Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Безпорадна організація

Автор:

|

Лютий 26, 2015

|

Рубрика:

Безпорадна організація
Павло Клімкін

Павло Клімкін

Ліґа Націй — перша міжнародна (міждержавна) організація, створена на Паризькій мирній конференції в 1919-1920 рр. Основними її завданнями було дотримання прав нацменшин і вирішення територіальних конфліктів у світі після Першої світової війни. Та Ліґа націй не змогла зупинити Гітлера, а відтак, і Другу світову війну, тому й припинила своє існування. 24 жовтня 1945 року була створена її правонаступниця — Організація Об’єднаних Націй (ООН). На жаль, і вона виявилася неспроможною протистояти агресії, ініційованій цього разу російським президентом Путіним. Тому Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, 23 лютого ц. р. запропонував провести краш-тест глобальній структурі, декларованою метою діяльності якої є «підтримання й зміцнення миру та міжнародної безпеки».

Виклик глобальній структурі
Міністр закордонних справ України  кинув цій глобальній міжнародній структурі виклик, зокрема, заявивши: «Розраховуємо на те, що держави-члени ООН, у першу чергу — члени Ради безпеки, підтримають такий запит про надання допомоги. На наш погляд, це буде справжнім краш-тестом для того, наскільки ООН готова підтримувати мир і стабільність».
Павло Клімкін також звернув увагу на те, що згадана вище мета діяльності ООН зводиться нанівець тією обставиною, що «Російська Федерація (РФ) — постійний член РБ ООН — веде війну проти України».
Урядовець констатував при цьому очевидне: що лише реформування ООН забезпечить відповідальність держав-порушниць міжнародного права, і закликав зробити три важливих кроки, щоби зберегти значення ООН: «По-перше, всіма силами домагатися відстоювання принципів Статуту ООН, по-друге, відпрацювати механізм, який забезпечить перевірку дотримання принципів ООН за чіткими параметрами, бо неприпустимо, щоби грубі порушення залишалися без уваги, коли їх майстерно викривлюють, замовчують або просто відкидають, по-третє, забезпечити, щоби держави, які порушують засади ООН, відповідали би за це в суді».
Концепція міжнародної відповідальності повинна бути посилена чітким комплексом санкцій щодо порушників, бо лише таким чином удасться забезпечити довіру і порядок у світі та відновити його, наполягав при цьому п. Клімкін. «Очевидно, що реформа ООН абсолютно необхідна для того, щоби розв’язати проблему з рамками, у яких перебуває організація. У разі реформування Організації Україні не довелося би сплачувати таку кровопролитну ціну», — резюмував він.
Міністр також нагадав, що зараз, коли ми готуємося відзначати ювілей заснування ООН, необхідно домогтися того, щоб організація залишалася ключовою стороною у справі підтримання світового миру та безпеки. «70 років тому під керівництвом України розробили завдання та принципи статуту ООН. Сьогодні в Україні ці принципи проходять випробовування на міцність», — сказав українець.

Не дає ради…
По суті, з Павлом Клімкіним погодився його новозеландський колега за посадою Мюррей Маккаллі, заявивши, що «Рада безпеки ООН не справляється з покладеними на неї завданнями, а право вето Росії демонструє безсилля Радбезу перед обличчям серйозних конфліктів». Саманта Павер, представник США у РБ, також звинуватила аґресора в порушенні принципів Об’єднаних Націй. «Росія тренує, озброює, підтримує та воює поруч із сепаратистами, котрі захопили частину території України. Це є грубим порушенням Статуту ООН», — сказала вона.
А Лінас Лінкявічюс, міністр закордонних справ Литви, зауважив: «Ми не маємо танків, «Градів», «Торнадо», систем залпового вогню та важкого озброєння, подібного до того, яке спустошує східну частину України. Повага до міжнародного права та норм, закріплених у Статуті ООН, є нашою першою лінією оборони».
Цікаво, що розкритикував Раду безпеки ООН на її засіданні й Сергій Лавров, голова МЗС РФ, якій цілком слушно закидали, що вона цинічно користується своїми правами. Але він, уже традиційно для нього, перевернув усе догори дриґом, заявивши, що, мовляв, «Рада безпеки стала інструментом для штампування рішень, ухвалених західними країнами».
Російський міністр також «перевів усі стрілки» на країни Заходу, звинувативши їх у порушенні міжнародного права щодо Сербії, Іраку та Лівії. Таке його роздратування пояснив політичний експерт Тарас Загородній: «Резолюція Радбезу ООН (ухвалена 17 лютого. — Ред.) зафіксувала, що Росія є порушником домовленостей. Мінськ-2 спеціально був організований, аби зафіксувати участь Москви в конфлікті. Це — своєрідна пастка, щоби затягнути Путіна в іще більше болото, із якого він уже не вибереться».
Богдан Яременко, екс-консул України в Стамбулі та керівник громадської організації «Майдан закордонних справ», навпаки, вважає, що ухвалена 17 лютого резолюція ООН — «це перемога російської дипломатії, яка насправді ніколи не втрачала ініціативи».
«Порядок денний, формат перемовин, питання, які обговорюються весь цей час, формуються та формулюються Російською Федерацією. Очевидно, ця країна тепер зробила крок на випередження, щоб уникнути тієї ситуації, що Україна може вийти з Мінських домовленостей. Все, що там прописано (у резолюції ООН), — це фактично створення міни сповільненої дії на своїй території у вигляді захоплених аґресором окремих районів Донецької та Луганської областей. Якщо Україна виходитиме з Мінських домовленостей, то вона вже порушить не просто ці домовленості, а резолюцію Радбезу ООН. Тобто, не Росія, а Україна буде винною», — вважає дипломат.
Володимир Крижанівський, посол України в Росії в 1992-1994 рр. розтлумачив неминучість появи тієї «міни»: «Не може бути прийнята резолюція Радбезу ООН, яка не була би підтримана Росією, не залежно від того, буде це з ініціативи Росії чи з ініціативи інших країн. Якщо РФ не голосуватиме за проект такого документа, то накладається вето». Власне, тому голова МЗС України й закликав до реформування ООН. Але жодної конкретики він наразі не запропонував.

Поради експертів
Зате запропонував її в статті «Російська криза як шанс на оновлення світу» для київського інтернет-видання «Європейська правда» Вадим Трюхан, юрист-міжнародник, дипломат у 1997-2013 рр., а в 2008-2011 рр. — директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції. «Ініціювати вже зараз, не чекаючи неминучої військової поразки РФ, проведення під егідою ООН Мирної конференції. До її порядку денного мають входити питання реформування Ради безпеки ООН (шляхом розширення її складу за рахунок держав G20 і скасування права вето), ліквідації зброї масового знищення, створення постійно діючих збройних сил і поліції ООН для попередження виникнення збройних та інших конфліктів, реформування державного устрою Росії, створення Ради економічної й екологічної безпеки ООН тощо. Результатом роботи Мирної конференції має бути всеохоплююче врегулювання російської кризи та створення запобіжників для попередження порушення міжнародного права будь-якою державою в майбутньому», — радить він.
Подумав п. Трюхан і про стиль поведінки представників України на Мирній конференції: «Україна не повинна весь час виступати прохачем в діалозі зі своїми міжнародними партнерами. Українцям слід перейти на всіх рівнях діалогу з ними до тактики аргументованого пояснення тих загроз, які постали перед світом у зв’язку з російською кризою. По суті, Європа, Америка, інші демократичні держави світу вже почали усвідомлювати те, що завдання полягає не в тому, щоб захистити Україну, а в тому, щоби врятувати від катастрофи планету Земля. Тому Україна має виступити своєрідним модератором об’єднаних зусиль міжнародної спільноти, спрямованих на протидію аґресії Росії. Будемо діяти рішуче — врятуємо Україну, Європу й світ і перейдемо на новий рівень розвитку людства. Чекатимемо, що Путін схаменеться і все само собою розсмокчеться, — програємо».
Своєю чергою, юристи Олександр Чалий, Олександр Малиновський у своїй статті «Стратегія юридичного опору російській аґресії в київській газеті «Дзеркало тижня» закликають: «Українській стороні слід було б ефективніше використовувати національно-правові засоби протидії аґресорові. Ключовим елементом національно-правових і міжнародно-правових заходів протидії аґресору є юридичне визнання вчинення проти України аґресії й інших міжнародних злочинів. Таке юридичне визнання буде незаперечною підставою як для реалізації міжнародно-правової відповідальності аґресора (включно з відшкодуванням збитків, завданих аґресією), так і для притягнення осіб, винних у вчиненні аґресії, до індивідуальної карної відповідальності».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...