Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 26, 2019

Афера українського масштабу. Комплекс неповноцінності, помножений на невігластво й жадобу до грошей, дав Україні «доктора Пі»

Автор:

|

Грудень 01, 2011

|

Рубрика:

Афера  українського масштабу. Комплекс неповноцінності, помножений на невігластво й жадобу до грошей, дав Україні «доктора Пі»

Ми так боїмося стати об’єктом шахрайства, що, засліплені цим страхом, самі того не помічаючи, пхаємо голову в «зашморг», якого всіляко прагнули уникнути. Ми так звикли звинувачувати у своїх негараздах владоможців, підозрюючи їх у намаганні обдурити нас, нажитися на нас, що самі створюємо якнайкращі для цього умови. Ми так хочемо бути щасливими, успішними, здоровими, що, охоплені цим бажанням, іноді забуваючи про мораль, самі породжуємо на світ монстрів, щоби потім накинутися на них «усім миром» і таврувати до самозабуття, притому не задумуючись чи стараючись не думати, що своєю появою вони завдячують нашому з вами суспільству.

Вітайте надлюдину!

Отакого монстра — Андрія Слюсарчука — український народ узявся бичувати нині, геть чисто викинувши з пам’яті те, що ще якихось півроку тому мас-медіа, захлинаючись від захвату, виспівували дифірамби цьому математичному генію й світилу вітчизняної нейрохірургії, а поодинокі критичні голоси сприймалися як злісне зазіхання на всенародне надбання.

Унікум, людина-калькулятор, вундеркінд, останній месія, «доктор Пі», новий Вольф Месінґ, надлюдина — ще донедавна «блискучі» здібності 40-річного Андрія Слюсарчука дивували мільйони людей. Він запам’ятовував великі обсяги інформації — до 15 тис. книжок, множив у голові багатозначні цифри, називав 30 млн знаків після коми в числі пі, обіграв одну з найсильніших і доти непереможних шахових комп’ютерних програм Rybka 4… Його досягнення фіксувалися в Книзі рекордів України й робилися заявки до Книги рекордів Ґіннесса…

…і хапайте шахрая!

Ну, ставить собі людина рекорди, то й що? Хіба мало є всіляких шоу, де народ демонструє свої надзвичайні здібності? Справді, воно б нічого, якби аферист, як його називають тепер, не «замалювався» як професор медицини, нейрохірург. Озброївшись кількома липовими дипломами, серед яких — видані Вінницьким медінститутом і 2-м Московським медуніверситетом імені Пирогова, і напускаючи туману в очі тисячам людей, він казав, що провів сотні складних операцій, а при цьому, як заявляють очевидці-лікарі, не вмів до пуття тримати скальпель у руках. Унаслідок цього чимало людей стало каліками, а дехто вже помер. Такі факти оприлюднила газета «Експрес», передавши їх до Львівської обласної прокуратури.

Відтак, як писав «Міст», 14 листопада ц. р. правоохоронці затримали «шоумена» в Києві й доправили до Львова, для шахрая обрано запобіжний засіб — утримання під вартою. Його звинувачують за двома статтями: «Підробка документів» і «Шахрайство». Якщо слідство доведе, що «професор» завдав шкоди людському здоров’ю й життю, кваліфікація статей стане ще жорсткішою.

Професор із дипломом… швеї

Знов виникає цілком логічне запитання: а чи пан Слюсарчук — перший, хто піймався на шахрайстві? Чого такий галас здіймати на всю Україну? А ось тут ми й доходимо до суті справи. Адже річ не в тім, що мільйони українців повірили в надприродні здібності цього чоловіка, а тисячі — довірили йому свої життя або життя своїх близьких.

Річ у тому, як Андрій Слюсарчук, який, покинутий матір’ю в немовлячому віці, виховувався в Бердичівській спецшколі-інтернаті для дітей із відхиленнями в розвитку, який, навчаючись у Козятинському професійно-технічному училищі (ПТУ) залізничників за спеціальністю «плиточник-облицювальник», за свідченням учителя математики цього закладу Олександра Кушпіля, не міг «два додати два, а про табличку множення й мови немає», і якого незрозуміло чому перевели до Червоноградського ПТУ № 62 (котре він таки закінчив у червні 1990-го, як указано в наказі директора В. Масловського, отримавши диплом № 859600 швеї — помічника майстра) — як ця людина могла опинитися на посадах спершу доцента кафедри загальноюридичних дисциплін Львівського державного інституту новітніх технологій імені Чорновола (з 1.03.2006 до 17.07.2010), а потім — професора кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету «Львівська політехніка» на підставі всього лише дубліката (!) диплома Московського медуніверситету, отриманого начебто 1991-го? До речі, обіймаючи ці посади, він незаконно заволодів державними коштами на суму 113 664 грн. Невже ніхто не бачив, що цей фахівець-унікум — «дутий», як і його папери?

«То — не лікар»

Ще і як, виявляється, бачили! Тепер, коли пан Слюсарчук опинився під вартою, люди раптом усі заговорили, і на поверхню почали випливати цікаві факти. Та що там цікаві — кричущі! Упродовж 20 років він з’являється то там, то тут, спочатку в закладах провінційного рівня, як-от Новояворівськ чи Жидачів, і всюди за ним тягнеться хвіст кримінального минулого з позначкою «шахрайство». Та це чомусь не завадило йому добратися до посади професора Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика. Це вам не якась Тмутаракань, а столиця! І на роботу нашого суперлікаря приймав — відгадайте хто? — Микола Поліщук, екс-міністр Міністерства охорони здоров’я, на той час завідувач кафедри нейрохірургії.

Уже тепліше! А зовсім гаряче стає від слів самого пана Поліщука: «Я би його ніколи не взяв. Його мені рекомендувала відома й дуже високопоставлена особа. Ми його «помили» та ввели в операційну. Хірурги вийшли й сказали: він нічого не тямить у нейрохірургії взагалі. До операційної ми його більше не підпускали. І я казав лікарям усіх областей і Криму, аби пана Слюсарчука не допускали до хворих і до операційної, бо то — не лікар».

Рука руку миє?

Зауважте: офіційно Андрія Слюсарчука до лікування не допускали, натомість «протягнули» через низку високих посад, ще й час від часу присвоюючи йому наукові ступені, як-от «доктор медичних наук» зі спеціальності «нейрохірургія». Пана Слюсарчука за руку вели до його «п’єдесталу». Спершу він ішов сам, як міг, пробивався, застосовуючи стару, як світ, схему — шахрайство: він брав гроші в людей, обіцяючи те, чого їм так бракувало, — здоров’я, а за отримані гроші купував собі друзів, посади та безпеку. Відкуповувався від міліції, прокурорів, робив своїми спільниками високопоставлених чиновників, віддаючи їм левову частку своїх прибутків. І він, мабуть, таки геній у цій справі, бо спромігся видряпатися аж до «верхів». Тут уже «верхи», придивившись до «доктора-генія», вирішили: а чому б не використати цього простака, який, підштовхуваний лише комплексом інтернатської дитини-безбатченка й бажаючи довести собі та всьому світові власну повноцінність, досягнув таких результатів?

А результати виявилися ого-го якими! Як вам, приміром, створення спеціально під Андрія Слюсарчука Всеукраїнського інституту мозку, указ про який підписав іще під час своєї каденції президент Віктор Ющенко? Чи присудження «докторові Пі» та його особистому водієві Олександру Червоному першої Державної премії в галузі освіти (кожному — по 150 тис. грн), про що підписав указ уже президент Віктор Янукович? І якого, до речі, досі не скасував.

Вітчизняне Who’s who

Ось ми й добралися до найголовнішого — до дійових осіб цієї історії. А їх уже виявилося чимало, і щодня виринають нові й нові імена. «Хрещеним батьком» Андрія Слюсарчука виявився Володимир Пасічник, професор Львівської політехніки, доктор технічних наук і депутат міської ради, а заодно член Партії реґіонів, який «опікується» лікарем-шахраєм ось уже близько восьми років. Саме він став автором міфу про суперпам’ять «доктора Пі», він особисто організовував експертну комісію, яка фіксувала «рекорд із запам’ятовування числа пі», використавши імена відомих людей, які про це, як кажуть, ні сном ні духом… До слова, кілька днів тому Книга рекордів України скасувала «досягнення» Андрія Слюсарчука, зазначивши, що вони могли б залишитися в категорії «Людина, унікальні можливості» хіба що з розшифровкою: «Найбільший обман представників ЗМІ, наукової інтелігенції й усіх громадян України». Саме пан Пасічник лобіював створення Інституту мозку, вочевидь, маючи на меті отримати доступ до бюджетних коштів. Він — автор програми «Крок за горизонт», призначення якої — «доїти» багатих людей на підтримку фіктивних «авторських розробок». І, нарешті, саме кафедра, яку він очолює, готувала подання для нагородження премією бездипломного петеушника.

Ще один «близький друг» пана Слюсарчука — Дмитро Табачник, міністр освіти й член Партії реґіонів, чию участь у цій афері можна було би кваліфікувати як службове недбальство, а його самого назвати жертвою змови власних підлеглих, якби не факти: 1) 17.06.2010 р. він поставить свій підпис на атестаті «професора кафедри нейрохірургії» Андрія Слюсарчука як голова атестаційної комісії; 2) 27.05.2011 р. він особисто підписав довідку для прокуратури Львівської області, що пан Слюсарчук навчався в російському медичному університеті, хоча доведено, що вершиною «університетів» фальшивого нейрохірурга було червоноградське ПТУ; 3) на телеекранах і в пресі замерехтіли обличчя чиновників освітнього відомства, які роблять відчайдушні, але непереконливі спроби довести, що дипломи Андрія Слюсарчука — справжні. А що це — як не замітання слідів?

І вся міністерська рать

Тим чи іншим боком причетними до справи виявилося ще ой як багато різних високопосадовців. Приміром, професор і доктор технічних наук Юрій Нікольський, який забезпечував технічний аспект афер, як-от фокус під назвою «Слюсарчук перемагає шахову програму Rybka 4». Чи Ігор Некрасса, директор департаменту з роботи з персоналом і керівними кадрами Міністерства освіти, і Сергій Нагірний, начальник відділу організаційно-кадрової роботи та заохочень цього ж відомства, які допомагали маніпулювати громадською думкою. Або Марина Ставнійчук, заступник голови Адміністрації президента, яка брала участь у кількох фіктивних шоу пана Слюсарчука, чи Олександр Турчинов, котрий упродовж більш ніж року забезпечував лже-професорові посаду «радник першого віце-прем’єр-міністра».

Але то вже справа правоохоронних органів — визначати ступінь причетності тих чи інших високо- або не дуже поставлених людей до цієї афери всеукраїнського масштабу. А наша з вами справа — жити по-людськи, не даючи навіть найменшого приводу шахраям на кшталт перелічених вище, скориставшись нашими ж слабкостями, творити зло. Мабуть, що так. А ви як уважаєте? Тим більше що й без нас там іще й далі буде.

Петро Окунь

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...