Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 23, 2017

Активність «Опозиційного блоку»: незнання, чи провокація?

Автор:

|

Травень 13, 2016

|

Рубрика:

Активність «Опозиційного блоку»: незнання, чи провокація?

Опоблок
Один західнонімецький політик Ф. Й. Штраус (1915-1988) порівняв членів Партії зелених із помідорами. Мовляв, якщо почекати, то вони почервоніють. Він мав на увазі ідеологічне спрямування цієї партії, а сам був головою Християнсько-соціального союзу Баварії. Мені згадалося це порівняння, коли прочитав, що Юрій Перепека, депутат міської ради м. Суми від «Опозиційного блоку», подав позов про визнання протиправним розпорядження міського голови про перейменування топонімів і стягнення моральної шкоди.
Які інтереси представляє Опоблок, ми вже могли змогу переконатися від самого початку його заснування. І коли трохи почекати, то їхні члени самі викриють свою кінцеву мету — збереження накинутого комуністичною диктатурою «приєднання» до імперії, для якої кремлівський бос так войовничо хоче загарбати «втрачені території» комуністичної імперії, яку він чомусь плутає з царською.
У цивілізованому світі люди мають закони, за якими живе суспільство, а декотрі судді в Україні вважають, що це вони є законом. Бо як інакше можна зрозуміти суддів Зарічного районного суду Сум? Цей суд зупинив дію розпорядження мера про перейменування вулиць у межах декомунізації. Дуже сумнівними є мотиви представника саме Опоблоку, який заснували найбільші багатії України не заради побудови незалежної держави, а лиш задля збереження награбованого ними. Та коли б панувала система, історію якої хоче зберегти член Опопблоку, то саме ця партія як буржуазна була б не те, що заборонена, але її членів переслідували як ворогів трудового народу. Іншими словами, п. Перепека своїм учинком хотів досягти того, чого прагне Москва — зберегти хоча б символи імперії, якими досі усіяні не тільки міста та села України, але й душі безпросвітніх рабів імперії, для котрих навіть втрата назви міста, села, вулиці тощо означає віддалення від імперії. А моральну шкоду можна завдати лише тому, хто дотримується моралі, а не тому, хто висуває аморальні вимоги, що мали й далі нагадувати про неморальну систему, яка людську мораль топтала.
Не можуть приховати своє незнання історії України і члени Опоблоку, котрі є депутатами Верховної Ради України. Вони також довели, що для них важливішим є неперевірена писанина в американському журналі замість знань історії народу та країни, в якій вони займають «теплі місця» та становлять приховану «п’яту колону».
Неосвіченість «народних обранців» від Опоблоку в історії України сприяла тому, що представники цієї партії заявили про потребу створення парламентської комісії, що мала б розслідувати «фальсифікацію» історії Інститутом національної пам’яті! Володимир В’ятрович, директор цієї устнови, дуже швидко відреаґував на цю заяву та повідомив, що готовий не тільки до «перевірки», але й до того, щоб допомогти членам Опоблоку вивчити історію країни, в якій вони займаються політикою. «Я готовий прочитати їм курс лекцій. Бо переконаний, що дуже небезпечно, коли люди, рівень знань історії котрих настільки низький, як у більшості депутатів «Опозиційного блоку», вирішують долю країни. Гадаю, що вони потребують навчання історії й я готовий стати для них репетитором», — сказав він.
Така слушна пропозиція п. В’ятровича вимагає доповнення: до будь-якої народної ради в Україні не може потрапити політик, котрий не знає базової історії України. Для усіх кандидатів у депутати потрібно запровадити «народні курси історії України», бо, якщо їх оберуть (чи якщо куплять собі достатньо голосів), то незнання історії країни, в якій живуть, будуть проявлятися ось такими заявами не тільки від членів Опоблоку, але й від інших, котрі досі не збагнули, в якій країні вони живуть!
Святкування «Дня перемоги» засвідчило, скільки неуків ще живе в Україні, яка найбільше постраждала не тільки від комуністичної диктатури, але й від гітлерівсько-сталінської угоди 1939 року. Обидва диктатори не бажали самостійної України і від їхніх військ вона втратила найбільше серед усіх європейських народів.
Спроба Кремля та його прислужників в Україні ґрунтується не на історичних фактах, а на пропаґанді, якою Москва щодня затоплює весь світ. Навіть Папа Франциск став жертвою «колорадської стрічки», яку йому всунув російський комуніст задля імперської пропаґанди. В Україні Опоблок вирішив замінити заборонених комуністів, але щоб вести розмову про історію, її потрібно знати.
Із поведінки членів Опоблоку видно, що для них не знання історії важливе, а пропаґанда. Тому вони виступають проти «закону про декомунізацію» та проти самої української історії. Вони перебувають, мовби ще у тому «багні» російському, про яке Іван Франко писав ще 1889-го:
Багно гнилеє
Багно гнилеє на сході Европи
Покрите цвіллю, зеленю густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи —
Повзе облуда, здирство, плач, народу,
Цвите бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: Даю свободу!
Дреш шкуру й мовиш: Двигаю культуру!
Як не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
То мов опир із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.
Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або втікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
Тому слід би запровадити «народні курси історії України» не тільки для членів Опоблоку, але й для усіх, хто не мали змоги навчитися правдивої історії України. Україна була на світових мапах під назвою Київська Русь, Козацька держава, Українська Народна Республіка принаймні за 500 років до того, як з’явилася Московська держава і саме це слід донести до неграмотних депутатів та інших прихильників «руського мира», котрі мають дотримуватися народної мудрості: не знаючи броду — не лізь у воду!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...