Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Чому Януковичу не можна вступати в МС?

Автор:

|

Лютий 14, 2013

|

Рубрика:

Чому Януковичу не можна вступати в МС?

Питання сформульоване так тому, що рішення буде ухвалювати сам Янукович під впливом невеликого кола осіб. Інтереси народу, країни, як і зазвичай, до уваги не беруться. Інакше президент вів би країну до ЄС, а не починав би розмову про поступове приєднання до Митного Союзу (МС).

Події останнього тижня — вимога Російської Федерації (РФ) повернути 7 млрд USD за невибраний газ — підтверджують те, що Путін уже не запрошує, а змушує Януковича приєднатися до МС або віддати «трубу», що фактично означатиме те саме. Про всі небезпеки такого кроку для України вже написано й сказано достатньо. Тому далі мова піде про особисті гарантії, які Путін може запропонувати Януковичу в обмін на приєднання, і потенційні загрози, котрі можуть виникнути особисто для президента внаслідок такого кроку.
Отже, що може запропонувати Путін? Фінансову й політичну підтримку вже цього року та на виборах 2015-го; зниження ціни на газ; розширення «співпраці» в енергетичній, гуманітарній, військовій і інших сферах.
Усі проекти «співпраці» не цікаві для Януковича. Їхня справжня суть — економічна, гуманітарна, військова й інша прив’язка України до РФ. Це – те, що цікавить Путіна, і те, чим Янукович міг би поступитися в обмін на гарантії політичного виживання після 2015 року.
Що ж конкретно може отримати Янукович? «Списання» віртуального боргу за газ, кредит для порятунку економіки, зниження ціни газу й гарантії підтримки на наступних президентських виборах. Це — суттєві бонуси, за які хоч і страшно, але можна поставити підпис під угодою про вступ до МС. Але тут починаються проблеми.
У жодному договорі про вступ України до МС такі гарантії не буде зафіксовано. Приклад Харківських угод — яскраве цього свідчення. РФ на папері фіксує терміни, тарифи, обсяги тощо, а всі усні обіцянки залишаються обіцянками. У підсумку кілька людей в Україні та РФ отримує суттєві прибутки, а країна — щораз гіршу угоду. Президент знає, як до нього ставиться Путін. Але обмежене сприйняття ситуації, зростаючий внутрішній і російський тиск, брак часу на роздуми можуть підштовхнути до небезпечного кроку.
Заяви Леоніда Кожари в Давосі, що Україна прагне співпрацювати з усіма, свідчать, що Янукович хоче виграти час, розглядаючи кілька варіантів: підписати угоду про асоціацію з ЄС і угоду про асоціацію із МС, «заговорити» угоду з ЄС і рухатися до Москви.
Необережний рух у тому чи іншому напрямку може закінчитися втратою влади й, що важливіше, втратою контролю над країною. Асоціація із ЄС може дати одне — зовнішню легітимацію режиму. Але це накладає нові зобов’язання, невиконання яких загрожує посилити внутрішню делегітимацію й закінчитися втратою влади. Вступ до МС означатиме поступову втрату контролю над країною, але й він не гарантує збереження влади.
Президент міг би спокійно вступати до МС, якби Україна була подібна до Білорусі чи Казахстану, а він — одноосібним правителем без олігархів, з аполітичним радянізованим суспільством, ручним парламентом і особистим рейтингом підтримки хоча би на рівні 50 %. Проте «Сім’я» ще не стала одноосібним розпорядником усіх ресурсів, повзуча радянізація може мати зворотний ефект, парламент виходить із-під контролю, рейтинґ падає, а Захід іще може накласти санкції. Тепер про ці «непередбачувані змінні» – по черзі.
«Бунт олігархів». Приєднання до МС загрожує черговим перерозподілом власності. Можна, звісно, спробувати зіштовхнути Фірташа, який буде втрачати від зниження ціни газу, із Коломойським, підприємствам якого така знижка є вигідна. Але де гарантії, що Коломойський, якого починають «пресувати», не об’єднається з Фірташем? А як поведуться Хорошковський, Пінчук і менш потужні гравці перед загрозою поглинання «Сім’єю» чи російським бізнесом? Російський бізнес — аґресивний, а під політичним дахом Кремля може не лише поглинути олігархів, а й створити загрози для Ахметова та «Сім’ї». Якщо «младореформатори» в запамороченні від успіхів й не усвідомлюють, що чекає на них у бллизькому майбутньому, то досвідчений Ринат Леонідович не може так легковажити.
«Бунт у парламенті». Опозиція не хоче брати на себе відповідальність за країну, але вона може розхитати човен, який тоне. Парламент може бути заблокований, а за підтримки олігархів не важко буде посіяти паніку, що виштовхне людей на вулиці. Силові дії проти демонстрантів, запровадження надзвичайного стану можуть тільки погіршити ситуацію.
Вступ до МС — розкол України. Упродовж останнього десятиліття стабільно більше українців висловлюється за входження в ЄС, ніж за вступ до МС. Опонентів ЄС на сході та півдні країни є менше (40,5 і 40,9 %, відповідно), ніж противників МС на заході та в центрі (62,8 і 37,8%). Це означає, що тихо завести країну в МС не вдасться. Опозиція не проґавить нагоди очолити боротьбу проти втягнення країни до «російського ярма». Досвід Северодонецька 2004-го засвідчує, що «Свобода», яка хоч і виступала завжди за цілісність держави, у критичній ситуації може піти за тим же сценарієм: у трьох західних областях створити паралельні органи влади, відмовитися від виконання розпоряджень центру, зупинити відрахування грошей до Києва тощо.
Санкції США та ЄС. Чому після брудних парламентських виборів ні ЄС, ні США не наклали санкцій на українське керівництво? Проста відповідь, що Захід не хоче штовхати Україну в обійми Путіна, — надто поверхнева. Україна вже давно випала з поля зору США, і багато хто в ЄС зітхнув би з полегшенням, якби Україна приєдналася до МС. Втрата України, особливо для ЄС, була би не так стратегічною, як іміджевою. З іншого боку, Янукович уже перебуває в «м’якій» міжнародній ізоляції. Тому санкції не сходять із порядку денного, а залишаються відкладеним у часі інструментом тиску задля збереження впливу на ситуацію в країні або інструментом зміни влади, якщо та припуститься стратегічних помилок.
Якщо ж керівництво України піде на вступ до МС, це фактично означатиме відмову від попередньо взятих нею міжнародних зобов’язань, відмову від асоціації з ЄС і можливий вихід із СОТ. У такому разі США та ЄС матимуть розв’язані руки, а політика «залучення» може змінитися цільовими санкціями. Накладання санкцій може ще більше посилити системну вразливість режиму, у якій буде важко зберегти контроль над ситуацією.
РФ тут мало чим допоможе — хоч би тому, що сама переживає кризу авторитарної моделі правління. Приєднання України має затримати процеси занепаду, що проходять у РФ. У такому союзі Україна буде лише сировиною для реалізації путінських амбіцій, тобто тим, чим була завжди. Це дуже добре усвідомлюють усі відверті та приховані русофіли, які насправді виконують роль дезінформаторів тієї частини громадян України, що зберігають етнічний чи ментальний зв’язок із Росією.
Скидається на те, що політичні ризики можуть актуалізуватись і перевищувати ціну особистих гарантій. Януковичу, може, і запропонують притулок десь у Білорусі чи РФ, але в такому разі втрачається Межигір’я та вся Україна, із якої так легко можна було би викачувати ресурси ще, принаймні, два роки.
Який вихід із цієї ситуації? Якби президенту вистачило «чуйки», він ухвалив би найменш витратне стратегічне рішення — програти вибори 2015-го. Це рішення гарантує політичне виживання. Для цього потрібно кілька тактичних кроків упродовж двох років — викрутитися від вступу до МС, робити видимість прогресу в трьох, визначених ЄС, сферах, підписати Угоду про асоціацію з ЄС, знайти спосіб звільнити Юлію Тимошенко й інших політв’язнів у обмін на гарантії непереслідування після виборів.

Юрій Мацієвський, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...