Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 26, 2017

Чому українська влада боїться нового перепису населення

Автор:

|

Червень 15, 2017

|

Рубрика:

Чому українська влада боїться нового перепису населення

За 25 років Незалежності загальноукраїнський перепис населення відбувся лише один раз — 2001 року. Облік 16-річної давнини зафіксував, що в Україні мешкало 48,5 млн населення. Наступний перепис населення, згідно з міжнародними рекомендаціями, мав відбутися через десять років. Проте цієї процедури не було ні 2011-го, ні 2012-го, 2013-го і 2016-го. Згодом облікування українців перенесли на 2020 рік.
І ось нещодавно віце-прем’єр-міністр України Розенко повідомив, що перепис відбудеться 2018-го. Проте сказав він це якось невпевнено, ніби між іншим, та ще й додав, що на це потрібно величезну суму — 1 млрд грн.
То чи відбудеться перепис наступного року? Чому так вперто в Україні переносили цю дату? Чому ніяк теперішня влада не може визначити її? А, може, влада просто боїться результатів всеукраїнського облікування? Чи, справді, проблема у грошах?
Про це й інше розповіли експерт, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко; експерт із питань місцевого самоврядування, адміністративно-територіальної реформи та розвитку сільських територій Денис Марчук і президент Інституту права й суспільства Юрій Кармазін.
— Дату перепису населення переносили неодноразово. Який висновок можна зробити: українська влада боїться обліку населення чи справа у відсутності коштів?
Юрій Кармазін: — Петро Порошенко зі своїм оточенням дико бояться обліку населення. Чому? Та все просто: якщо зараз його провести, то треба буде суспільству чесно та відверто сказати: нас далеко не 48, не 40 і навіть не 38 млн. Нас іще менше. І це шокує усіх. Також перепис, попри зменшення кількості населення, продемонструє ще й інші показники: зниження тривалості життя та народжуваності, а ще — від’ємне сальдо міґрації. Ні для кого не є таємницею, що раніше здебільшого мешканці західних реґіонів країни виїздили на роботу за кордон. За два-три останні роки ситуація змінилася: центральні та південні реґіони України через міґрацію спорожніли на 20 %, а подекуди й на 30 %. Пересуваючись країною, я бачу спустошені районні центри, містечка та села. І, звісно, це після облікування доведеться показати. А кому це потрібно? Це ж черговий прямий удар по іміджу влади. Бо факт такого різкого зменшення кількості населення і, відповідно, збільшення числа людей, котрі покинули Україну, свідчить про неефективність її діяльності. А ще ми побачимо величезний обсяг зловживань і високий рівень різного роду маніпуляцій.
Денис Марчук: — Ще один нюанс: якщо віддалитися від великого міста на 10-20 км і проїхатися невеликими селами, то ми побачимо безліч порожніх будинків, у яких народжувалися, росли та жили кілька поколінь. Зустрінемо села, де зараз мешкають по дві-три родини, або й не залишилося там жодної живої душі. На превеликий жаль, для українського села вже стало звичним явищем, коли люди похилого віку залишаються самотніми, а молодь виїжджає за кордон чи до міста або ж просто вимирає від алкоголю. То ж виникне запитання: де тепер ті колись квітучі села? А дані перепису щодо українського села чітко продемонструють масштаб катастрофи, яку спричиняє безробіття та відсутність належних освітніх і медичних послуг у сільській місцевості.
— Щодо зловживань: що саме ми зможемо побачити після проведеного облікування населення?
Юрій Романенко: — Коли ми побачимо, скільки у нас реально мешкає у країні людей, то дуже здивуємось. І тут не лише про імідж влади йдеться, це буде ще потужним ударом по певних кишенях. Адже ми побачимо, що у нас завищені норми споживання, розраховані на кількість населення, якої у країні немає. Побачимо, що люди, котрі тут не живуть, отримують різного роду пенсії та соціальні виплати. А фактор бюджетної роботи? Дуже часто люди числяться на роботі, проте їх насправді немає, а ставки банально «дерибанять». Знову ж таки: на цьому заробляють олігархи, котрі виходять із того, що у квартирах мешкає певна кількість людей і від цієї кількості розраховується субсидія. А насправді живе у квартирі старенька мати, її діти там також прописані, але вони давно мешкають за кордоном десь у Польщі чи Італії. І пречудово там себе почувають. А щодо реальних чисел, то в Україні мешкає 35 млн громадян. Ми не можемо забувати ще й про фактор Криму та Донбасу, що також відмінусувало у нас близько 5 млн людей. Так що за 25 років Незалежності загалом ми втратили десь 15-18 млн осіб.
Ю. К.: — Мені особисто відомі маніпуляції з призначеннями пенсій. У мене є попередні дані, що пенсії призначаються «мертвим душам». Зокрема, серйозні маніпуляції з пенсійними виплатами відбуваються у Донецькій області. Точно не скажу, бо розслідування ще триває. Ми з колегами на разі приблизно прикинули і виходимо на цифру 5 %. Тобто близько 5 % від кількості пенсіонерів у Донецькій області є «мертвими душами». Така проблема є не у всіх реґіонах. Але вона є. Мені телефонували зі Запорізької та Херсонської областей і повідомляли схожі факти. І це робиться для розкрадання коштів.
— Чи не можуть цими «мертвими душами» маніпулювати під час виборів і відповідно перепис населення не проводити ще й з цієї причини?
Ю. К.: — Певна річ, що так. Після перепису стане точно відомо, в якому місці і скільки мешкає людей. Тоді чітко можна буде вирахувати, скільки і де є виборців. Якщо буде відомо, скільки є виборців, то влада автоматично втрачає близько 10 % голосів, якими вона вільно може маніпулювати. Самі ж розумієте, що дуже часто на виборах навіть 1 % голосів може зіграти ключову роль. Так що влада, принаймні до виборів, намагатиметься у будь-який спосіб приховати від людей реальні показники — скільки й де мешкає виборців. Більше того, «мертві душі» не лише продовжують голосувати. Вони також і значаться серед власників земельних паїв й на них досі продовжують виділяти наділи. Ці землі після деяких нотаріальних маніпуляцій ми втрачаємо, бо вони переходять у розпорядження великих холдингів.
— Вам відомі конкретні факти?
Ю. К.: — Такі випадки непоодинокі. Зараз ми досліджуємо цю тему у Кіровоградській, Черкаській і Київській областях, де найкращі землі. На Київщині я особисто захищав інтереси одного з членів дитячого сімейного будинку. Йшлося про особистий земельний спадок. У ході розслідування виявилося, що земелька перебуває саме у власності покійників. Зараз олігархи уже поназбирували по 300-400 га земель сільськогосподарського призначення, в т. ч. й за допомогою покійників.
— Як вважаєте: задекларований мільярд гривень, зважаючи на усе це, є зависокою ціною для проведення перепису населення?
Ю. Р.: — Павло Розенко заявив, що на перепис населення потрібно скерувати 1 млрд грн і це має стати серйозним політичним рішенням. Зазначив, що готується робоча група і перепис заплановано провести 2018-го. Але сказав він це у контексті, що це дуже дорого. Та, на мою думку, це ще й дешево. Тому що перепис населення потрібно проводити якомога швидше. Він дозволить нам зекономити не мільярд гривень, а можливо, і доларів. Тому мільярд гривень за перепис — не та ціна, якої потрібно боятися. Нам потрібно на кожному кроці бити в усі дзвони. Потрібно вимагати перепису населення. Це не вирішить проблем, але допоможе збагнути, як їх вирішити.
Д. М.: — Нам не потрібно чекати, а необхідно провести перепис населення восени 2017 року. Для цього є і готові кадри, і необхідний методологічний інструментарій. Треба лише проявити політичну волю. Влада ж має розуміти, що визначення податкової політики та планування видатків соціального спрямування неможливе без об’єктивної оцінки соціально-демографічного стану суспільства. Дані перепису потрібні для реалізації медичної, освітньої реформ та реформи місцевого самоврядування. А ще дані перепису підтвердять усю міфотворчість російської пропаганди про захист мовних прав національностей, що проживають в Україні.

Адріана Гринишин, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Loading...