Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 29, 2020

Чому люстрація не торкнулася системи МЗС?

Автор:

|

Серпень 28, 2014

|

Рубрика:

Чому люстрація не торкнулася системи МЗС?
Євген Мармазов

Євген Мармазов

Комуністична партія України (КПУ) із часів подій на Євромайдані повністю себе дискредитувала. Компетентні органи України зібрали достатню доказову базу щодо причетності представників цієї політичної сили до так званих сепаратистським рухів, спрямованих на фрагментацію України шляхом створення зон конфліктів у Східному й Південному реґіонах країни. Зібрана інформація дає підстави стверджувати, що представники КПУ, фактично не криючись, працюють на російську розвідку й отримують необхідне фінансування з Москви.
Розпад фракції комуністів в українському парламенті в липні 2014 року — свого роду кульмінація процесу деградації Компартії. Це означає, що часи, коли комуністи володіли так званою золотою акцією у Верховній Раді України (ВРУ), минули. Адже саме за допомогою комуністів Партія реґіонів за правління Януковича створила більшість у ВРУ. В обмін на таку послугу «ленінці» могли просити в Януковича все що завгодно. У тому числі й призначення на дипломатичні посади для своїх дітей. І ось нарешті настав час оплатити рахунки.
Аналітики хотіли звернути увагу на кричущий факт: послом України в Південній Кореї є син одного з «видатних» комуністичних діячів, уродженця міста Саратова Євгена Мармазова, котрий 1959-го закінчив Донецький гірничий технікум, а 1965 року — Донецький політехнічний інститут.
Ця людина як член КПУ сповідує ідеологію комунізму, досі жалкуючи за радянським минулим. Однак при цьому фактично від моменту здобуття Україною незалежності сидить у парламенті, живе в шикарній заміській резиденції під Києвом, а також періодично виїжджає за кордон, будучи з 1996-го членом української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). До речі, використовуючи часті поїздки в Страсбург на сесії ПАРЄ, комуніст Мармазов забезпечив своєму синові Євгену можливість 2000 року стажуватися в Міжнародному інституті з прав людини.
Примітною рисою п. Мармазова була його антиукраїнська спрямованість. Так, 10 серпня 2012-го він підтримав у другому читанні Закон «Про основи мовної політики», який суперечив положенням Конституції України, не мав фінансово-економічної обґрунтованості і був спрямований на знищення української мови. До речі, цей документ був прийнятий із порушенням регламенту. Є ще один свіжий приклад. Євген Мармазов був одним із тих 148 депутатів ВРУ, котрі звернулися до польського Сейму з проханням визнати події національно-визвольного руху України 1942-1944 рр. за ґеноцид проти поляків.
Коли після приходу Януковича на посаду президента України комуністи допомогли «регіоналам» сформувати більшість, п. Мармазов попросив у керівництва Міністерства закордонних справ (МЗС) України призначити його сина Василя Мармазова послом України в Республіці Корея. Це прохання було задоволене.
Василь Мармазов Указом Януковича 1 вересня 2011 року був призначений послом у Південній Кореї. До речі, варто зазначити, що в Сеул син українського комуніста переїхав із посади заступника міністра економіки України, будучи членом Кабінету Міністрів прем’єра Миколи Азарова.
Із джерел, близьких до нечисленної української діаспори в Кореї, відомо, що під час трагічних подій на Євромайдані він досить завзято виконував інструкції колишнього міністра закордонних справ України Леоніда Кожари, котрий прославився унікальною здатністю в розмовах із іноземними колегами на біле вказувати як на чорне.
У групи глобальної розвідки Geostrategy немає жодних симпатій чи антипатій до посла України в Кореї Мармазова. Є лише почуття справедливості, яке має превалювати стосовно будь-яких кадрових призначень у системі державної служби країни, що прагне до Європи. Адже тільки так країна може перейти від похмурого пострадянського минулого до цивілізованого майбутнього.
Також існує необхідність у комплексній оцінці кадрового потенціалу МЗС України з точки зору призначень на керівні посади, які до останнього часу досить часто відбувалися під тиском різних чинників, що не мають жодного стосунку до професіоналізму. Наприклад, таких як «родинні зв’язки» або «політичні домовленості».
Адже такій країні, як Україна, яка опинилася на перехресті життєво важливих геополітичних сфер глобального впливу, необхідно мати сильну систему зовнішньої політики, оборони та розвідки. А без дипломатії тут не обійдешся.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/842

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply