Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 24, 2019

Чи зможе Юрій Луценко реформувати генеральну прокуратуру?

Автор:

|

Травень 19, 2016

|

Рубрика:

Чи зможе Юрій Луценко реформувати генеральну прокуратуру?

Юрій Луценко

Українці досі не можуть оговтатися з приводу його нової посади Юрія Луценка.

«Лише з третьої спроби»
На минулому тижні 264 депутатів Верховної Ради України (ВРУ) підтримали подання Президента про призначення лідера фракції «Блок Петра Порошенка» (БПП) у законодавчому органі Юрія Луценка керівником Генеральної прокуратури (ГПУ). Щоправда, для цього лише з третьої спроби довелося прийняти закон, який зокрема дозволив очолити це відомство претендентові без юридичної освіти та десятирічного стажу роботи в галузі права — попри те, що, як запевнив депутат Сергій Власенко, такого ще не було у жодній країні світу.
А оскільки трьома голосуваннями за одне й те ж депутати порушили вимоги регламенту ВРУ, який не дозволяє розглядати аналогічний за суттю законопроект на поточній сесії парламенту, соратникам президента й п. Луценка з БПП довелося також відстояти в бійці з опонентами парламентську трибуну, аби ті її не заблокували. Коли ж депутати Сергій Лещенко з БПП та Юрій Левченко зі «Свободи» намагалися зареєструвати проект постанови про скасування не передбаченого регламентом голосування, щоб зупинити його візування спікером, у секторі реєстрації пропозицій законодавців «раптом» зник Інтернет, а внутрішня база парламенту перестала працювати.
Відтак уже впродовж лічених годин після голосування закон про дозвіл Юрію Луценку очолити ГПУ був підписаний Президентом і надрукований у спецвипуску парламентської газети «Голос України» й з цього моменту закон набув чинності. Виняткова швидкість законодавчої процедури дала змогу Петрові Порошенку того ж дня скерувати до ВРУ подання на призначення нового генерального прокурора.
І хоч він визнав ухвалене рішення «не зовсім правильною практикою», але водночас стверджував: «Закон змінили не під мене, а задля всієї країни». Юрій Луценко також спробував заспокоїти опонентів запевненнями, що сподівається очолювати ГПУ не більше, аніж півтора року, бо він, за його словами, «ані в душі, ані по життю не прокурор».

Якби не олігархи…
Соратник Президента й не став би ним, якби не голоси депутатів позакоаліційних груп «Воля народу» та «Відродження», до яких входять колишні члени Партії реґіонів. Зокрема, так звана газова група «Воля народу» дала «за» п. Луценка» 14 голосів, а орієнтоване на олігарха Ігоря Коломойського «Відродження» — ще 20.
Проголосували за закон Луценка і позафракційні депутати з так званої групи Коломойського — Батенко, Дідич, Дубінін, Денисенко та Шевченко. Чи не для того, щоб забезпечити собі імунітет від переслідування генеральною прокуратурою?
Роман Кравець і Роман Романюк, оглядачі київського інтернет-видання «Українська правда», зауважили з цього приводу: «Чого будуть коштувати такі послуги депутатів із олігархічних груп — країні ще належить з’ясувати».
А депутат Лещенко резюмував: «Вирішальні голоси за закон дають олігархи. Це — сюр, це — абсурд, це дедалі більше схоже на агонію». Своєю, чергою депутат Віктор Чумак коментував нове призначення п. Луценка так: «Те, що зараз відбувається, означає кризу довіри. Президент не довіряє нікому. Йому потрібен свій прокурор, свій генеральний прокурор «в дошку».
Але далеко не всім в Україні до шмиги те, що єдиним, на кого міг покластися Петро Порошенко, виявися син першого секретаря Рівненського обласного комітету Комуністичної партії Радянського Союзу Юрій Луценко, котрий після того, як очолив 2005 року Міністерство внутрішніх справ (МВС) України, так і не зумів реформувати його. Відтак політтехнолог Сергій Гайдай зауважив: «Політична кар’єра Луценка є доказом того, що він пристосовується до ситуації, а не бореться з нею. Спрогнозувати результати його роботи неможливо. Міг би відкрити справу проти Президента — за фактом офшорів і корупційних схем. Але не вірю, що він зробить це. Луценко завжди шукав тепле місце біля великого політика — Мороза, Ющенка, Тимошенко. Сьогодні це — Порошенко. Основне завдання Юрія Луценка — захищати Президента, його оточення, систему влади».
Тієї ж думки дотримується і правозахисник Дмитро Снєгирьов, котрий вважає: «Щоб призначити Луценка генеральним прокурором, закон ламали через коліно. Це означає, що він не робитиме ніяких реальних змін, а навпаки — оберігатиме команду Порошенка».

Добра не ждуть
Своєю чергою, Сергій Шабовта, президент Української асоціації професіоналів безпеки, прогнозує: «Зараз Луценко в першу чергу почне зачистку кадрів і створення нових структур, які будуть віддані йому. Сама ж прокурорська система буде люто та кваліфіковано чинити опір. Не варто забувати, що генеральний прокурор — найвища фігура в прокурорській системі, яка має затверджувати або блокувати будь-які рішення. Але, не маючи власних уявлень, Луценко буде звертатися до радників, котрі будуть транслювати суб’єктивні думки. Тобто від непрофесійного генпрокурора ми свідомо будемо отримувати небезпечні та суб’єктивні рішення, які будуть політично заангажовані. Перед Луценком на посаді генпрокурора поставили головне завдання — розслідування подій на Майдані. Причому у тому ключі, який найвигідніший діючій влади. Тобто про об’єктивізм там мова йти не буде, адже за два роки влада зробила все, щоб максимально знищити сліди події на Майдані. Очевидно, що насправді ніякого розслідування не буде. Адже в ті події так само, а то і більше винна сторона, яка прийшла до влади».
Натомість Олег Березюк, лідер парламентської фракції «Самопоміч», назвав ситуацію з призначенням генерального прокурора підривом державності України. «Минулий тиждень показав, що грубі порушення українського законодавства та регламенту Верховної Ради проклали шлях до деспотії у нашій державі. Адже, на превеликий жаль, така інституція, як Генеральна прокуратура внаслідок таких грубих порушень насправді є нелегітимною і не викликає довіри як у людей, так і у парламентаріїв», — пояснив він.

Крок убік
Не зрадів призначенню Юрія Луценка генпрокурором навіть його однофамілець Ігор Луценко, котрий входить до складу парламентської фракції «Батьківщина». «Система зламу цінностей Майдану повністю показала себе минулого четверга. А уособленням цього став Юрій Віталієвич, котрий не мав надто високої популярності під час Євромайдану, хоча він гарно виступав і говорив багато правильних речей. Я ніяким чином не пов’язую його з Майданом. Він був хорошим публіцистом, коли сидів у тюрмі, — це було продукт його внутрішнього страждання у скрутній ситуації, але потім відбувся відкат до того Юрія Луценка, який був у період МВС, — вважає він. — Що очікувати від нового генпрокурора? Юрій Луценко на посаді генерального прокурора — це наступний крок у бік, куди крокувати було не можна. Людину не виправила ані тюрма, ані досвід того, що він побачив на Майдані — як люди гинули, жертвуючи собою.
Він є кристалізованою особистістю, на яку вже нічого не може вплинути. Тож на сьогодні я навіть вважаю, що з трьох генпрокурорів Порошенка Шокін був найменш поганим. Усі спокуси, на які піддався Луценко у моїй системі координат роблять його небезпечнішою людиною, ніж Шокін, котрий був функціонером. Юрій Луценко є хорошим політиком, оратором, дотепною людиною, що знається на піарі, тому будь-які неприємні речі, які відбуватимуться довкола нього, він зможе вигідно покрити та подати. І суспільство не відчуватиме того дискомфорту, як це було за Махніцького чи Шокіна, — до останнього моменту, доки все не завалиться».

Не витримує критики
Але чи найпохмурішим виявився коментар із приводу призначення нового очільника ГПУ Євгена Захарова, директора Харківської правозахисної групи: «Призначення Юрія Луценка на посаду генпрокурора та створення закону індивідуальної дії — це щось безпрецедентне та нечуване. На мою думку, це — норма, що генеральний прокурор повинен мати десять років стажу, бо потрібна людина, котра добре орієнтується в усіх галузях права. З цієї точки зору, це призначення не витримує жодної критики. Цим призначенням закладена на майбутнє міна сповільненої дії. У нас всі президенти, починаючи з Кравчука, бачили в очільнику ГПУ інструмент для того, щоб боротися зі своїми опонентами, а тому намагалися поставити «свою» людину. Але генпрокурор має бути незалежною фігурою. Чи може Луценко бути незалежним — це велике питання. Через бажання мати «свою» людину у ГПУ всі політики вже чекають команди «фас» на ворогів, і ця боротьба з «ворогами» нас може завести бозна куди. Треба боротися не з ворогами, а розслідувати та розкривати злочини, передавати їх до суду і робити це незалежно від політики. Тому потрібно, щоб і суд був незалежним і не реагував на зовнішній тиск.
Що ж до наслідків цього для міжнародного іміджу України, то це призначення й усі інші події, які відбуваються в ГПУ, охолоджуватимуть бажання Заходу допомагати нам. Але в цьому випадку бажання мати «свою» людину у ГПУ переважило необхідність дослухатися до рекомендації наших західних партнерів».
Що ж, в Юрія Луценка є два шляхи: підтвердити, що він — маріонетка Президента, або розігнати «прокурорську банду» на самій верхівці. М’яч зараз — на його полі.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...