Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

Чи купила Росія керівника Ради Європи?

Автор:

|

Травень 15, 2014

|

Рубрика:

Чи купила Росія керівника Ради Європи?

Торбйорн Ягланд

Затримання представників військової місії Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) представниками сепаратистів у Слов’янську як заручників, а також їх подальше звільнення за активної участі російської сторони було дуже уважно проаналізоване фахівцями.

Тепер зрозуміло, що російська дипломатія поступово, після анексії Путіним Криму, переходить на міжнародному полі в контрнаступ, розуміючи, що найкращим захистом є напад; свій основний удар вона концентрує на розвитку двосторонніх відносин із низкою європейських держав, які поспішають максимально скористатися з потреби Російської Федерації (РФ) у легітимізації її дій стосовно України (Австрія, Болгарія, Сербія й Угорщина, наприклад, отримають можливість не тільки брати участь у проекті будівництва «Південного потоку», а й знижки на російський газ). Очікується, що найближчим часом ці держави в обмін на підтримку дій РФ будуть просити для себе певних політичних і економічних преференцій. Москва може піти на такі кроки.
Друга лінія удару російської дипломатії — міжнародні організації, у яких РФ поки що є впливовим членом і важливим фінансовим контрибутором. Міжнародні організації важливі для Росії, тому що вони робитимуть основні висновки про перебіг в Україні 25 травня ц. р. президентських виборів, які мають остаточно прибрати будь-які сумніви щодо легітимності центральної влади в українській державі. Цього хоче офіційний Київ, цього хоче переважна більшість українських громадян, країни Європейського Союзу (ЄС), США, Канада й інші важливі міжнародні партнери України. Але цього категорично не хоче Кремль. Адже він розуміє, що в умовах анексії Криму проросійський кандидат у Президенти гарантовано не отримає масової підтримки українських громадян. Тому зрив президентських виборів, а також узяття під сумнів їхніх результатів — головне тактичне завдання російської дипломатії та спецслужб.

Хто й навіщо підкупив РЄ?
Особливе місце в цьому процесі Росія відводить Раді Європи (РЄ) — організації, штаб-квартира якої розташована в місті Страсбургу (Франція). Для досягнення бажаної мети російська дипломатія зробила ставку на норвежця Торбйорна Ягланда, котрий від 2009 року є Генеральним секретарем цієї організації й одночасно головує в Нобелівському комітеті.
Цей політик, котрий з 1996-го по 1997 рік обіймав посаду прем’єр-міністра Норвегії, а з 2000-го по 2001 рік — посаду міністра закордонних справ, не має закінченої університетської освіти, хоча й намагався здобути економічний ступінь в Університеті Осло. Він завжди асоціювався з лівими та соціалістами, що допомагало йому просуватися службовими щаблями. У період з 1987-го по 1992 рік п. Ягланд був головою комітету фінансів Соціалістичного інтернаціоналу, де він і міг бути завербований радянською розвідкою.
Із 1992-го по 2002 рік Торбйорн Ягланд був одним із лідерів норвезької Робітничої партії. До речі, у норвезькій пресі є багато суперечливих даних про діяльність цього політика, що вказують на те, що в житті п. Ягланда російська розвідка відіграє важливу роль. Понад десять років тому в Норвегії спалахнув скандал, пов’язаний із виходом у Великій Британії книги про високопоставленого норвезького дипломата, завербованого російською розвідкою. Тоді міністром закордонних справ був Торбйорн Ягланд, і саме він докладав усіх можливих зусиль до того, щоби зірвати публікацію цієї книги. Скандал натих, та осад від нього залишився.
Припущення, що вказують на міцну «зав’язку» п. Ягланда на РФ, були побічно підтверджені у квітні ц. р., під час операції зі звільнення військових представників ОБСЄ, захоплених у полон в місті Слов’янську Донецької області. За операцією з узяття заручниками представників ОБСЄ могли стояти спецслужби Росії. Та про роль у цьому процесі генсека РЄ й не згадують. Така операція мала на меті загострити й без того напружену ситуацію на сході України, продемонструвати світовій спільноті неспроможність київської влади контролювати процеси в цьому реґіоні, дискредитувати український уряд, відлякати міжнародних спостерігачів від поїздок у Донецьку та Луганську області, а також зробити важливу PR-акцію для Торбйорна Ягланда, показавши його ефективним чиновником-миротворцем, котрий у складних умовах, наближених до бойових, може вирішувати важливі та вкрай небезпечні завдання зі звільнення заручників.
Масштабний PR для п. Ягланда був потрібний Москві для того, щоби допомогти йому вдруге переобратися на посаду Генерального секретаря РЄ. Трохи більше, ніж за місяць, наприкінці червня ц. р., під час чергової сесії Парламентської асамблеї РЄ, пройдуть вибори нового генсека, участь у яких бере два кандидати — Торбйорн Ягланд і Сабіна Лойтхойзер-Шнарренбергер, колишній міністр юстиції Німеччини.
Ще півроку тому п. Ягланд говорив про те, що переобрання на посаду очільника РЄ не входить до його планів. Відпрацювавши п’ять років на цій посаді, він хотів поміняти Страсбург на Осло, заглибившись у роботу Нобелівського комітету. Однак наприкінці 2013-го він своє рішення змінив, порушивши тим традиційну практику обрання на посаду генсека лише раз.
На думку аналітиків, за цим рішенням стоїть Москва. До її інтересів входило втримати Торбйорна Ягланда на посаді очільника РЄ до 2019 року, позаяк більш лояльного до російської сторони керівника організації для Москви годі знайти. Втрата опори в РЄ не належала до намірів Кремля. Для забезпечення «правильних» для Росії оцінок РЄ потрібен саме п. Ягланд.
Тому Росії не залишалося нічого іншого, як ухвалити рішення про те, щоби він удруге висунув свою кандидатуру. Російська делегація в ПАРЄ могла забезпечити необхідну підтримку в голосуванні за нового генсека наприкінці червня ц. р. Але стався серйозний політичний збій того, що задумали росіяни. Унаслідок анексії Криму делегацію РФ позбавили ??права голосу. Для п. Ягланда це був страшний удар. Адже без обіцяної підтримки російської делегації в ПАРЄ перемогти буде дуже складно.
Торбйорн Ягланд не має підтримки з боку членів Асамблеї, оскільки він, по-перше, протягом свого головування ніколи не звертав особливої уваги на Асамблею (бо не планував балотуватися ще раз), а по-друге, він використовував свій вплив на Комітет міністрів РЄ здебільшого для того, щоби вибити з передвиборної гонки свого головного суперника — колишнього президента ПАРЄ Жана-Клода Міньйона. Це п. Ягланду вдалося, оскільки перший тур виборів — на рівні Комітету міністрів РЄ — вивів у фінал самого Ягланда та Сабіну Лойтхойзер-Шнарренбергер.
Відтоді ставлення більшості членів Асамблеї до Торбйорна Ягланда лише погіршилося. Воно стало настільки поганим, що деякі члени ПАРЄ вказали йому на те, що він грав нечесно, виштовхуючи члена Асамблеї п. Міньйона з передвиборних перегонів. Також не варто відкидати того, що Жан-Клод Міньйон зробить усе можливе, щоби нинішній генсек РЄ не отримав підтримки серед більшості членів Асамблеї.
На думку аналітиків, акумулювавши всі вищевикладені ризики, російська сторона прийняла досить ризиковане рішення: необхідно терміново підняти рейтинґ Торбйорна Ягланда, зробивши з нього миротворця. Задля цього потрібно було здійснити дві речі: спочатку викрасти представників місії ОБСЄ, а потім- організувати їх повернення з активним залученням до цього процесу п. Ягланда.
Росії це вдалося. Для цього довелося вдатися до послуг досвідченого російського дипломата Володимира Лукіна, котрий особисто координував процес передачі представників місії ОБСЄ в руки Торбйорна Ягланда. При цьому російська делегація в РЄ підготувала необхідний інформаційний грунт, видавши 29 квітня заяву з приводу силового, насильницького затримання представників місії ОБСЄ. І видала цим Торбйорну Ягланду своєрідний мандат на порятунок представників ОБСЄ. До речі, візит п. Ягланда в Україну 3 травня ц. р. із метою порятунку спостерігачів місії ОБСЄ не був узгоджений із Києвом, який, за наявною інформацією, був роздратований подібною безцеремонною поведінкою Генсека РЄ.
Таким чином, напередодні виборів нового Генерального секретаря Ради Європи Торбйорн Ягланд на короткий час став важливим європейським ньюсмейкером, піднявши свій рейтинґ серед членів Асамблеї, що вже в червні вирішуватимуть, якого з двох кандидатів підтримати.
Та незважаючи на колосальні зусилля Москви, зараз існує досить багато ризиків, які можуть зірвати плани російської дипломатії. Мова, насамперед, – про те, що під час червневої сесії ПАРЄ члени Асамблеї можуть узагалі відкинути двох запропонованих їй кандидатів і попросити Комітет міністрів РЄ внести зовсім нові кандидатури на посаду наступного генсека.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/788

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply