Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Чому Росія стає головним ворогом НАТО?

Автор:

|

Вересень 18, 2014

|

Рубрика:

Чому Росія стає головним ворогом НАТО?

Володимир Путін

Події останнього року, що відбуваються на європейській території колишнього Радянського Союзу, дали російському керівництву змогу вибудувати чітку, просту та зрозумілу для обивателя «систему зовнішніх ворогів», якими нинішня влада Росії лякатиме 145 млн. своїх громадян упродовж найближчих років. Це необхідно для досягнення єдиної мети — збереження керівництвом Російської Федерації (РФ) цієї влади. З кожним прожитим в умовах неоголошеної українсько-російської війни днем і місяцем стає очевидним, що сьогоднішня російська влада може продовжити своє існування лише шляхом розкручування теми «зовнішнього ворога».
Інші варіанти поки що не є видимими:
а) економічна ситуація в умовах застосованих проти РФ санкцій поступово, але неминуче погіршуватиметься;
б) залежність країн Європейського континенту, у тому числі України, від російських енергоносіїв, буде скорочуватися, що додатково негативно відіб’ється на економіці РФ;
в) податковий тиск на російські підприємства зростатиме, що призведе до невдоволення діями російської влади;
г) ціни на продукти у РФ будуть незмінно зростати, водночас жодних проривів у галузі сільського господарства не відбудеться — ніяких умов для цього ніколи не існувало і не існуватиме;
ґ) фінансовий тиск на російський бюджет збільшуватиметься внаслідок необхідності значних впливів у Криму;
д) виникатимуть проблеми з виконанням Росією міжнародних контактів у галузі поставок озброєнь, насамперед унаслідок розриву/ослаблення контактів з українськими підприємствами військово-промислового комплексу;
е) ситуація за рішеннями міжнародних судів різних інстанцій проти РФ ставатиме щораз трагічнішою, внаслідок чого втратить можливість їх виконувати, що призведе до арештів російських активів за кордоном;
є) буде припинено на невизначений період реалізацію великих енергетичних проектів у Росії, що знизить її здатність освоювати нові ринки збуту, у тому числі китайський. Єдине, що вдасться зробити, — перекинути незатребуваний в Європі російський газ на Схід;
ж) доступ до міжнародних фінансів, який утрачають російські банки, призведе до стагнації російської економіки та змусить керівництво витрачати накопичені золотовалютні ресурси;
з) обмеження доступу до новітніх технологій погіршить і без того трагічну ситуацію з модернізації російської економіки;
и) заяви ісламських груп, які встановили контроль над частиною Сирії та частиною Іраку, про те, що вони готові почати нову війну на Кавказі та знищити владу Путіна, закладають потенційну небезпеку виникнення на території РФ нових військових конфліктів. Це може принести дестабілізацію в російське суспільство, причому наслідки такої дестабілізації — важко прогнозовані. Ставка Путіна на сирійського президента Башара Ассада може стати смертельною помилкою Кремля;
і) падання світових цін на нафту в умовах стагнації економічних процесів у Росії буде сильним ударом по російському бюджету. Це призведе або до погіршення соціальних зобов’язань РФ, або до скорочення низки бюджетних програм, зокрема військових.

Альянс — ворог № 1
Викладені вище факти означають, що у Путіна зараз різко зменшується простір для маневру. Аналітики вже попереджали про те, що анексія Криму з подальшим його приєднанням до Росії стала найгіршим політичним кроком Путіна, який із часом призведе до втрати влади з тяжко прогнозованими для РФ наслідками. Втягування Росії у відкритий військовий конфлікт із Україною лише погіршило ситуацію, звівши до нуля перспективи виживання Путіна як керівника РФ у перспективі двох-трьох років.
Загнаний у кут Путін, що уже давно замкнувся на спілкуванні з дуже вузьким колом своїх товаришів — топ-менеджерів великих російських державних компаній, керівників спецслужб та ідеологів російського націоналізму, — керується логікою, часто використовуваною політичною верхівкою колишнього СРСР: створення образу зовнішнього ворога.
Вивчення текстів багатьох публічних виступів Путіна за кілька останніх років дає аналітикам підстави говорити про те, що тема НАТО є для російського президента якоюсь фобією, що диктує його поведінку щодо України, Молдови та Грузії.
Такий феномен можна пояснити кількома причинами:
1) тваринний страх перед НАТО залишився у Путіна із часів його служби у КДБ СРСР, коли Північно-Атлантичний блок був головним ворогом СРСР у Європі, який зумів при цьому «розвести» колишнє радянське керівництво на помилкову гонку озброєння, яка згодом підірвала економіку СРСР. Адже одним із фатальних прорахунків радянської розвідки було те, що країни НАТО на чолі зі США зуміли підкинути радянській розвідці неправдиві дані про розробку програми «зоряних війн», якої насправді не було, у відповідь на що Радянський Союз розкрутив маховик військових асигнувань. І зарегульована радянська економіка на тлі падіння світових цін на нафту обвалилася, що стало наслідком погіршення життя радянських громадян і дало початок процесам національної самоідентифікації;
2) Путін дуже вдало експлуатує негативний образ НАТО, що склався в колишньому Радянському Союзі, а тепер — у російському суспільстві, як засіб для виправдання своїх протиправних дій у таких країнах, як Україна, Грузія та Молдова. Із падінням комуністичних режимів, країни Східної та Центральної Європі почали наполегливо вимагати прийняття їх до Альянсу і тим самим убезпечення їх від будь-якої можливої ??аґресії Росії в майбутньому. У російському суспільстві вступ колишніх союзників до НАТО сприймався дуже вороже. 1999-го, через десять років після падіння Берлінської стіни, до Північно-Атлантичного альянсу були прийняті три країни колишнього Варшавського договору — Угорщина, Чехія та Польща. 2004-го було прийнято ще кілька країн із колишнього соцтабору — Болгарію, Румунію та Словаччину, три країни Балтії — Литву, Латвію й Естонію, а також Словенію — уламок колишньої соціалістичної республіки Югославії. Прийом до НАТО країн Балтії особливо розлютив Кремль: вони входили до складу самого Радянського Союзу та розглядалися Москвою як частина «близького зарубіжжя».
На початку 2008 року НАТО запрошувало до вступу й Грузію. Кремль розцінив це як відверту провокацію; так само там дивляться і на співпрацю між НАТО й Україною. У серпні ц. р. Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України, звернувся до парламенту з проханням зняти формальні перепони для звернення до НАТО зі заявкою на членство. Процес приєднання України до Альянсу був заморожений лояльним до Москви Януковичем, скинутим у лютому ц. р., після масових протестів у Києві.

Висновки
Анексія Криму, за словами самого Путіна, була продиктована страхом Росії побачити військові бази НАТО на території півострова. Очевидно, у випадку з Кримом страх був набагато більшим, ніж у конфлікті з Грузією. Російсько-грузинська війна в серпні 2008 року істотно зіпсувала відносини між РФ і НАТО. Росія втрутилася в ситуацію на боці Абхазії та Південної Осетії, двох реґіонів, що відкололися від Грузії. Російська армія розгромила грузинські війська, які намагалися відновити контроль над Цхінвалі. Після цього російські сили рушили далі й певний час перебували в безпосередній близькості від Тбілісі. Зараз конфлікт залишається замороженим.
Але у Криму Путін не дотримувався грузинського сценарію: він просто взяв і приєднав півострів до РФ, давши таким чином Заходу зрозуміти, що більше йому не вірить і діятиме на пострадянському просторі на власний розсуд. У грудні 2013-го Росія розмістила в Калінінградській області пересувні тактичні ракетні комплекси «Іскандер», призначені для протидії інфраструктурі ПРО, яку розміщують в Європі країни – члени НАТО.
Виходячи з вищевикладеної логіки аналітики припускають, що в процесі врегулювання конфлікту на сході України Путін дуже твердо настоюватиме на необхідності забезпечення невступу України в НАТО. Наприклад, прописуватиме відповідні правові норми в законодавчих актах, які закріплять децентралізаційні реформи в Україні. У зв’язку із цим Києву доведеться шукати можливих компромісів, щоб ??уникнути продовження ескалації на своїй території.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/865

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...