Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 16, 2019

Чи скоїть Зеленський політичне самогубство?

Автор:

|

Липень 24, 2019

|

Рубрика:

Чи скоїть Зеленський політичне самогубство?
Володимир Зеленський

Після обрання президентом України Володимира Зеленського, котрий не лише не олігарх, а й навіть не політик, багато заможних українців задумалися? Бо ж добре запам’ятали: глава держави анонсував старт нової епохи для українських олігархів, котрі тепер відповідатимуть за вирішення конкретних питань у країні. Тому й заметушились: як бути, аби все «зароблене» не привласнили конкуренти? Причому Ахметов, найбагатший із них, переконався: дія формули «Роттердам+», яка приносила йому чималий прибуток, припинилася. При цьому сам президент каже, що вже зустрівся з олігархами Рінатом Ахметовим, Віктором Пінчуком, Ігорем Коломойським, роздав кожному завдання: Пінчук має опікуватися проблемами соціальної допомоги всіх військовослужбовців; Ахметов реінкарновуватиме Донбас, у відновлення інфраструктури якого великі гроші вкладатиме ще й Коломойський. Однак чи погодяться українські олігархи віддавати власні гроші на потреби країни просто так, що можуть зажадати взамін і як та про що домовлятимуться чи принаймні спробують домовитися з новим президентом, аби не втратити здобуті позиції? Про це розповіли політолог Владислав Дзівідзінський, політтехнолог Андрій Золотарьов і кандидат політичних наук Ігор Петренко.
— Чи справді олігархи погодяться допомагати країні після розмови з президентом?
Владислав Дзівідзінський: — Зараз в Україні відбуваються значні трансформаційні процеси, найочевидніший із них — зміна влади. А країни, які на нас впливають найбільше, зокрема, США, вирішили відпустити ситуацію у вільне плавання та просто співпрацювати з легітимним переможцем виборів. Все це й призвело до цих трансформаційних процесів. Проте, на жаль, за всі роки незалежності влада й олігархи зрослися між собою, тому останні бачать парламент і президента винятково як засіб реалізації своїх інтересів.
Андрій Золотарьов: — Кожен новий президент починає з антиолігархічної риторики, мовляв, в Україні олігархів бути не повинно. Але це все закінчується певними домовленостями про співіснування й олігархи отримують своє. Тому, гадаю, добрі наміри Зеленського зіштовхнуться зі стійкістю наших «батьків-утримувачів» — власників заводів, засобів масової інформації (ЗМІ) й усього іншого. А доволі специфічна реакція Коломойського, мовляв, «можу пофарбувати кіоск», свідчить про те, що реальність далека від намірів президента. Хоча, ймовірно, олігархи якісь проєкти реалізовуватимуть, але це не зніме питання, що далі робити з олігархічною моделлю.
Ігор Петренко: — Сумніваюся в тому, що Зеленський попросив, а олігархи взяли і так просто погодилися виконати його прохання. Очевидно, що у них є свої інтереси, а тим більше, враховуючи, що наші олігархи живуть завдяки монополіям, які їм допомагає створювати політична еліта. Бо вони використовують владу задля збагачення. Тому так просто поділитися власними грошима не захочуть. Однак залучати багатих людей України, особливо для вирішення критичних проблем, та ще й зважаючи на те, в якій ситуації опинилася наша держава, безумовно, треба. Як саме це відбудеться, побачимо вже незабаром, коли сформуються групи, які впливатимуть на ухвалення рішень парламенту, а згодом і уряду. Олігархів можна залякати, але сумніваюся, що президент має можливості для цього, зважаючи на те, що контролю над державою і навіть над тими сферами, які передбачені повноваженнями президента у Конституції, він не має. Тому це просто побажання Зеленського.
— Хто з олігархів і про що може домовитися з президентом?
В. Д.: — Час змін продиктував їм переорієнтацію. І на це вимушені реагувати всі. Відповідно, все, що зараз відбувається у політичній сфері публічно та відкрито, так чи інакше відкрито впливає на перерозподіл сфер впливу між олігархами. Це означає, що кожен із них тепер змушений переорієнтовуватися та «перевзуватися», домовлятися та захищати свої сфери впливу. Хтось їх суттєво втрачає, хтось хоче свій вплив поновити, але йому це не вдається, а це величезна група, пов’язана з колишніми реґіоналами, частково проросійськими, котрих відсунули від управління своїми активами. До них можна віднести Медведчука, Льовочкіна, Фірташа, Рабиновича, Суркісів тощо. Останні, хоч і не олігархи, але до їхньої групи належать. І ці всі люди вважали, що після відходу влади Порошенка вони зможуть посилити свої позиції і тепер кажуть про співпрацю зі Зеленським. Зокрема, відбулася серйозна розмова між Медведчуком і Зеленським, але вони ні про що не домовилися. Як наслідок — відверта критика президента на каналах Медведчука і навпаки — критика Зеленським Медведчука.
Натомість ті ж «опозиційники» разом зі своїми мажоритарниками, яких вони заведуть у парламент, не мають шансу на місце в коаліції. А це означає, що вони не впливатимуть на виконавчу владу і на багато посад розраховувати не зможуть, що впливатиме на можливість їхнього контролю за владою та реалізацію своїх інтересів. Тому для них склалася своєрідна ситуація: вони нібито й повернулися, але де-факто впливати ні на що не можуть. Тому й відбувається конфлікт інтересів і між олігархами та політиками, зокрема, з президентом Зеленським. При цьому бачимо, що явно збільшує свою бізнес-присутність у всіх сферах Ігор Коломойський, бажаючи бути єдиним надолігархом і модератором між президентом, парламентом і всіма решта. Але є спротив самого Зеленського, хоча не у гострій фазі, але конфлікт інтересів між президентом, його оточенням і Коломойським усе ж є.
Натомість Рінат Ахметов зараз суттєво втрачає, бо на його енергетичну сферу вже нападає Коломойський, намагаючись, як мінімум, зберегти ручне керування та призупинити запуск ринку електроенергетики, а як максимум — забрати велику частину енергетичних компаній, а можливо, навіть і ДТЕК Ахметова, собі. До того ж Коломойський також хоче максимально використати партію «Слуга народу» та призначити своїх людей на відповідні посади. Але ці ініціативи не зовсім вдаються. Бо багато з тих кандидатур, які пропонує Ігор Коломойський, Володимир Зеленський відхиляє, тому і виникає конфлікт. Однак президент розуміє, що сам із усіма олігархами не впорається, йому відверта та відкрита війна не потрібна, тому й підтримує зв’язки з Коломойським, не загострюючи конфлікт. Також він вибудовує свої зв’язки з Пінчуком, який усіляко пропонує співпрацю, даючи гроші на такі проєкти, як партія «Голос» Святослава Вакарчука.
Якщо ж порозуміються між собою Зеленський, Коломойський, Пінчук та Ахметов, котрий не домовився з Медведчуком напередодні виборів, тоді саме ця трійка олігархів і стане визначальною для українських бізнес-еліт і саме їхні фінансово-промислові групи опиняться у найбільш фаворитному становищі найближчим часом за каденції нового парламенту та нового президента. Інша ж група олігархів може залишитись за облавком. Це такі, як Фірташ, котрий уже розпродає активи, оскільки австрійський суд визнав його винним і наміряється передати у США, де, цілком імовірно, його активи просто заарештують.
А от такі олігархи, як Новинський, із президентом швидше за все домовляться. До того ж Зеленський прагне мати діалог із електоратом на сході України та конструктивну опозицію у парламенті. Тому главі держави будуть дуже зручні такі депутати, як Новинський.
І. П: — Олігархи завжди намагатимуться просувати свої інтереси, бо це спосіб їхнього існування. Будь-який олігарх шукає контакти з владою, аби отримати для себе своєрідну підтримку: дотації, преференції, субвенції, ухвалення вигідних для себе законів тощо. І тут уже все залежатиме від президента: як він себе поставить і чи зможе їх контролювати. Зараз олігархи ще не хочуть вступати у гостру фазу протистояння зі Зеленським, натомість можуть робити ставку не на співпрацю з президентом, а на роботу у Верховній Раді. Адже партія «Слуга народу» — не моноліт і не має досвіду співпраці та достатньо досвідчених політиків. Ті люди, які там є, — дуже різні і спільної ідеології у них немає, принципів також не озвучили і, відповідно, їм самим буде складно ухвалювати рішення. А от через вплив людей ззовні, які мають серйозні ресурси, вони можуть переформатуватися і утворити навіть певні групи впливу. Зрештою, олігархам буде вигідна як співпраця з президентом, так і контроль над Парламентом.
— Хто через Коломойського може спробувати домовитися зі Зеленським?
В. Д: — Рінат Ахметов передусім, навіть попри те, що спілкується зі Зеленським напряму, бо президент поки що не може контролювати геть усе. Тому Ахметов розуміє, що, якщо домовиться з Коломойським, вони можуть між собою розподілити сфери впливу, ринки та галузі. При цьому ці домовленості можуть стати причиною домовленостей між Зеленським та Ахметовим.
— Як надалі складатимуться стосунки між Зеленським і Коломойським?
І. П.: — Незважаючи на всі розмови про те, що президент хоче відмежуватися від Коломойського, зв’язок між ними залишається, враховуючи те, що в Зе-команди є проблеми з людьми, котрі мають досвід в управлінні державою. Але враховуючи те, що Коломойський — фігура токсична, їм обом вигідніше зараз казати, що вони не співпрацюють.
А. З.: — Не варто забувати, що Рудольф Джуліані не так давно заявив про те, що Коломойський — кримінальний олігарх, а американці такими словами, тим більше адвокати, просто так не розкидаються. Тому це дуже серйозне попередження Коломойському.
— Якщо стосунки олігархів і Зеленського вступлять у гостру фазу, чи наважиться президент оголосити їм війну?
І. П.: — Він, звісно, може це зробити, але це буде політичне самогубство, зважаючи на те, який контроль мають у країні олігархи, зокрема, над ЗМІ. Адже телеканали, підконтрольні саме олігархам, котрі просто зможуть знищити рейтинґ президента, і дуже швидко. Якщо почнуть постійно критикувати Зеленського, то значна частина суспільства цьому повірить. Так уже сталося з Порошенком.
А. З.: — Зараз Зеленський війну олігархам не оголошуватиме, бо не має такої можливості. Натомість олігархи, котрі зараз не мають шансів домовитися з президентом, почнуть інвестувати в опозицію до нього.

Марія Волошин, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...