Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 16, 2019

Чи загрожують Україні конституційні реформи в Румунії й Угорщині?

Автор:

|

Квітень 03, 2014

|

Рубрика:

Чи загрожують Україні конституційні реформи в Румунії й Угорщині?

Конституційні реформи, що обговорюються зараз у Румунії, викликали стурбованість щодо того, що ця країна рухається в тому ж напрямку, що й Угорщина, після того як правляча партія Fidesz почала працювати над посиленням свого впливу на економіку та політику. Прийшовши до влади наприкінці 2012 року, уряд прем’єр-міністра Віктора Понта закликає до переходу Румунії від президентсько-парламентської системи до парламентської, що нівелює роль президента й дасть парламенту змогу зосередити в себе всю повноту влади. Правляча партія «Соціал-ліберальний союз», яку очолює п. Понта, зараз займає дві третини місць у парламенті. Незважаючи на те, що між процесами в Румунії й Угорщині не можна однозначно поставити знак рівності, важливо те, що обидві країни мають територіальні претензії до України.

Геополітичний вузол
Підозри, що Румунія може піти тим же шляхом, що й Угорщина, ґрунтуються на схожості цих країн. Обидві розташовані в буферній зоні між Росією та Західною Європою й належать до числа країн, які традиційно лежать у сфері інтересів великих держав Сходу і Заходу. Оскільки межі реґіону неодноразово змінювалися, угорці та румуни історично боролися за землі на захід від Карпат.
Угорщина й Румунія звикли звертати увагу на події на Сході і Заході в процесі формування своєї внутрішньої та зовнішньої політики. Для обох країн перспектива вторгнення була постійним чинником, що впливає на стратегічні розрахунки. Обидві держави пережили комуністичний режим у часи «холодної війни», обидві після падіння СРСР вирішили, що союз зі Західною Європою та США допоможе зменшити російський вплив і, водночас, зробить їх членами впливових міждержавних організацій.
Проте політичні й економічні реалії в реґіоні знову зміщуються: не можна не помітити, що Європейський Союз (ЄС) ослаб, а політика Російської Федерації (РФ) стає ще напористішою. У відповідь на ці тенденції Угорщина та Румунія знову спробують пристосуватися, й українське питання в цьому контексті видається важливим фактором для спекуляцій як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.

Внутрішні чинники
Звернімо увагу на внутрішні фактори, які впливають на політику Угорщини та Румунії. В обох країнах поєднання економічної кризи та масового розчарування політикою владних партій забезпечили стрибок популярності та суспільну підтримку опозиційних партій, які отримали безпрецедентну владу під час останніх виборів.
Наприкінці 2010-го, утомившись від корупційних скандалів, пов’язаних із соціалістичним урядом, громадяни Угорщини проголосували за представників консервативної опозиції, надавши Fidesz абсолютну більшість у парламенті. Наприкінці 2012 року щось подібне сталося в Румунії, де після двох років політичної нестабільності через конфлікти між парламентом і президентом переважна більшість виборців підтримала «Соціал-ліберальний союз» Віктора Понти. Як і в Угорщині, румунський уряд отримав солідну підтримку у вигляді двох третин голосів у парламенті.
В Угорщині партія Fidesz використала свій контроль над парламентом для внесення низки змін до Конституції, посиливши роль парламенту та скоротивши повноваження інших офіційних органів. Румунія може поступово зробити те саме. У середині 2013-го офіційний Бухарест оголосив про плани з реформування конституції. Пропоновані поправки спрямовано на серйозне ослаблення ролі президента. Бо, на відміну від більшості європейських країн, Румунія є президентсько-парламентською республікою.
Недоліки цієї системи виявилися в 2012-2013 рр., коли правоцентристському президентові Траяну Бесеску довелося співпрацювати з лівоцентристським урядом Віктора Понти, що призвело до політичного протистояння між ними та суттєво сповільнило процес ухвалення рішень.
У разі успіху запропонованих конституційних реформ роль румунського президента зведеться, в основному, до церемоніальних статусу. Він буде зобов’язаний призначити прем’єр-міністра з партії, яка отримує найбільшу кількість голосів, тоді як парламент виконуватиме велику роль основного центру прийняття рішень. Ускладниться процес висловлення недовіри опозицією, оскільки їй потрібно буде довести здатність сформувати функціональне більшість для заміни уряду.
Більшість із цих положень є типовими і в інших європейських країнах. Наприклад, у Німеччині роль президента — протокольна, і вотум довіри вимагає від опозиції висунути кандидатуру нового канцлера. Інакше кажучи, питання трансформації в парламентську республіку не обов’язково означає, що румунський режим стане більш авторитарним.
Однак, на відміну від політично стабільної Німеччини, еліти Румунії й Угорщини відчувають певну стурбованість у зв’язку з подіями на Сході та Заході. Із точки зору Румунії, ЄС надто зосередився на проблемах єврозони. Тим часом НАТО переживає кризу ідентичності, тоді як РФ використовує енергетику та гроші для того, щоби відновити свою сферу впливу, з особливим акцентом на Центральній Європі.
Централізація влади в Румунії може бути ускладнена тим, що ситуація в країні дещо відрізняється від угорської. На противагу п. Орбану, п. Понта править коаліцією партій, що має певні внутрішні суперечності та не є настільки згуртованою, як угорський Fidesz. «Соціал-ліберальний союз» включає в себе Соціал-демократичну партію Понта й Націонал-ліберальну партію на чолі з Антонеску.
Навіть формально перебуваючи в коаліції, ці партії не завжди співпрацюють, і в довготерміновій перспективі кожна має власні виборчі стремління. Також, на відміну від п. Орбана, п. Понта має справу з потенційно сильною опозицією. Президент Бесеску, чий термін закінчується в грудні ц. р., і його Демократично-ліберальна партія зараз є непопулярними, але широка мережа політичних зв’язків вагомо зміцнює їхній вплив.
Крім того, якщо для ратифікації конституційних змін в Угорщині не було потрібно ніякого референдуму, у Румунії конституційну реформу буде винесено на референдум, що загострює конкуренцію між урядом і опозицією. Мобілізація виборців матиме ключове значення. 2013 року спроба «Соціал-ліберального союзу» усунути п. Бесеску провалилася саме у зв’язку з низькою явкою на референдум із питань імпічменту.
Партія нещодавно реформувала закон про референдум, аби знизити поріг участі з 50 до 30 % , але основним чинником залишатиметься здатність основних політичних партій Румунії привести прихильників на виборчі дільниці.
Нарешті, румунський євроскептицизм – не такий сильний, як угорський. Незважаючи на те, що Бухарест відклав на невизначений термін рішення про приєднання до єврозони й уряд неодноразово обіцяв посилити економічні та політичні відносини з країнами за межами ЄС, у першу чергу — зі США та Китаєм, жорстка критика Євросоюзу не є головним елементом у політичному порядку денному провідних румунських партій.
На відміну від Угорщини, румунський уряд не зробив жодної систематичної спроби мінімізувати участь іноземних компаній у банківській чи комунальної діяльності або знизити незалежність Центрального банку. Оскільки Брюссель усе більше фокусується на проблемах валютного союзу, країни Центральної та Східної Європи почуваються ізольованими від політичних рішень традиційних центрів впливу ЄС.
Для Румунії таке дистанціювання має особливе значення, позаяк Західна Європа продовжує стримувати приєднання Бухареста до Шенгенського договору, а уряди країн Північної Європи намагаються обмежити доступ румунських робітників на свої ринки праці. Це може призвести до того, що Бухарест зверне увагу на Україну. Про те, що це – не просто припущення, а реальна політика, свідчить той факт, що з 1 лютого ц. р. українці можуть в’їжджати без візи до Румунії – за наявності шенгенської візи або дозволів на проживання від країн шенгенської зони.

Механізми впливу
Українське питання — не нове для порядку денному обох країн. Угорська національна меншина становить суттєву частку населення Закарпатської області України. Однак Fidesz ініціював ухвалення закону про подвійне громадянство ще в травні 2010-го.
Закон означає, що будь-яка особа, котра володіє елементарними знаннями угорської мови й надасть будь-який доказ того, що її предки мали угорське походження або громадянство, може отримати громадянство Угорщини, не залежно від її актуальної приналежності до якого-небудь громадянства. Разом із тим, у країні фактично проголошено курс на підтримку боротьби угорців у сусідніх державах за автономію, збільшено й фінансування цього питання.
Попри те, що Україна не визнає подвійного громадянства, угорські паспорти має вже до 10 тис. громадян України. Особливо активними є угорська діаспора та політичні партії в Закарпатській області. Ще 2012 року Міхаль Баєр, посол Угорщини в Україні, заявляв, що його країна підтримала ідею створення в Закарпатті автономії для угорської громади, а 2013-го представники праворадикальної угорської партії «Йоббік» згадували про можливе створення угорської автономії в Закарпатті.
Основною «сферою інтересів» Румунії в Україні традиційно вважаються Буковина та Південна Бессарабія.
Проявляється подібна зацікавленість періодично у вигляді інформаційних кампаній, як-от, наприклад, поява 2011 року в Чернівцях листівок-наклейок із написом Aici e Romania («Тут — Румунія»), повідомлення в пресі, обговорення в неофіційних колах.
Питання надання другого громадянства українцям для Румунії — також ненове. За словами Максима Кияка, старшого консультанта Національного інституту стратегічних досліджень, у Чернівецькій області, за неофіційними даними, близько 100 тис. громадян має румунські паспорти.
Зрозуміло, не варто забувати про те, що в умовах складної економічної ситуації, у тому числі в Центральній Європі, імовірність того, що уряди цих країн будуть фінансувати приєднання будь-якого реґіону України до себе, — украй низькі. Цей процес також ускладнюється тим, що й Угорщина, і Румунія є членами НАТО, а правила Альянсу не дозволяють його членам мати територіальні претензії до сусідніх держав.
Однак у нинішній політичній ситуації в Україні, на тлі частих відсилань у суспільно-політичному дискурсі до «федералізації», «сепаратизму», «розколу», подібні заяви та процеси в сусідніх державах викликають стурбованість.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/741

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...