереться в один кулак», — стверджує він.
На думку п. Касрелішвілі, Україна відкрила стару рану, яка «кровоточить з 1990-х рр.». «Український спротив плюс підтримка Україні зі Заходу — це добрий приклад на Кавказі для світських політиків. У кожному місті, в кожному селищі дадуть про себе знати й світські політики, і бійці світського фронту опору. Вони тихо-тихесенько вже виходять із підпілля», — пророкує він.
Політик також розповів подробиці минулорічних атак у Грозному. «За нашими даними, то була розвідка боєм, сигнал, що вони є, що вони можуть відкрити східний фронт. Вони взяли найпрестижнішу будівлю в центрі Грозного. Але для партизанської війни взяти і зміцнитися не є метою. Вони прийшли, відстрілялися, показали те, що хотіли продемонструвати, — свою силу», — сказав він.
При цьому п. Касрелішвілі зазначив, що бійців було набагато більше, аніж показували російські медіа. Зокрема, військові були на різних позиціях в місті і лише чекали на команду, якої на той момент не було дано. «Ми гадаємо, що за цим стояли все ж світські політики, і вони вчасно сказали: «Досить хлопці». Вчасно. У Грозному запросто могла спалахнути нова громадянська війна. І це перекинулося б на Грузію та Кавказ, але хтось вчасно це зупинив», — зауважив політик.
Водночас, він не виключає й нових атак в реґіоні, однак додає: «Усе залежить від позиції і реакції Заходу». Крім того, п. Касрелішвілі поінформував, що політичні лідери чеченців і спротиву на Північному Кавказі мають чіткі вимоги: проведення вільних виборів та обрання справжніх лідерів, а згодом — консультації і перемовини з російською владою. Як приклад голова конфедерації народів Кавказу навів можливе створення Дагестанської федеративної республіки, оскільки там проживає велика кількість етнічних груп.
Певним підтвердженням цих слів стало повідомлення російської інформаційна агенції «Интерфакс», що 1 березня в Чечні на міні підірвалося п’ятеро військовослужбовців внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ РФ…

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...