Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 11, 2018

Демократія з димком по-українськи вершиться на вулицях

Автор:

|

Вересень 15, 2016

|

Рубрика:

Демократія з димком по-українськи вершиться на вулицях
Пожежа під «Інтером»

Пожежа під «Інтером»

Минулого тижня у Києві сталися дві події аж ніяк не місцевого значення. Стосувалися вони далеких одна від одної ділянок життя і були там абсолютно різні обставини. Однак за внутрішньою сутністю вони подібні, мов близнята. Можливо навіть ще більше, ніж видається на перший погляд.

Телеканал «Інтер»
Його будівлю підпалили 4 вересня. Перші офіційні повідомлення відзначалися безсторонністю. Зо два десятки людей прийшли під офіс, встановили намети, принесли шини та підпалили. Десь поміж тим кинули в приміщення димову шашку. Почалася пожежа. Описуючи ситуацію, прес-секретар столичної поліції вживає термін оціночного характеру — «зловмисники». Ці дані я викладаю за публікацією на сайті британської компанії Бі-бі-сі.
Зате рідна українська агенція УНІАН наступного дня вже називає прибулих під «Інтер» інакше: «мітинґувальники», «противники політики телеканалу», «активісти». Ще й під рубрикою «Суспільство», а не «Кримінал», або хоча б «Інциденти». Вчорашні дії (підпал, завдання шкоди здоров’ю людей і майну) перестають бути домінуючими. Далі читаємо найважливіше — «Будівлю обнесли парканом». Хто, коли встигли, за чиї кошти? Не кажуть. А на світлинах видно, що огорожа — не дешева! Врешті, навіщо? Відповідь у наступному реченні. Паркан став носієм для тиражування гасла «Інтер — геть!». Його написали фарбою, а ще він містився на багатьох наклеєних листівках.
Кількома умілими мазками подію перевели у політичну площину. Люди, необізнані з тонкощами піар-технологій (а такими в Україні є переважна більшість), вирішать, що «Інтер» сам винен, не треба було ставати агентом Кремля. Тим часом «активісти» вже впевнено оперують специфічними термінами, твердячи на камеру, що їх не влаштовує «контент». Хай поміняють, і ніхто їх не палитиме!
Буду відвертою — не люблю той «Інтер». Утім, як і решту телеканалів. Усі справляють враження проросійських. У програмах з найбільшою аудиторією державна мова є рідкістю. Не повірю, що телеведучі, люди з гуманітарною освітою, її не знають. І учасників мов навмисне (чи таки — навмисне?) добирають переважно російськомовних. А що, в українців менше талантів, гірше співають, не вміють куховарити? Спокійно сприймаю лише шоу «Зважені та щасливі». Приємно, що серед нашої нації так мало гладких. Це все вони роз’їлися на українському хлібі з салом!
Якщо без іронії, то це — біда. І не лише на телебаченні. В Україні взагалі вкрай необхідно українізувати інформаційний простір і саму інформаційну політику. Але вирішувати це треба на державному рівні, а не підпалами чи блокуванням приміщень, через що працівники не можуть потрапити на роботу. Бо у кожній протиправній дії завжди є ті, кому це вигідно.

«Київміськбуд»
І в цьому інциденті також багато незрозумілого, туманного та недомовленого. Мабуть, навіть більше, ніж у попередньому. 5 вересня (це саме того дня, коли обклеювали листівками спеціально споруджений паркан біля офісу «Інтера») у Святошинському провулку столиці невідомі побили місцевих мешканців. Ті паркують автомобілі на ділянці, де забудовник має намір спорудити багатоповерхівку. Наступного дня й тут була пожежа, навіть чулися вибухи. І (увага!) — горіли шини! Знову ж таки фігурує паркан. Саме за ним якимсь чином опинилися приватні автівки.
А 9 вересня центр протистояння перенісся (не сам, безперечно, хтось дав команду) під офіс «Київміськбуду». Сюди прийшли обурені люди. Не виключено, що були й підбурені. Їхнє загальне число очевидці оцінювали у два-три десятки. Та цього вистачило, щоб заблокувати прохід. Пропускали лише журналістів «Громадського» й «Української правди» за посвідченнями, бо вони працюють у тій же будівлі. Спочатку учасники акції стукали битами (для чого брали з собою те, що здатне навіть стати знаряддям убивства?) і кричали. Коли ж поліція оточила будівлю, у хід пішли димові шашки. Правоохоронці застосували сльозогінний газ.
Наступне повідомлення — будівельники оголосили безстроковий страйк. Аж до моменту, доки не зможуть без страху за своє життя та здоров’я працювати на об’єктах.
Й ось тут давайте знову спробуємо вникнути у суть справи спокійно та безсторонньо. Зрозуміло, місцеві мешканці ніколи не будуть задоволені з новобудови. Це гуркіт, пил і бруд. Тим паче в конкретному випадку, бо де тоді ставити свої легковики? Врешті-решт знову ж фактор громадської думки. В Україні незаконних і безглуздих новобудов назбиралося настільки багато, що будь-яка нова сприймається з обуренням, як плід корупційних дій.
Але турбує викривлення суспільної свідомості, яке вже загрожує стати збоченням. Чому знову дим, вибухи, палиці, бійки? Не можна одне порушення закону виправдовувати іншим. Якщо, звісно, ми хочемо жити в правовій державі. Керівні працівники «Київміськбуду» демонструють отриманий ще рік тому дозвіл на будівництво. А місцеві мешканці твердять, що тут має бути дитячий садок. Хоча можна було б і не лукавити, а зізнатися, що дуже зручно паркувати машини недалеко від свого житла. Але ж тут — не фронт!
Тепер про обставину, яку ми зумисне не згадували в обох описаних подіях. Щоб сконцентрувати кілька фактів у нашу спільну та дуже тривожну проблему. Засоби масової інформації (ЗМІ) цитували Арсена Авакова, міністра внутрішніх справ, котрий твердив про присутність під офісом «Інтера» колишніх бійців 30-ї бригади Збройних сил України. Ще писали, що Олексій Середюк, один із організаторів акції та боєць батальйону «Свята Марія», повідомив Українській службі Бі-бі-сі, що начебто протестувальники домовилися, що телеканал упродовж п’яти днів змінить свій контент. Ви чули про такий батальйон? А якщо так, то чи чули, щоб москалі висадили у Києві десант на захист «Інтера»? Бо інакше незрозуміло, що робити бійцям бойового батальйону під тим офісом.
Тепер про «Київміськбуд». Ми ж обіцяли подібність. Так от сайт LB.ua писав про присутність у Святошинському провулку представників добровольчого батальйону «Донбас» і націоналістичної організації «Січ», до яких звернулися по допомогу мешканці сусідніх будинків. А безпосередньо в акції під офісом будівельної компанії помічено активістів цивільного корпусу «Азов». Керівника його київського осередку навіть затримала поліція. Згодом відпустили на поруки. Але ніхто не повідомляє, якого кшталту організацією є той цивільний корпус і чи має щось спільне з однойменним нецивільним? Якщо це офіційно зареєстрована організація, то чи передбачено в її статуті використання димових шашок?
Ми шануємо героїв, котрі проливають кров і гинуть за незалежність Батьківщини. Але вони там, де війна. У «гарячих» точках Донбасу, а не в «підігрітих» столичних. Сумніваюся, що хлопцям приємно буде чути, де відрито другий фронт на авторитеті чужих подвигів. І це також біда, бо є в цих двох історіях ще одна спільність.
Аналітики доволі швидко розібралися з мотивацією атаки на «Інтер». Політолог Кость Бондаренко назвав її «рейдерською кампанією проти каналу». Владимир Фесенко, інший відомий експерт, прямо сказав, що «Інтер» хочуть «відтиснути» у теперішніх власників. Навіть твердять, що за всім цим проглядаються інтереси партії «Народний фронт», до якої причетний і міністр Аваков.
А тепер заглянемо в офіційну заяву «Київміськбуду». Там міститься заклик до державної влади та керівників силових структур «негайно втрутитися в цю ганебну ситуацію та покарати винних так, щоб «мода» на рейдерські захоплення повністю законних будівництв у нашій країні нарешті перестала приносити дивіденди тим, хто за це платить». То яке з ключових слів у двох цих історіях фактурніше — «пікет» чи «рейдерство»?

Рука Вашинґтона
Кажуть, що здалеку видно краще. Так от напад на «Інтер» в Сполучених Штатах побачили. З цього приводу Марк Тонер, речник Державного департаменту, зазначив, що США завжди стурбовані, коли на ЗМІ тиснуть таким шляхом. А ще закликав Генеральну прокуратуру України провести повне і прозоре розслідування того, що сталося. І висловив сподівання, що особи, котрі це скоїли, будуть притягнуті до відповідальності.
Та щось вони там побачили ще рік із лишком тому. І воно їм теж не сподобалося. 12 червня 2015-го на сайті агенції УНІАН з’явилося повідомлення з такими словами: «Полк «Азов» не будуть тренувати за гроші США, а Україна не отримає американські переносні зенітно-ракетні комплекси. У Конґресі ухвалили відповідні поправки до законопроекту H.R. 2685». А далі сказано про претензії до згаданого полку, які повторювати не будемо, бо вони тоді викликали дуже войовниче реагування певних осіб в Україні. Обмежимося загальними міркуваннями.
Отже, з московською рукою у нас все зрозуміло. Вона загребуща. А що стосується наших західних партнерів, то тут час визначитися. Або ми вважаємо їх руку дружньою, або будуємо залізну завісу і нікому не морочимо голову. Бо наразі виходить негарно. Коли щось дають, охоче беремо. Коли ж кивають пальцем, то це втручання у наші внутрішні справи. Може, спершу варто спокійно вислухати, усе перевірити і вже тоді заперечувати? Як-не-як, а досвіду реальної, «бездимної» демократії у них більше. І Сталін там не правив, відповідно залишків більшовизму в масовій свідомості немає. Ми ж заздримо, що люди там набагато краще живуть. А чи не тому, що за законом?

Мирослава Колядинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...