Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Чи поменшало «русского міра» за правління Зеленського?

Автор:

|

Серпень 26, 2020

|

Рубрика:

Чи поменшало «русского міра» за правління Зеленського?
Володимир Зеленський

Нещодавнє гучне затримання генерал-майора Служби безпеки України (СБУ) Шайтанова, котрого звинувачують у співпраці з Федеральною службою безпеки (ФСБ) Російської Федерації (РФ), стало ще одним свідченням того, що московська аґентура нікуди не поділася. Чи стало в Україні менше ворожих «бійців невидимого фронту» і «русского міра» загалом за рік правління Зеленського, досліджували ексзаступник голови СБУ Віктор Ягун, військові експерти Олег Жданов і Михайло Жирохов, а також економіст Олександр Охріменко та громадська активістка Лариса Ніцой.
— Чи можемо говорити про те, що за час президентства Зеленського в Україні зменшився вплив російських спецслужб?
Віктор Ягун: — Зменшилася не кількість прихильників «русского міра», а їхнє намагання відверто привертати до себе увагу або лобіювати певні інтереси. І це тому, що зараз в Україні така позиція може мати наслідки, адже суспільство доволі аґресивно реагує на такі прояви. Тому сумніваюся, що зараз у нас хтось відверто вийде і закликатиме приятелювати з аґресором. Та й ми вже встигли переконатися, якою буде реакція на прикладі Сергія Сивохо (колишній радник голови Ради з національної безпеки України, звільнений за проросійську позицію. — Ред.) або Андрія Єрмака (голова Офісу президента України. — Ред.) із його ідеями у межах «мінського процесу». Інша річ, що прихильники «русского міра» роблять свою справу не публічно, і це непокоїть більше. Міністром культури призначили Олександра Ткаченка і постало питання: буде він продовжувати санкції проти російських діячів культури, котрі виступили проти України, чи ні? Загрозливим є й призначення міністром освіти Сергія Шкарлета, за котрим тягнеться дуже цікавий шлейф минулого. Дивує, що у владу призначають на відповідальні посади людей із неоднозначним минулим, адже можуть виникати кризові небезпеки. Хіба інших людей на ці посади немає?
Олег Жданов: — Зеленський зараз просто робить вигляд, що їх не помічає, а іноді навіть і заохочує. Президент не підняв патріотичну хвилю щодо української мови, незалежної України, а просто спустив ці питання на гальмах. Тому ми помічаємо таких прихильників «русского міра» тільки тоді, коли вони виходять у публічну площину. Ось депутат Бужанський проявився, коли приніс у парламент законопроєкт щодо дозволу російської мови у Верховній Раді тощо. Тому такі питання намагається регулювати суспільство, бо президент цього не контролює. Це питання національної безпеки, а у нас навіть системи нацбезпеки немає. Тому такі люди в Україні як були, так і залишилися, просто хтось проявляється, а хтось ні. Ось Шарій, типовий прихильник «русского міра» проявився, а хто став проти нього? Лише представники суспільства. Тому ситуація погіршується.
— Наскільки великий прошарок таких кремлівських «консерв» зараз в Україні?
О. Ж.: — Прихильники «русского міра» є і в армії, і в СБУ, і в Службі зовнішньої розвідки (СЗР). Президент призначив новим керівником СЗР Кондратюка, а він має медаль ФСБ РФ! Президент просто намагається розставити свої кадри, яким довіряє, або тих, кого йому привели люди, яким він довіряє. Сам Зеленський не краде і не бере хабарів, але що робить його оточення — вже інше питання, бо там іще страшніше, ніж торгівля посадами. Оточення Зе його просто використовує, а його гасло: «яка різниця».
— Яка ситуація у цьому контексті з економікою?
Олександр Охріменко: — Треба визнати, що частки російського бізнесу за час президентства Зеленського в Україні не побільшало. Навпаки — впродовж останнього часу торгівля з РФ знизилася. Якщо говорити про російський бізнес в Україні загалом, то після Майдану значна його частина втекла з України, а зайти зараз на наш ринок російським компаніям важко, або й нереально. Хоча російський бізнес, що працює в Україні, просто ховається через офшори, однак це було й до Зеленського. Загалом популярним елементом російського бізнесу в Україні є торгівля та заклади харчування, власниками яких є росіяни. Якщо говорити про банківську сферу й активи російських банків в Україні, то вони десть років тому становили майже 15 %, зараз — 3 %. Також за п’ять місяців цього року експорт України до РФ знизився на 20 %, імпорт із РФ в Україну — на 40 %. Хоча варто враховувати й фактор карантину.
— Що відбувається у культурному просторі?
Лариса Ніцой: — Зеленський працює на посилення російської культури в Україні, адже у нас вільно почуваються російськомовні актори, співаки та російські актори. Ба більше, я помітила цікаву закономірність: революцію роблять одні співаки, а потім приходить новий президент і нагороджує зовсім інших, котрі у той час десь відсиджувалися, або й у РФ їздили, чи в Москві виступали. А патріотичні гурти залишаються поза увагою. Президент чомусь нагороджує не тих діячів, хто мають активну громадянську позицію, а тих, хто творить «русскій мір» в Україні. Адже створювати українську культуру не українською мовою неможливо, тому всі, хто її продукує російською, примножують культурний спадок сусідньої країни, навіть якщо географічно перебувають в Україні. До речі, на телебаченні знову побільшало російських серіалів. Натомість при владі мають бути люди з україноцентричними поглядами, котрі керуватимуться винятково інтересами України.
— Армія потроху очищується від впливу московських спецслужб?
В. Я.: — Тут є три складові. Перша — стратегічна: це мають бути люди у керівному складі, котрі ухвалюють стратегічні рішення. Другий рівень — тактичний, на рівні бригад: йдеться про отримання інформації про пересування військової техніки. Третій рівень, який використовує не лише військова розвідка РФ, а й ФСБ, —дискредитація Збройних сил України (ЗСУ) як усередині, так і на зовнішній арені. І мовчу про різні підозрілі накази в армії.
Михайло Жирохов: — Як на мене, то відсоток людей, котрі мають антиукраїнські чи проросійські погляди, щодня збільшується. І те, що зараз висунули звинувачення колишньому начальнику Генерального штабу (ГШ) часів Януковича, двом міністрам оборони, свідчить про те, що ці люди працювали проти України. Де-факто всі чільні чиновники того часу «замазані» антиукраїнською діяльністю. На жаль, така система зараз є і в армії, адже прийшла велика кількість офіцерів, котрі вже були на пенсії, але зараз вирішили підзаробити, оскільки зарплати у війську зросли. Підписують контракт на рік і їм збільшують пенсію. А всі ці полковники, майори, генерали 2013 року не сприйняли Революцію гідності і пішли в запас. А зараз повернулися, але не воюють, а просто пересиджують цей рік. Це люди антиукраїнського спрямування. Вони демонструють його, коли спілкуються з цивільними особами чи підлеглими. Можуть собі дозволити сказати: «Майдан — це погано» або й те, що «Якби Янукович не втік, ми би вам показали». А ці люди займають вагомі посади: формують ідеологічну основу нашої армії. І, на жаль, третина офіцерів точно. Загалом вони просто нічого не роблять або саботують певні новації.
— Чому ж таких людей призначають на відповідальні посади? Невже всі вони — «друзі Зеленського»?
М. Ж.: — Зе-команда не впоралася з керівництвом державою, тому зараз масово беруть людей, котрі працювали при Януковичу чи були «замазані» співпрацею з його Партією реґіонів. Вакансії ж потрібно кимось заповнювати. Хоча командир бригади бачить, що офіцер не українських поглядів, але треба відповідну посаду заповнити. Але професіонал 2013-го і 2020 року — різні речі. Вже були випадки, коли людина з Донеччини послужила у бойовиків, а потім виїхала до Слов’янська і записалася в ЗСУ. І це свідчить про те, що його матеріали ні СБУ, ні контррозвідка не перевіряли. А це ж можуть бути російські аґенти, котрі збирають інформацію, а потім поїдуть з нею до РФ.
— Як на це має реагувати суспільство?
В. Я.: — Коли людина саботує свою ж роботу, це вже є чітким маркером. Суспільство має чітко визначати таких людей і давати їм публічну оцінку. Тоді таким кадрам буде некомфортно працювати, адже вони починають виправдовуватися і відповідно не зможуть виконувати ворожу щодо України функцію. Якщо є факти, що вказують на можливість його протиправної діяльності, це вже підпадає під Кримінальний кодекс, тоді громадськості треба звертатися до депутатів чи у відповідні інстанції, аби ініціювати розслідування на рівні правоохоронних органів. Адже саме публічність зводить всі потуги російських спецслужб нанівець: «засвічених» людей, які свою функцію не виконали, вже не використовуватимуть у планах, які готує ворожа аґентура на території України.
— А в самій центральній владі кремлівської аґентури побільшало чи поменшало?
В. Я.: — Аґентура однозначно є. Бо так активно, як у цьому плані працює РФ, не працює ніхто. Таких людей розставляють, здебільшого, на ті місця та посади, які цікаві Москві. Насамперед це ті, хто має стосунок до ухвалення якихось політичних рішень, армія, спецслужби, економічні сектори, вигідні РФ, — «Нафтогаз» та схожі структури, що відповідають за контакти з РФ. І все це для того, щоб мати можливість саботувати ухвалення важливих і стратегічних для України рішень.
О. Ж.: — Ми так і не спромоглися ще 2014 року здійснити правильну люстрацію, а спаплюжили і зганьбили саму суть цього слова. В Україні, до прикладу, не здійснили люстрації ні у силових структурах, ні у СБУ, ні в службі СЗР, ні в ГШ. Тому Кремлю навіть не треба нікого засилати: потрібні люди вже давно тут і вони спокійно працюють. Хоча іноді і виникають «шпигунські скандали», як-от з командиром бойового українського корабля, котрий працював на розвідку РФ тривалий час. А він же з кимось спілкувався, і де гарантія, що не вербував друзів і знайомих? Те ж саме твориться і в державних і силових органах країни. До речі, батько п. Єрмака батько — співробітник Головного розвідувального управління ГШ ЗС РФ. Він зараз хоч і у відставці, але ж колишніх розвідників не буває. Мешкає у Москві, товаришує з головою СЗР РФ. А Зеленський каже, що Єрмак — його друг. Оточення Зеленського може вирішувати свої справи від його імені, а він про це навіть і не здогадуватиметься.

Марія Волошин, «Вголос»

About Author

Meest-Online