Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 23, 2018

Чи з’явиться в Україні ще один осередок сепаратизму?

Автор:

|

Травень 31, 2018

|

Рубрика:

Чи з’явиться в Україні ще один осередок сепаратизму?

Бессарабія — історична область між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем. Офіційно — це частина Одеської області, яка межує з Румунією, Молдовою та самопроголошеною Придністровською молдавською республікою, яку контролює Російська Федерація (РФ). Розмовляють там переважно російською, а багато мешканців з ностальгією згадують радянські часи та «ковбасу за два двадцять».
«Фонд Карнеґі за міжнародний мир» провів спеціальне дослідження цього специфічного реґіону в складі України. «Центральному урядові в Києві потрібно керувати двома проблемами там: процесом децентралізації та реформою освіти, — і робити це треба з особливою чутливістю, щоб не провокувати нестабільність. За тим, як офіційний Київ буде вирішувати це завдання, пильно стежитимуть в інших реґіонах країни, таких, як Закарпаття та східні частини України, де російська також є мовою міжетнічного спілкування і де політична довіра до центральних органів влади залишається низькою», — цитує «Радіо Свобода» Томаса де Ваала й Балажа Ярабіка, авторів дослідження.

Етнічна мозаїка
Свого часу Бессарабія перебувала під владою Османської імперії, потім правителі змінювалися на румунських, російських і радянських. До 1954 року реґіон входив до складу Ізмаїльської області УРСР, яка після «укрупнення» стала частиною Одеської.
У цій частині України жодна національна група не утворює більшості, а етнічні українці становлять менш ніж половину від загального 600-тисячного населення. Суттєву етнічну групу складають болгари, за ними йдуть молдовани, також багато гагаузів (православні християни, котрі розмовляють тюркською мовою), росіян-старообрядців, а довершують етнічну мозаїку албанці та роми.
Причому національний поділ тут яскраво виражений. Більшість поселень є моноетнічними, а рівень міжетнічних шлюбів — дуже низький. Різні народи працюють у різних галузях економіки: болгари займаються вирощуванням винограду, а російські старообрядці — здебільшого рибальством.
Наче всі між собою товаришують. Проте, на думку Роджерса Брубейкера, котрий займається вивченням міжетнічних конфліктів, протистояння та міжетнічна напруга в реґіоні можливі. Однак це відбувається не за рахунок якоїсь глибокої ворожнечі на основі старих історичних розбіжностей, а тому, що деякі несумлінні місцеві лідери можуть використовувати ці розбіжності для власних цілей. «Селяни не будуть протистояти один одному з ножами, конфлікт перебуває на рівні сільських голів, — зазначив один із місцевих журналістів. — Конфлікт буде спричинений штучно», — пишуть автори дослідження.

Київ — далеко, а проблеми є
Тим не менш, навіть зараз Київ усе ще віддалений від багатьох бессарабців. Багато з них, особливо люди похилого віку, погано розмовляють українською й не дивляться українського телебачення. В Ізмаїлі, найбільшому тамтешньому місті (населення — 72 тис. осіб) респонденти заявили, що отримують більше інформації від сусідніх молдовських і румунських радіостанцій, ніж від українських. Опитування Центру Карнеґі засвідчує, що велика кількість мешканців Бессарабії в пошуках інформації покладається більше на плітки чи безпідставні особисті повідомлення. Це робить їх відкритими для дезінформації та маніпулювання з боку місцевих засобів масової інформації (ЗМІ) та політиків, особливо під час виборів.
Економічні фактори також впливають на непевність тутешнього населення. Основа місцевої економіки — сільське господарство — потерпає від браку інвестицій, зачиняються й нечисленні промислові підприємства, рівень безробіття дуже високий.
Тривогу викликає й той факт, що багато місцевих жителів отримали паспорти громадян Румунії (хоча подвійне громадянство в Україні й заборонене). Бухарест вважає реґіон історично своїм. 27 березня ц. р. на офіційному рівні відзначали 100-річчя об’єднання Бессарабії з Румунським королівством (1918-го Бессарабія після закінчення Першої світової та початку громадянської війни на теренах Російської імперії увійшла до складу Румунії).

«Бессарабська народна республіка» в ресторані «Монте-Кристо»
Під час подій Євромайдану та початку конфлікту на сході України багато хто припускав, що Бессарабія може стати наступною після Криму та Донбасу щодо сепаратистських настроїв. У листопаді 2014 року було оприлюднене попередження про небезпеку бессарабського сепаратистського руху, який також міг охопити Гагаузію в сусідній Молдові.
Однак, це передбачення не справдилося, а бессарабський сепаратизм був обмежений кількома дрібними провокаційними епізодами. Справді, в квітні 2015-го була спроба запустити так звану Бессарабську народну республіку, що складалася б із дев’ятьох західних районів Одеської області, і цю спробу називають майже комедійною. Сепаратисти провели лише одну прес-конференцію в ресторані «Монте-Кристо» в Одесі. Зважаючи на назву закладу громадського харчування, дух авантюризму тим хлопцям був точно притаманний. Організатори збіговиська були заарештовані, а згодом двох із них відправили до РФ у рамках обміну полоненими. Цей епізод вкотре засвідчив, що Путін значно переоцінив привабливість свого проекту «Новоросія» для мешканців півдня та сходу України.
Тим не менш, залишаються принаймні дві проблеми, які загрожують новими неприємностями: форсований процес об’єднання територіальних громад (як частина всеукраїнського процесу децентралізації) та зміни в навчанні мовами меншин (як частина широкої реформи освіти).

Чиє село головніше?
Процес децентралізації розпочався 2017 року. Він передбачає об’єднання менших населених пунктів у нові територіальні громади на добровільній основі. Хоча реформа вкрай потрібна та загалом втілюється успішно, в Бессарабії вона забуксувала. Тут є великі села, що налічують понад 4 тис. жителів, і більшість із них уже мають власні школи, дитячі садки та медичні заклади. Їхні громади не хочуть об’єднуватися з меншими населеними пунктами за принципом «навіщо нам ще й тих жебраків на шию».
Не варто забувати і про етнічний чинник. Не завжди багате болгарське село прагне об’єднатися з меншим (відповідно, біднішим) молдовським. Або якось навпаки, зрештою, варіантів тут багато. Додає напруги й традиційна для України проблема — низька якість (або й повна відсутність) нормальних доріг. Перетворення якогось населеного пункту на центр об’єднаної територіальної громади означатиме, що мешканцям навколишніх сіл доведеться за будь-якою довідкою їздити туди. «Це має відбуватися інакше: спочатку інфраструктура, потім нові громади», — каже один із місцевих сільських голів.
Місцеві жителі, котрих опитували в рамках дослідження Центру Карнеґі, заявили, що громадськість не отримувала чітких повідомлень від центрального уряду. «Держава не працює, і це проблема держави, — сказав один із учасників фокус-групи. — ЗМІ мають постійно транслювати позитивне значення й успішні приклади злиття громад, а цього не відбувається». Натомість місцеві політики на повну експлуатують цю безпорадність центральної влади, оскільки побоюються, що децентралізація підірве їхню майже беззаперечну економічну та політичну владу в реґіоні.
Те саме стосується нововведень у галузі освіти. Нагадаємо, що прийнятий торік закон «Про освіту» передбачає, що в 1-4 класах учні матимуть можливість навчатися рідною мовою нацменшин, водночас у школі базового рівня (5-9 класи) навчання здійснюватиметься винятково українською. Чіткого роз’яснення всіх переваг цієї реформи зроблено не було, що для багатоетнічної Бессарабії становить окрему проблему.

Сепаратизму не буде, але спілкуватися потрібно
Підсумковий висновок дослідження «Фонду Карнеґі за міжнародний мир» такий: «Бессарабія — не розсадник сепаратизму, як побоюються деякі коментатори. І хоча ностальгія за СРСР тут висока, а російська мова є реґіональною, все ж політична вірність Москві тут слабка. Водночас необхідне краще спілкування між Києвом та реґіоном, який все ще почувається на периферії нової України».
Та Київ (точніше, центральна влада) мало переймається й іншими реґіонами України. Про них згадують лише тоді, коли починається виборча гонитва, й політики «йдуть у люди» й обіцяють вирішити всі місцеві проблеми. Щоправда, чомусь дуже хутко про свої обіцянки забувають.

Ігор Берчак

До теми
Російські прикордонники розгорнули масштабні інженерні роботи на кордоні з Україною: триває встановлення загороджень із колючого дроту, спеціальних вишок для спостереження, копають протитанкові рови. Дивне в усьому цьому те, що російські прикордонники облаштовують саме ті ділянки кордону, що межують окупованими територіями Донбасу. «Прикордонне управління Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ по Ростовській області активно веде роботу з інженерного облаштування державного кордону. Будується перший рубіж основних інженерних споруджень, облаштовуються протитранспортні рови та паркани», — заявив Сергій Чичканов, начальник відділу Прикордонного управління ФСБ РФ у місті Гуково (Ростовська обл.). Офіційне обґрунтування — боротьба з контрабандою, мовляв, до РФ масово везуть цигарки, назад — товари масового споживання (продукти харчування, одяг, побутову хімію тощо). Це може й справді бути боротьбою з контрабандою. На тимчасово окупованих територіях Донбасу фактична монополія на владу належить силовикам, котрі працюють під проводом ФСБ РФ, чиї генерали, відповідно, й контролюють ринок споживчих товарів, отже, будь-яка контрабанда — це прямі збитки для їхнього «бізнесу». «Однак, є й інша причина посилення контролю на кордоні з Донбасом. РФ потрібно звести до мінімуму ймовірність неконтрольованого потрапляння у зворотний бік зброї та боєприпасів, які перед цим завезли з тієї ж РФ», — стверджує інтернет-ресурс «Донбас. Реалії».

About Author

Meest-Online

Loading...