Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 24, 2019

Арсеній Яценюк vs Петро Порошенко: шанс на реванш

Автор:

|

Травень 12, 2016

|

Рубрика:

Арсеній Яценюк vs Петро Порошенко: шанс на реванш
Арсеній Яценюк

Арсеній Яценюк

Західні політики починають втрачати терпіння. Бо потроху звикли до російської аґресії, перестали бачити у ній загрозу для себе і втомилися від санкцій, які дошкуляють і їм також. А ще прилипли до нав’язаної Путіним тягучої політики і чомусь цього не помічають.

Передумови
Утім, нетерплячість — не найбільший їхній гріх. Вони ще й наївні. І свято вірять, що як тільки Україна виконає свою частину мінських домовленостей, Російська Федерація (РФ) автоматично зробить те ж саме. На Донбасі перестануть стріляти, там з’явиться легітимна реґіональна влада, а особливий статус заспокоїть гарячі голови місцевого населення. Можливо (а насправді — безперечно) такий сценарій додасть клопотів центральній київській владі. Але це вже будуть не їхні, західних політиків проблеми.
Справді, конфлікт із міжнародного одразу перейде у ранг внутрішнього. Тому робіть щось із цим самі, хлопці. А ми вас дружньо поплескаємо по плечу, допоможемо, підкажемо, поправимо та накажемо. І накази ті доведеться виконувати, бо від них напряму залежать нові кредити, без яких не буде чим платити відсотки за старі.
А найгірше те, що нас не розуміють. Ті самі німці щиро дивуються: «І чого це ви так впираєтеся, чому боїтеся федералізації? Он ми — Bundes. І нічого! Живемо краще за вас. Добре їм! У них нема самопроголошеної «Бранденбурзької народної республіки» із стилізованим під польський прапором. Нічого, ще трішки позволікають і отримають стилізований під російський.
Американці також не розуміють. Вони звикли дивитися на Росію з боку Аляски. Так ближче, ніж через Європу. І, мабуть, не так страшно. От і в свій нещодавній приїзд  Вікторія Нуланд, головний фахівець Державного департаменту з українських питань, почала «нагинати» українську владу до проведення цього літа виборів на окупованих територіях Донбасу.
Що з того вийде — поки що невідомо, але в проекції на поточну політичну ситуацію малюється дуже цікава картина. Пані Нуланд, безперечно, і не здогадується, наскільки чудовий шанс дає її позиція Арсенію Яценюку.

Умови
Першу поставив народ після перемоги Революції гідності її лідерам — не пересваріться так, як після Помаранчевої революції! А вони так і не сварилися, вони побили горшки інакше. Тихо, під килимом, без взаємних звинувачень і навіть без оцінки «незадовільно» відставленому Кабінету Міністрів. Її скасували за обопільною згодою.
Правда, Арсеній Петрович ніяк не хотів поступатися, чіпко тримався до кінця. Хоча, до якого ще кінця? У нього, молодого та гарячкуватого, ще все попереду. А позаду — вдалий приклад Віктора Ющенка. Той пішов із посади прем’єр-міністра, щоб повернутися Президентом. Важко повірити, що такий сценарій може повторитися вдруге. Не дарма ж кажуть, що копія завжди гірша за оригінал. Але сам відставний голова уряду у свій шанс, будьте певні, вірить. І тому зробить усе, щоб ним скористатися.
Тим паче, що йому буде легше. Бо погодившись нарешті на відставку, висунув свою умову. І в «Блоці Петра Порошенка» (БПП) її мали необережність прийняти. 14 квітня, у день гучного засідання Верховної Ради (ВРУ), важко було не помітити, що дві найбільші фракції попросту розміняли посади. Володимир Гройсман з крісла спікера парламенту пересів у прем’єрське, а вивільнене ним місце зайняв Андрій Парубій із яценюківського «Народного фронту» (НФ). Так домовилися. Але чи всі побачили при цьому ознаки бомби сповільненої дії?
Особа нового голови ВРУ практично одразу знайшла надокучливих недоброзичливців. Основні докори стосувалися того, що це робота винятково для людини з гострим інтелектом та хитрим складом розуму. Тут треба не шини палити, а протягувати закони. От тільки давайте уточнимо, кому саме треба. Станом на сьогодні — Президенту та прем’єр-міністру. А лідерові НФ, може, навпаки захочеться, щоб якийсь закон провалився. Наприклад, той, де йтиметься про особливий статус Донбасу.
До речі, пробним каменем тут стануть поправки, написані під Юрія Луценка. Арсенію Яценюку такий генеральний прокурор не потрібен. Бо ще посадить! І тоді свій шанс доведеться відкласти аж до наступного Майдану. 10 травня перша спроба прийняти законопроект з цього приводу провалилася. Спікер чемно й кілька разів ставив його на голосування у різних формулюваннях, але щоразу висвічувався напис «рішення не прийнято».
А це хоч маленька, а все ж перемога над Петром Порошенком. Той настільки перейнявся невдачею, що навіть скасував свій робочий візит до Великої Британії, анонсований на 11-12 травня. І на сайті Президента України прямо сказано, що поряд із іншим питанням так вирішено «у зв’язку з ситуацією, що склалася довкола обрання нового генерального прокурора».
І нарешті — третя умова. Це отой самий особливий статус і вибори. Її поставлять (чи правильніше — вже поставили) Петру Порошенкові як президенту, Володимиру Гройсману яко прем’єру, і спікеру Андрію Парубію. Останньому в цій ситуації нічого не загрожує — не зміг протягнути і все! Депутати запручалися. Зате двом першим доведеться робити непростий вибір. Або пересваритися з Європейським Союзом, США та Канадою, що обернеться втратою підтримки, кредитів і, врешті, зупинкою політичної біографії, або наразитися на критику опонентів зі звинуваченнями у зраді національних інтересів включно, зате з надією, що вдасться прорватися.
Що ж стосується Арсенія Петровича, то він тут взагалі ні при чому. Захід йому наказів віддавати не буде. Він уже — не при державній посаді. Зате коли проти правлячого тандему різношерста опозиція посуне об’єднаним фронтом, до нього тихенько примкне і Народний. А як інакше? Народ же не хоче особливого статусу Донбасу!

Розмови
О, їх буде дуже багато. Як тільки доберемося впритул до виборів на окупованих територіях та особливого статусу. Можна вже зараз назвати основні аргументи. Це стане перемогою Путіна, котрий прагнув створити в Україні такий собі непокірний анклав. Ще отримають поганий приклад інші реґіони. Що це за особливий статус? Чому вони особливі, а ми маємо на них працювати? Самі все зруйнували, хай самі і відбудовують! А вибори? Якщо вони й пройдуть за українськими законами, то без контролю української держави. Отже теперішні польові командири та ватажки бандформувань стануть легітимною владою. І почнуть гукати Києву: «Дай!»
Й ось тут настане цікавий момент. Здавалося б, ну що таке інавгураційна промова? Це ж не програмний документ, і навіть не передвиборчі обіцянки. Так собі, церемоніальна формальність. Але будьте певні, промовлене тоді Петром Порошенком почнуть дуже жваво цитувати. Особливо те місце, де він обіцяв Донбасу мирний діалог, але: «Зрозуміло, що не зі «стрєлкамі», «абвєрамі», «бєсамі» чи іншою нечистю». Високодостойний Петре Олексійовичу, скажуть йому, всю ту нечисть ви своїми руками приводите до влади, а тому будете таки з ними вести діалог. Не треба нас дурити!
Тоді ж настане час Арсенія Яценюка. Можете не сумніватися, він нічого не забув і нічого не вибачив. А прагнення реваншу може бути й цілком шляхетною справою. Якщо скеровано її на захист національних інтересів. І критик він — дуже вправний, не раз доводив, словесно розправляючись із своїм попередником Миколою Азаровим в час прем’єрства останнього.
Під ударом опиняться всі, хто так чи інакше причетний до поступок на Донбасі. А сам Арсеній Яценюк тут — зовсім чистий. Він зумів передбачливо дистанціюватися від мінських перемовин, коли очолював уряд. Зате при всіх труднощах в економіці справно, без затримок, платив пенсії. Що згадають усі, хто їх отримував. А це — найчисельніша і найбільш дисциплінована в Україні електоральна верства.

І нарешті — післямова
Яким би не був огидним квотний принцип поділу посад, теперішній стан — ще гірший. Мабуть, невміння чи небажання ділитися владою і стане фатальною помилкою Петра Порошенка. А ще він чомусь не захотів, щоб народ його любив. І тепер усі парламентські партії, крім президентської, прагнуть розпуску ВРУ. Навіть НФ. Бо той ще може підправити свій рейтинґ, проголосувавши проти особливого статусу та невідкладних виборів. А БПП — вже ні.
Хтось нагадає, що парламент вправі розпустити лише Президент. Але відколи це в Україні почали жити згідно з правом? Вищою за нього залишається революційна доцільність. І якщо в багатоквартирному будинку мешканці дружно застрахували майно від пожежі, бути великому вогню.
Безперечно, Революція гідності стала великим потрясінням. Вона закінчилася перемогою. А потрясіння залишилося. І настільки масштабне, що свій шанс у ньому зможе розшукати не лише Арсеній Яценюк.

Мирослава Колядинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...