Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 13, 2019

Чому Тимошенко — проти єдиного кандидата?

Автор:

|

Жовтень 03, 2013

|

Рубрика:

Чому Тимошенко — проти єдиного кандидата?

Ще з півроку тому, побачивши, як Азаров чи Богословська агітують за асоціацію з ЄС, мабуть, першою з’явилася би думка записатися на прийом до лікаря: чи це часом – не марення? Та в українській політиці періоди повного штилю частенько чергуються зі справжнім ураганом подій. Торгівельна війна з Росією змусила Януковича стати сумлінним євроінтегратором, а його соратники враз забули свою колишню проросійську риторику й закохалися в європейські цінності.

Крім економічних наслідків торгівельна війна вже призвела до зміщення акцентів у важливих політичних питаннях. Проблема звільнення п. Тимошенко в стосунках України з Європою сама по собі відійшла на другий план. Натомість, європейські політики стали захищати Україну від російського тиску, а тема підписання Угоди про асоціацію почала розкручуватися із шаленою швидкістю.
Як показав останній саміт YES у Ялті, європейців, як і раніше, турбує ситуація з Юлією Тимошенко, але водночас її обговорення переходить у м’якіше русло: тепер Януковича все більше штовхають до рішення хоча би відпустити її на лікування за кордоном.
Саме тому в Ялті з вуст президента так і не пролунало нічого конкретного щодо долі екс-прем’єра, незважаючи на прямі заклики опозиційних лідерів Луценка та Яценюка проявити політичну мудрість і звільнити її якомога швидше.
Карта Юлії Володимирівни залишається козирем у рукаві Януковича, і він має намір витягнути його в найкритичніший момент, коли більше не залишиться жодного простору для маневрів. Зрештою, моніторингова комісія Кокса-Кваснєвського звітуватиме в Європарламенті аж 15 жовтня, а отже, час поторгуватися ще є.
Крім того, узявши курс на ЄС, Янукович спромігся відібрати давню безпрограшну тему євроінтеграції у своїх супротивників із табору парламентської опозиції. Після цього опозиційні партії одразу припинили виявляти ознаки життя. Цікаво, що на саміті в Ялті Арсеній Яценюк сам обмовився про встановлення такого неофіційного перемир’я: «Я звертаюся до президента Януковича: у нас із вами – перемир’я, яке було зроблене завдяки європейським партнерам».
Ніби інших претензій, крім напрямку зовнішньополітичного курсу, в опозиції до Януковича не було: лідер «Батьківщини» вже не в тюрмі, у країні не відбувається розкрадання бюджету, виправилася катастрофічна ситуація в економіці та зникла корупція космічних масштабів.
Власне, про те, що ніякого перемир’я не може й бути, нещодавно нагадала сама Леді Ю. Спочатку вона відкрито поглузувала з Януковича, листом поздоровивши його з появою нового політичного лідера – проросійського екс-депутата Маркова, який не погодився зі зміною курсу «політичного дебаркадера» президента, за що й поплатився мандатом. А згодом висловила чітке бачення того, як опозиція має перемогти Януковича на президентських виборах 2015 року.
Щоправда, тезу Юлії Тимошенко про похід опозиційних лідерів на вибори окремо – мовляв, виборці самі визначать, хто стане достойним суперником Януковича в другому турі, – уже розкритикували й лідер партії УДАР Віталій Кличко, і польові командири Майдану. Вони переконані, що перемогти Януковича можна, лише висунувши єдиного кандидата напередодні виборів.
Їхня точка зору видається більш аргументованою, адже ще живі спогади з 2010-го, коли крім розпорошення голосів за кандидатів із демократичного табору в протистоянні Тимошенко та Януковича серйозно спрацював психологічний чинник десятивідсоткового відриву в першому турі, який Юлії Володимирівні так і не вдалося здолати.
Чому ж Тимошенко дотримується саме такої точки зору? За той час, що Леді Ю перебуває у в’язниці, вона поступово перетворилася із суб’єкта політики на об’єкт — аргумент у політичних торгах. Що, щиро кажучи, зовсім не відображає її істинну вагу в українській політиці.
Якщо взяти до уваги недостатню зрілість нинішніх опозиційних лідерів, яка, на жаль, проявляється в дуже багатьох питаннях, стає зрозуміло, що формувати порядок денний в Україні здатні, як і раніше, лише двоє людей — Янукович і Тимошенко.
Саме свого ув’язненого лідера «Батьківщина» фактично проголосила кандидатом у президенти, попри те, що з юридичної точки зору можливість її участі у виборах є вкрай примарною. Хоча би тому, що законодавство прямо забороняє балотуватися особам із непогашеною судимістю.
Утім, ця заява може стати ключем до розуміння позиції п. Тимошенко щодо стратегії опозиції на президентські вибори. У разі, якщо Юлія Володимирівна таки виїде на лікування за кордон або навіть буде звільнена, вона зможе повернути собі статус лідера всієї української опозиції набагато швидше, ніж коли перебуватиме за ґратами. Для неї це буде можливість знову посилити свій вплив у реальній політиці, який цілком логічно потягне за собою відродження протистояння з головним опонентом — Януковичем.
У цьому випадку, як би парадоксально це не звучало, перемога Януковича на виборах 2015 року не є для неї цілком неприйнятною. Скоріше, навіть навпаки — може стати неабияким шансом відродити старе протистояння з новою силою. В опозиційній стихії вона виглядає набагато потужнішою та дієвішою, ніж нинішні лідери опозиції, яким часто дорікають за те, що вони грають за чужими сценаріями. Юлію Тимошенко неможливо примусити діяти в контексті чужих стратегій.
Звичайно, оптимальним для Юлії Володимирівни був би такий розвиток подій: один з опозиційних кандидатів перемагає Януковича, а потім, повністю відновивши її статус суб’єкта виборчого процесу юридично та розуміючи власну ключову роль як лідера опозиції, добровільно йде с посади та проводить вибори, на яких перемагає Тимошенко. Але хто повірить у такий фантастичний сценарій?
Можливо, тому п. Тимошенко розглядає будь-які варіанти, навіть досить ризиковані. Зрештою, вона, як автономний і самодостатній політик, має на це цілковите право.

Денис Денисенко, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...