Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jan. 19, 2018

Чи не залишиться Україна без реверсних поставок газу з Європи?

Автор:

|

Липень 28, 2016

|

Рубрика:

Чи не залишиться Україна без реверсних поставок газу з Європи?
«Північний потік»

«Північний потік-2»

Російська Федерація (РФ) давно і наполегливо шукає шляхи транспортування свого головного багатства — природного газу — в обхід України. На півночі вдалося реалізувати проект «Північний потік» — газогін дном Балтійського моря під нейтральною акваторією, який дає можливість щороку помпувати до Європи 55 млрд куб. м палива. Заохочена успіхом, Москва розмріялася про те, щоб взяти Україну в кліщі — дном Чорного моря почали тягнути нитку «Південного потоку». Новий газогін довжиною 1,1 тис. км мав вийти на потужність 60 млрд куб. м газу на рік. «Газпром» бадьоро пообіцяв, що газ піде вже наприкінці 2016 року.

Балканський ніж у спину Путіна
За задумом росіян, труба мала б дістатися суходолу в Туреччині, де планувалося побудувати величезний газовий хаб (магістральне газосховище), звідкіля енергоносій забирали б балканські країни й Італія. Однак стратегічний план потонув у Чорному морі.
Першими «газовий ніж» у спину Путіна встромили нібито лояльні до Москви балканці. Улітку 2015 року Нікола Груєвський, прем’єр-міністр Македонії, офіційно заявив, що його країна приєднається до проекту, який тепер отримав назву «Турецький потоку», тільки за умови досягнення домовленості між РФ та Єврокомісією (ЄК). Томіслав Ніколіч, президент Сербії, просто заявив, що вважає неможливим будівництво на території його країни продовження нового газогону. Болгарія була нібито не проти приєднатися до проекту, але відразу ж наголосила, що російський газ цілком може замінити паливо з родовища «Хан Аспарух» на шельфі Чорного моря, яке розробляє консорціум у складі французької Total, австрійської OMW та іспанської Repsol.
Новини з Балкан стали для Кремля справжнім шоком, особливо беручи до уваги той факт, що «Газпром» уже «втопив» у Чорному морі 4,6 млрд USD — саме в стільки обійшлася вже прокладена від російського узбережжя ділянка. Збитий турецьким винищувачем російський військовий літак зі складу угруповання в Сирії забив остаточний цвях у домовину «Турецького потоку».

Як не у двері, то у вікно
Але колишній підполковник КДБ здаватися не звик. Оскільки обидва потоки — північний і південний — мали в сумі забезпечити можливість постачання приблизно 120 млрд. куб. м газу, Путін вирішив вийти на таке число, проклавши дві додаткових нитки через Балтійське море. Так виник проект «Північний потік-2».
Щоправда, наразі це — лише наміри. В ЄК заявили, що спочатку перевірять плани «Газпрому» на відповідність вимогам європейського законодавства щодо конкуренції на енергоринку. Відповідно до Третього енергетичного пакету ЄС, прийнятому 2009 року, компанії-продавці газу не можуть бути одночасно власниками транспортних мереж. Тобто, або «Газпром» продає сировину, або займається виключно транспортуванням чужої. Очевидно, що у випадку Nord Stream-2 цієї умови дотриматися не вдастся. З першим «Північним потоком» простіше — він пролягає дном моря, далі газ розходиться німецькими трубами. Натомість проект потоку № 2 містить суходільну ділянку, що тягнутиметься до Центрально-європейського газового хабу в німецькому Баумгартені.

Український реверс під загрозою
До ЄК навіть надійшов так званий листи дев’яти від імені урядів і глав держав Європи з протестами проти «Північного потоку-2». Уся дев’ятка нас зараз не цікавить. Найголовніше, що серед підписантів був уряд Словаччини, яка в разі будівництва Nord Stream-2 могла втратити до 400 млн EUR щорічного доходу від транзиту російського газу, що перекачувався через Україну. Нещодавна новина про те, що «Газпром» і словацький оператор газогонів Eustream домовилися про співпрацю, кардинально змінює ситуацію. Судячи з усього, словаки розраховують перекачувати російський газ із німецького хабу до Угорщини та Балкан.
Водночас ці хитрі розрахунки можуть залишити без газу Україну, яка, нагадаємо, зараз повністю відмовилася від поставок енергоносія з РФ, задовільняючи свої потреби реверсними поставками власне зі Словаччини. «Без транзиту з України Словаччина більше не зможе здійснювати дешеві реверсні поставки українцям. Таким чином, у Києва не буде альтернативи прямому імпорту з Росії», — заявив «Німецькій хвилі» Ґеорґ Цахман, аналітик німецької групи радників при уряді України. Співрозмовник «Німецької хвилі» в словацькій компанії Eustream, яка є основним «реверсним» постачальником України, підтвердив застереження німецького експерта. «Зараз ми практично повертаємо Україні частину російського газу, який з України і надходить, — пояснює представник словацької компанії. — Якщо з України нічого не буде надходити, то і повертати буде нічого».
В офіційному коментарі словацька компанія попередила, що здійснювати реверс газу в Україну з Німеччини буде складно. «Після ймовірної реалізації «Північного потоку-2» реверсних потужностей для доставки газу з Німеччини буде недостатньо, країни конкуруватимуть між собою за ці потужності, і деяким з них їх забракне. Наприклад, Україні доведеться конкурувати за реверс російського газу з Італією», — йдеться у відповіді Eustream на запит «Німецької хвилі».
«У разі реалізації «Північного потоку-2» Україна буде змушена качати газ через Німеччину, Чехію та Словаччину, що значно збільшить його вартість», — розповів «Голосу Америки» Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій.
Очевидно, що проштовхуючи ідею «Північного потоку-2», Кремль тримає в голові не лише плани збільшення обсягів продажу газу країнам Європи, але й сподівається знову накинути на українську шию газовий зашморг.

Панікувати зарано
Однак, насправді не все аж настільки погано. «Реалізація нового газпромівського мегаплану під великим питанням. Гадаю, компанії і країни, задіяні в цьому проекті, будуть перебувати під шаленим тиском. Їм належить пояснити, як вони в умовах санкцій проти РФ збираються реалізовувати такі проекти. Це йде врозріз із політикою ЄС у контексті російської аґресії проти України», — пояснює Анніка Гедберг, експерт Європейського центру політики.
Туманним виглядає і фінансування проекту. Олексій Міллер, глава «Газпрому», оцінює його вартість майже в 10 млрд. USD. Анніка Гедберг сумнівається, що європейські банки дадуть гроші на будівництво нових ниток «Північного потоку». Свого часу кредити на перші дві гілки його власники отримали лише після того, як уряд Німеччини надав мільярдні кредитні гарантії. Однак у теперішніх політичних умовах надання такої підтримки Берліном малоймовірне.
Та й зі Словаччиною не все так однозначно. Подробиці угоди між «Газпромом» та Eustream наразі невідомі. Михайло Гончар, український експерт з питань енергетики, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», розповів «Голосу Америки», що участь Словаччини в проект «Північний потік-2» може виявитися незначною: «Складно припустити, що позиція Словаччини, яка була серед головних підписантів «листа дев’яти», раптом радикально змінилася. Експертне припущення наразі таке, що використання словацьких газотранспортних потужностей у рамках цього проекту може бути мінімальним».
І наостанок. В ЄК зазначили, що взагалі не бачать сенсу в «Північному потоці-2». «Існуючі транспортні потужності транспортування газу з РФ у ЄС зараз використовуються тільки приблизно на 50 %», — повідомили в Брюсселі (Бельгія). Мається на увазі, що росіяни хочуть розширювати «Північний потік», незважаючи на те, що газогони, які йдуть через Україну, Білорусь, Словаччину та Польщу, працюють упівсили. До речі, сам Nord Stream за кілька років експлуатації так і не запрацював на повну потужність. Зараз його завантаженість складає 80 %.

Ігор Берчак

Довідка
«Північний потік» — магістральний газогін із РФ до Німеччини дном Балтійського моря. Перша нитка була здана в експлуатацію 2011 року, друга — в жовтні 2012-го. Довжина —1224 км. Загальна пропускна здатність — 55 млрд куб. м газу на рік. Будівництвом та експлуатацією газогону займається спеціально створена швейцарська компанія Nord Stream AG, більше 50 % акцій якої належать російському «Газпрому», решта розподілена між компаніями з Німеччини, Нідерландів і Франції. Основне джерело постачання сировини — Південно-російське родовище, розташоване на півострові Ямал на півночі Західного Сибіру. «Північний потік-2» — дві додаткові нитки «Північного потоку». За пропускною спроможністю обидва проекти — аналогічні.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...