Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 29, 2020

Чим загрожує Україні занепад російських реґіонів?

Автор:

|

Лютий 27, 2014

|

Рубрика:

Чим загрожує Україні занепад російських реґіонів?

Починаючи з моменту виникнення світової фінансово-економічної кризи 2009 року на російські реґіони ліг основний тягар негативних економічних явищ: почали скорочуватися обсяги фінансування фактично за всіма основними статтями та напрямками. Зроблено це було з метою втримання федерального бюджету в обсягах, необхідних для підтримки статусу Російської Федерації (РФ) як країни, яка й далі висуває претензії на глобальне лідерство.

Аналіз ситуації
Після проведення Володимиром Путіним адміністративної реформи РФ виявилася розбитою на 83 реґіони, які мають статус областей, республік, країв, федеральних міст і автономних округів. Більшість російських реґіональних утворень завжди мала певний рівень дефіциту місцевих бюджетів, однак після відновлення темпів зростання російської економіки в 2000-х рр. рівень дефіциту не набув загрозливих форм.
Важкі часи для російських реґіонів почалися 2009-го, коли рівень дефіциту місцевих бюджетів зріс із 35 млрд USD 2010-го до очікуваних 78 млрд USD цьогоріч. За оцінками компанії Standard&Poor’s, 2015-го дефіцит місцевих бюджетів складатиме 103 млрд USD. Загальний державний борг РФ, який формуватиметься на основі місцевого та федерального рівнів, становитиме близько 300 млрд USD, або 14 % від загального обсягу російського валового внутрішнього продукту (ВВП). Для такої великої країни це не є тактичною загрозою, однак у стратегічному вимірі означає серйозні проблеми з фінансуванням Москвою своїх реґіонів.
Очікується, що лише 20 із 83 російських реґіонів зможе самотужки впоратися з фінансовими проблемами. Решта 60 потребуватиме щораз більших фінансових вливань із федерального бюджету, оскільки вони не матимуть власних ресурсів для покриття дефіциту. Традиційна форма покриття дефіциту місцевих російських бюджетів — надання реґіонам дозволу на випуск реґіональних облігацій і надання федеральних кредитів під низькі відсотки на великий термін, від п’яти до 20 років.
Однак статистичні дані вказують на те, що федеральний уряд вже задіяв політику різкого скорочення надання реґіонам федеральних кредитів. Так, 2013 року Москва мала намір надати своїм реґіонам кредити на суму лише 4,8 млрд USD, у дійсності ж було надано лише 2,4 млрд USD. У цьому контексті одразу згадується отримання Україною в грудні 2013-го кредиту від Росії на суму 15 млрд USD. Цікаво, якщо Москва не може надати своїм реґіонам навіть третину від так званого українського кредиту, то на яких умовах ці гроші було надано Януковичу?

Економічна стагнація
Іншим чинником, який поступово, але невідворотно розхитує російські реґіони, є економічна стагнація. Незважаючи на високі ціни на нафту й газ 2013-го зростання російського ВВП склало лише 1,5%, хоча на початку року російський уряд заявляв про очікувані 3-4 %. Цей результат є дуже поганим, особливо на тлі 7-8 % зростання ВВП, які РФ мала в середині 2000-х рр. Причиною такого падіння є комплекс внутрішніх проблем, котрі накопичувалися в Росії роками. Одна з них — низький обсяг іноземних інвестицій, що вкладаються в російську економіку, а також відтік капіталу з приватного сектору.
Обсяги виробництва традиційно популярної російської експортної продукції, такої як металургія, також торік скорочувалися. 2013-го 31 російський реґіон мав негативний індекс промислового виробництва. 2014 року ситуація може лише погіршитися, оскільки потужні металургійні гіганти й далі скорочують виробництво через втрату ринків збуту та падіння світових цін на металопродукцію. Така статистична інформація та прогнозні оцінки повинні змусити замислитися українських виробників металургійної продукції, котрі наприкінці минулого року активно переконували Януковича в тому, що підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) зажене Україну в глибоку промислову кризу. А російський ринок, навпаки, — «витягне» українських виробників. Скидається на те, що російський ринок, окрім гучних заяв, і не має наміру рятувати українських металургійників, оскільки його власні виробники перебувають у глибокій стагнації.

Бунт уже розпочався?
Економічні проблеми в ЄС і Китаї додатково ускладнили перспективи розвитку російської економіки. І накопичений негатив не змусив на себе довго чекати. Торік розпочався поки що закритий бунт російських реґіонів проти політики федерального уряду. Керівники реґіонів виступають проти великих відрахувань до федерального бюджету, нарікають на неможливість залучення іноземних інвестицій, указують на надмірну зарегульованість економічних процесів, жаліються на закритість для іноземних інвесторів таких галузей, як видобуток природного газу й нафти.
Ситуація зайшла аж так далеко, що в грудні 2013 року, коли Україна вибухнула хвилею протестів проти невмотивованого рішення уряду Миколи Азарова відкласти підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, Москва була змушена провести невідкладну нараду з керівниками російських реґіонів. Тема наради — як зробити так, щоб у реґіонах залишалося більше коштів, і при цьому не страждав федеральний бюджет.
Хоча, на думку аналітиків, несправедливо говорити про те, що російське керівництво нічого не робить для своїх реґіонів. Володимир Путін добре розуміє, наскільки важлива реґіональна стабільність для реалізації Москвою амбіційних міжнародних проектів. Наприклад, таких як збирання докупи колись утрачених радянських земель.
Це розуміння підштовхує Москву на продовження терміну повернення реґіонами федеральних фінансових позик. Так, нещодавно для Татарстану було збільшено термін повернення федеральних позик до 20 років. Більшість боргів реґіональних бюджетів зосереджено в російському «Сбербанку», який розпочав перемовини з реґіонами про реструктуризацію повернення таких боргів. Окрім того, робляться спроби реанімувати виробництво в російських реґіонах. За це питання відповідає особисто прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, котрий у грудні 2013-го оголосив про початок п’ятирічної програми, суть якої полягає в активному будівництві виробничих потужностей у російських реґіонах.
Цікаво, про що думав Янукович, котрий, відмовляючись від ідеї створення зони вільної торгівлі з ЄС, говорив, що російський ринок дозволить українській економіці зростати? Тут варто повторити тезу про те, що Київ здійснює поганий аналіз світових економічних і політичних процесів. Чомусь ніхто не прораховував очевидних негативних тенденцій розвитку російської економіки. Субстантивна претензія про погану аналітику має бути висловлена до міністра закордонних справ Леоніда Кожари й економічного блоку українського уряду. Якщо подивитися на плани п. Медведєва з реанімації російського виробництва, то стане очевидним, що Україна потрібна Росії не як економічний і торговельний партнер, а як примітивне джерело дешевої робочої сили, яка буде творити новітню російську індустріалізацію.

Ескалація російського суспільства
Причини, які підштовхують Москву до дій зі стимулювання розвитку реґіонів, лежать також у площині зростаючого невдоволення народностей, що населяють РФ, офіційною політикою Володимира Путіна. Звісно, що на тлі запеклої боротьби українських громадян за право обирати прогресивний європейський шлях розвитку якось не гоже говорити про потенційну нестабільність у Росії.
Однак, на думку аналітиків, російські внутрішні проблеми є набагато складнішими за українські. Російське суспільство є глибоко розділеним за расовими та релігійними ознаками. Зростання ксенофобських і націоналістичних настроїв, подвоєне ненавистю до імміґрантів, котрі приїжджають до РФ у пошуках «кращої долі», створює вибухонебезпечну суміш, що може вибухнути будь-якої миті.
До речі, доволі несподіваною небезпекою для територіальної цілісності РФ є Сибір. 2005 року там набув розмаху політичних рух «Наша рідна ангарська земля» за від’єднання Сибіру від Росії, який на місцевих виборах посів друге місце. Причина такого несподіваного сценарію — невдоволення мешканців Сибіру політикою Москви. Під час проведеного 2007-го соціологічного опитування 60 % мешканців цього реґіону висловилися за повну його автономію, а 25 % — за незалежність від Росії. 2010 року, під час перепису населення у РФ, багато мешканців Сибіру вказало свою національність як «сибірець».
Якщо Сибір від’єднається, Росія може втратити фактично половину своєї території. За підсумками 2012-го, від 68 до 75 % усього російського експорту складали товари, видобуті або первинно оброблені в Сибіру. У грошовому вимірі це — 320-350 млрд USD усього російського експорту. Переважно «сибірські» податки на видобуток корисних копалин і експортний податок на нафту й газ забезпечують близько 50 % доходів федерального бюджету Росії. Якщо РФ утратить Сибір, вона скотиться з дев’ятого на 30-те місце в рейтинґу глобальних експортерів.

Висновок
Києву необхідно провести глибокий аналіз питання про те, чи варто розвертати курс держави в східному напрямку — до Митного Союзу, де ключову роль відіграватиме наразі стабільна РФ, яка, однак, має доволі ризиковані перспективи на віддалене майбутнє.
Росія є доволі слабким державним утворенням. Якщо відбудуться зміни на глобальному енергетичному ринку, унаслідок чого нафта й газ утратять свою традиційну цінність, якщо через фінансові проблеми зникнуть можливості для розвитку ядерного потенціалу та підтримки життєдіяльності російської розвідки, яка була розбудована СРСР за часів «холодної війни», світ побачить зовсім іншу Росію. Обсяг її економіки можна порівняти з економікою Італії, причому без очевидних ознак економічного прориву.
До цього треба додати те, що етнічне російське населення зменшується шаленими темпами, і відбувається це на тлі зростання експансії Китаю, а на російському Кавказі зберігається небезпечна напруга. Таким чином, РФ навряд чи можна розглядати як перспективного партнера, здатного забезпечити Україні важливий технологічний, інвестиційний і людський розвиток.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/720

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply