Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Чи здасть ВРУ Україну?

Автор:

|

Січень 28, 2016

|

Рубрика:

Чи здасть ВРУ Україну?

Верховна Рада України

В Україні наближається подія, яка визначить майбутнє України. Причому, не тільки найближче. Мова про голосування у другому читанні щодо змін Конституції в частині децентралізації. Фокус тут у тому, що під ширмою доброї справи (а децентралізація — це саме те, що хотів Майдан), Президент України хоче втілити в життя «специфічний порядок здійснення місцевого самоврядування в окремих адміністративно-територіальних одиницях Донецької та Луганської областей, який буде визначатися окремим законом».
Петро Порошенко вже заявив, що «ті політичні сили, які прагнуть за всяку ціну торпедувати Мінські угоди, заблокувати мирний процес, конституційний процес, мають чітко усвідомлювати наслідки своїх дій. Вони призведуть до відновлення гарячої фази конфлікту, в т. ч. повномасштабний, а не локальний конфлікт із Російською Федерацією» (РФ).
Тобто глава знову завів стару платівку зі страшилками про те, що Росію не можна дратувати, інакше вона навалиться всій своїй військовою міццю та знищить Україну. І найвеселіше, що разом із цим, п. Порошенко не втомлюється регулярно повторювати, що Збройні сили України (ЗСУ) вже відбили охоту у окупанта лізти далі на українську землю. Також Президент продовжує лякати українців, що якщо не прийняти зміни до Конституції, Україна залишиться сам на сам із РФ без підтримки Заходу. А тепер давайте проаналізуємо ці страшилки.
Перше, що незрозуміло, чому гарант Конституції так наполегливо хоче виконати пункт 11 Мінських угод, хоча окупанти за майже рік не виконали навіть перший (негайне та всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України). Не кажучи вже про всі інші.
Друге, що незрозуміло, чому Президент України забув про вже узгоджені та підготовлений США й Європейським Союзом (ЄС) пакеті чергових санкцій для РФ, якщо на Донбасі відновиться гаряча фаза війни. Якщо п. Порошенко реально вірить, що Росія зараз готова ще більше погіршити своє незавидне економічне становище, то він, м’яко кажучи, або вірить кремлівським «понтам» або слабо орієнтується в російських реаліях.
Третє, що незрозуміло, яким чином, легалізувавши владу на Донбасі проросійських банд (чи хтось вірить у те, що там на місцевих виборах переможе «Блок Петра Порошенка» або «Самопоміч» із «Батьківщиною»?), Президент гарантує Україні ненапад із боку РФ?
Українці хочуть знати, що робитиме п. Порошенко, якщо офіційно визнаний Організацією з безпеки та співпраці в Європі після виборів глава «окремого району Єнакієве», приміром, Пушилін Денис Володимирович попросить Путіна захистити російськомовних (перед цим поставити спектакль із нападом «бандерівців» — не проблема).
Четверте, що незрозуміло, як Президент зібрався гарантувати безпеку українців на всій території України, і в першу чергу на Донбасі, якщо «народна міліція» «окремих районів», стане законною й її підтримуватимуть законні місцеві суди та прокурори. Блокпостів уже не буде і поповзе «рускій мір» по всій Україні. А те, що відбуватиметься щоденно в генделиках Донбасу й уявити страшно.
П’яте, що незрозуміло, як п. Порошенко має намір відреагувати на можливі запитання, наприклад, із Одеської області або Волинської, де також захочуть стати «окремими районами». Причому, в хорошому сенсі. Ну, набридла, приміром, тамтешнім громадянам шокінська прокуратура. Захочуть вони туди призначити чесних людей. І в суди теж.
І шосте, найголовніше. Причому воно, більш ніж зрозуміле. Міністерство закордонних справ України за два роки не змогло пояснити лідерам західних країн нюанси конфлікту в Україні. А головний тут нюанс, після зовнішньої аґресії — тотальний колабораціонізм. Плюс нюанси ментальності совка, до якого незастосовні «венеціанські комісії».
Але це ще — півбіди. Якби іноземні партнери України бачили, як Президент, Верховна Рада (ВРУ) й уряд роблять усе, щоб Україна справами, а не язиком змінювала життя в країні, ніхто і ніколи з них наполегливо не рекомендував би Конституційні зміни.
Петро Порошенко завжди міг би сказати американцям та європейцям: «Слухайте, у нас уже — нова прокуратура, нові суди, злодії сидять, їхні гроші в бюджеті, у нас вже чіткі та прозорі умови для інвесторів плюс нафта 30 USD. Дайте нам дотиснути окупанта. Економічно він загинається, люди на Донбасі та в Криму бачать, як у кращий бік змінюється життя в Україні. Не можна нам вирішувати проблему Донбасу без Криму. Не можна знімати з РФ санкції, не вирішивши і кримську проблему. Давайте гарно дограємо цю шахову партію до переможного кінця». І хто б у ЄС і США відмовив п. Порошенкові?
А так виходить, що у ЄС повно своїх проблем, а Україна імітує реформи. І заради чого тоді європейці вже 1,5 року упускають фінансовий прибуток, який отримували, торгуючи з Росією? Тому, цілком логічно, що вони хочуть закрити тему війни на Донбасі хоч якось. А розгрібати це «хоч якось» доведеться українцям.
На превеликий жаль, п. Порошенко не став гетьманом для України. Хоча, у нього для цього було і зараз є все. Крім, мабуть, найголовнішого. Бажання стати гетьманом й яскраво вписати своє ім’я в історію країни.
Тільки кожна людина може чесно відповісти собі на запитання: що є твоєю мотивацією в житті? Ось Ігор Коломойський чесно сказав, що бізнесмен у ньому переміг державного службовця. Хто, кого і чому перемагає всередині Петра Порошенка, знає тільки Петро Олексійович, але депутати ВРУ мають розуміти, що вирішувати долю України будуть саме вони. Й українці запам’ятають прізвище кожного з тих 300, хто посміє здати Україну.

Cергей Запорізький

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...