Новини для українців всього свту

Monday, Jul. 22, 2019

2014 року США посилять вплив на оборонну політику ЄС

Автор:

|

Листопад 21, 2013

|

Рубрика:

2014 року США посилять вплив на оборонну політику ЄС

Наступного року Сполучені Штати можуть стати асоційованим членом у Збройних силах для Європи та Північноатлантичного союзу (Єврокорпусі). Ця безпрецедентна подія засвідчить те, що Європі наразі не вдається здійснити «відрив від США» й увійти в русло формування не залежних від Північно-Атлантичного альянсу (НАТО) збройних сил, посиливши тим власну військово-політичну вагу.

На заваді стоїть криза
Такі невдачі пов’язують, перш за все, із процесами, спричиненими триваючою фінансово-економічною кризою, що призводить до відтермінування питання створення Європою власних збройних сил швидкого реагування, що нарівні з НАТО змогли би виконувати оперативні завдання військово-безпекового характеру.
Потуги Брюсселю зі створення власних ефективних збройних сил швидкого реагування поки що залишаються непомітними. Однак робота в цьому напрямку варта уваги.
Єврокорпус було створено 1992 року з ініціативи президента Франції Франсуа Міттерана та канцлера Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) Гельмута Коля, котрі зробили спробу втілити в життя ідею організації спільної оборонної системи Європи.
Згодом до Франції та Німеччини приєдналися Іспанія, Бельгія та Люксембург, які вважаються п’ятьма титульними державами – засновницями Єврокорпусу. З 1993 року Єврокорпус перебуває під оперативним командуванням НАТО. Його штаб-квартира розташована у Франції, сили Єврокорпусу нараховують близько 65 тис. осіб. Посаду головнокомандувача обіймає кандидат від однієї з титульних країн протягом двох років за методом ротації. Зараз це — бельгійський генерал Ґі Бухсеншмідт.
Єврокорпус функціонує за принципом «п’ять титульних держав плюс n-на кількість країн-учасниць операції». Такий принцип швидкого розгортання дає змогу забезпечувати гнучкість і оперативність дії сил Єврокорпусу. У мирний час під оперативним командування штабу Єврокорпусу перебувають багатонаціональний батальйон управління та забезпечення й бригада тилового забезпечення, що дислокується на території військового містечка, розташованого в Страсбурзі. Крім того, Єврокорпус має у своєму розпорядженні французько-німецьку мотопіхотну бригаду, підрозділи якої розміщені на території ФРН і Франції. Сили Єврокорпусу можуть бути залучені до проведення різноманітних операцій: ліквідації наслідків стихійних лих, надання гуманітарної допомоги, евакуації, підтримання безпеки в зонах незначних конфліктів і в «гарячих» точках під егідою ООН чи ОБСЄ.
Прямо не протиставляючи себе НАТО, Єврокорпус, тим не менш, продовжує проштовхувати ідею формування мобільних збройних сил винятково на європейській платформі. Це, за задумом європейських стратегів, дозволить країнам Європейського Союзу (ЄС) провадити політику у сфері безпеки без втручання в цей процес Сполучених Штатів, поступово посилюючи тим самим вплив Європи на світові процеси. Основними двигунами зі створення власних європейських збройних сил без надмірної опіки Вашинґтона завжди було двоє лідерів ЄС — Німеччина та Франція.
Аналітики вважають, що створення європейських збройних сил могло би просуватися набагато швидше, якби не фінансово-економічна криза, яка змушує країни Європи серйозно заощаджувати на виділенні військових асигнувань. Вашинґтон же 2014-го скористається з фінансової слабкості Брюсселю, щоби підім’яти під себе творіння Франсуа Міттерана й Гельмута Коля. Такий крок укаже Європі на те, що вона й далі не готова до власної великої гри. А європейці усвідомлять, що реальної альтернативи до трансатлантичної співпраці у військово-безпековій галузі поки що не існує.

Хто на черзі в Єврокорпус?
На стадії завершення перебувають перемовини про отримання 2014 року США та Румунією асоційованого членства в Єврокорпусі. Однак просуваються вони важко, у першу чергу — із технічних причин. Однак на цьому тлі Вашинґтон демонструє бажання взяти активну участь у формуванні Євросоюзом власної оборонної політики.
Із Румунією все легше, позаяк вона є одночасно членом ЄС і НАТО. Очікується, що вслід за Бухарестом 2016-го Польща, яка є асоційованим членом цієї організації, також набуде статусу титульної держави. Наразі крім Республіки Польща серед асоційованих членів Єврокорпусу значаться Австрія, Італія, Греція й Туреччина.
Очікується, що в грудні 2013 року, під час саміту ЄС, питання європейської безпеки будуть одними з ключових на порядку денному. Зараз іще не зовсім зрозуміло, які функції в майбутньому виконуватимуть спільні збройні сили Європи, однак питання про нову оборонну концепцію об’єднаної Європи в межах грудневого саміту 2013-го обов’язково обговорюватимуться. Адже зростання престижу Єврокорпусу та спроби надати йому дієвості в мирний час можуть стати своєрідним сигналом про розуміння країнами Євросоюзу ролі незалежної військової політики, що не пов’язується зі стратегією блоку НАТО.

А що робити Україні?
Для України, яка 2010 року відмовилася від намірів набути повноправного членства в Організації північноатлантичного договору, ідея про початок співпраці з Єврокорпусом може виявитися цікавою та вчасною. Розвиток відносин України з Росією стає все складнішим. Цілковита відмова Києва від співпраці з НАТО не зробила Кремль конструктивнішим і податливішим у перемовинах щодо газу, що, вочевидь, розчарувало близьке оточення президента Януковича.
Разом із тим, збереження курсу офіційного Києва на ЄС дає українському керівництву змогу маневрувати, почергово підвищуючи градус напруги або в Москві, або у Брюсселі (залежно від того, хто є менш налаштованим на конструктивний діалог із Банковою). Звісно, так не може тривати вічно.
Але, на думку аналітиків, Києву було би варто вкотре розіграти «безпекову карту». Що мається на увазі? Треба організувати витік в українські медіа інформації про те, що Україна має намір приєднатися до Єврокорпусу. Зокрема, оприлюднити список підрозділів Збройних сил України, що можуть увійти до складу елітних європейських військ. Це буде доволі легко зробити, оскільки 2008 року Генеральний штаб Збройних сил України вже готував відповідні пропозиції на замовлення Адміністрації президента України Віктора Ющенка. Їх варто лише оновити та вкинути в інформаційний простір.
Унаслідок цього ставки України в грі з Росією буде підвищено. Відповідно, торгівля з важливих для української сторони питань може піти трохи легше, ніж зараз. В умовах відсутності великого набору політичних інструментів треба використовувати те, що є під рукою.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/616

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...