Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

2012-му прогнозують катаклізми. Експерти вдивляються в майбутнє

Автор:

|

Січень 12, 2012

|

Рубрика:

2012-му прогнозують катаклізми. Експерти вдивляються в майбутнє

Напередодні чергового високосного року аналітики погодилися на тому, що упродовж нього слід сподіватися неабияких змін.

Подія року №1 — вибори

Україна ввійшла у 2012-й у розпал усесвітньої економічної кризи, яка, звісно ж, не може не вплинути на парламентські перегони, котрі де-факто стартували після ухвалення 11 листопада торік Верховною Радою (ВРУ) нового закону про вибори. Офіційно ж «електоральний процес» розпочнеться 29 липня 2012-го, а голосування призначене на 28 жовтня. Отже, експерти, чиї прогнози узагальнив київський журнал «Український тиждень», стверджують: «Розвиток країни найближчими роками залежатиме від того, що станеться впродовж цих трьох місяців і одразу після них: чи піде влада на масові фальсифікації (з огляду на нинішній рейтинґ Партії реґіонів (ПР) і її сателітів — комуністів і «Сильної України» — радше так), чи зможе опозиція їм протистояти та як до цього поставиться суспільство».

Фальсифікації — неминучі

Та при цьому аналітики констатують: «Попри те, що деякі питання технології проведення перегонів справді «підправлені» на вимогу представників опозиції, загалом, виборчий закон залишає чимало можливостей для фальсифікацій. Це — і повернення виборів у мажоритарних округах із їх залежністю від адміністративного та фінансового ресурсів. І переваги для влади у формуванні та діяльності комісій. І встановлення штучних обмежень для учасників (скасування блоків, підняття прохідного бар’єра до 5 % тощо)».

Резюме експерів: «Місцеві вибори 2010 року й довибори різних рівнів, які відбувалися впродовж 2011-го, не дають підстави вважати, що нинішня влада може змінити свої звички — досягати результату в будь-який спосіб. Однак на тлі соціально-економічної кризи, розпачу громадян і організаційного оформлення протестних рухів спроба «вкрасти» парламентські вибори може закінчитися масовими виступами й навіть зміною влади».

Якщо вийде мiльйон…

Причому Вiктор Чумак, директор Iнституту публiчної полiтики, припускаючи, що «в разi фальсифiкацiй українцi можуть вийти на вулицi масово та в багатьох реґiонах», ще й попереджає: «Якщо фальсифiкацiї будуть надто нахабнi, то можлива мовчазна пiдтримка протестiв навiть iз боку сьогоднiшнiх прихильникiв «реґіоналів».

Арґументи експерта — такі: «Коли на площу виходить тисяча осiб, влада виводить «Беркут», а коли виходить 100 тис. осiб, то вона, як мiнiмум, пiде домовлятись. Якщо вийде мiльйон, гадаю, влада вiддасть вiжки правлiння без особливого опору. Бо для цього середовища краще домовитися й пожертвувати найодiознішими фiгурами, анiж ризикувати втратити все, переходячи до вiдкритого протистояння зі застосуванням зброї».

Підштовхне криза

Причини для спалаху всенародного гніву наводить і правозахисник Євген Захаров: «Насувається серйозна економічна криза, а ресурси хоча би для її пом’якшення — відсутні. Можливості зовнішніх позик фактично вичерпано, продавати вже майже нічого, хіба що землю — Китаю, азійським «тиграм». Влада може отримати у відповідь нову Коліївщину».

Цілком реальним може виявитися сценарій, коли сотні тисяч людей, яким немає за що купити продуктів, оскільки їм не платять зарплат і пенсій, вийдуть на вулицю та зажадають зміни влади. І добре ще, якщо зажадають, а не заберуть силою. Дуже не хотілося би побачити «російський бунт, безглуздий і нещадний», тому що насильство породжує ще більше насильство. Але людей можуть довести й до такої безнадії, коли вони забудуть про почуття самозбереження.

Михайло Басараб, представник соціологічної компанії «Перша рейтинґова система», додає: «Загальне емоційне тло формуватиметься скороченням соціальних виплат. Мінімальна зарплата й пенсія на початок 2012-го зменшені навіть порівняно з листопадовими показниками 2011-го. На падіння купівельної спроможності впливатиме й зростання цін».

«Може статися все»

Із попереднім експертом солідарний політолог Володимир Фесенко: «Якщо ґлобальна економічна криза трапиться, вона неминуче зачепить Україну. І це дуже серйозно вплине на позиції влади й на загальну політичну ситуацію в країні, матиме непрогнозовані наслідки — може статися все, що завгодно».

А Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців і підприємців, депутат із парламентської фракції ПР, конкретизує: «Основні ризики для України криє в собі зниження темпів зростання як європейської, так і світової економіки. Близько 50 % ВВП країни формується за рахунок експорту, і, на жаль, у його структурі в основному — продукція з невисокою доданою вартістю, що має сировинний характер. І погіршення зовнішньої кон’юнктури дуже неґативно позначається на внутрішньому соціально-економічному просторі. Тим більше, що внутрішній ринок України характеризується дуже невисоким рівнем платоспроможності, і можливість функціонування багатьох підприємств залежить від того, чи є в них ніша на європейських і світових ринках».

Бомба сповільненої дії

Цієї ж думки дотримується Олексій Якубін, керівник дослідницьких програм аналітичного центру Universitas: «До політичних загроз 2012 року слід зарахувати подальше погіршення соціально-економічної ситуації в країні. А звідси — і наростання соціально-політичних протестних рухів: «чорнобильці», «афганці» можуть стати лише початком, адже бюджет 2012 року закладає «бомбу сповільненої дії» під ґарантування соціальних виплат для багатьох незахищених верств українського су­спільства. А до того — слабка боротьба з корупцією або навіть її посилення, кумівство, подальше перетворення України на «дійну корову» для вузької частини провладних бізнес-структур, погіршення функціонування інституційного середовища (судів, наглядових органів тощо), подальша втрата державними органами власної леґітимності через «некомпетентну надкометентність» їхніх очільників».

Таким чином, політолог Вадим Карасьов обіцяє: попри те, що «влада буде обирати силовий тренд для того, щоб у силовому режимі управляти політичним процесом і обмежи­ти політичну конкуренцію напередодні та в процесі виборчої кампанії до парламенту», — «закрутити гайки не вдасться». «Змін 2012 року буде дуже багато, або він буде роком, який дасть поштовх до цих змін», — констатує експерт.

Хіба що втече…

А от Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, уважає, що зміна влади 2012 року можлива хіба що «у разі відставки, втечі або з іншої причини припинення повноважень президента».

«Примусити його до цього може лише дуже сильний і організований ненасильницький опір мільйонів громадян — ще одна «оксамитова» революція», — прогнозує експерт. Але водночас додає: «Реалізувати все це вкрай складно не тільки через відсутність у суспільстві загальнови­знаних моральних авторитетів, здатних грати роль каталізатора об’єднання та ґаранта виконання домовленостей, а й через домінування банального егоїзму в політичній позиції лідерів найбільших опозиційних партій. Їх більше цікавить особиста присутність у майбутньому парламенті — і бажано з якнайбільшою часткою вірних особисто їм соратників, — аніж зупинка неґативної політики чинної влади. Вони традиційно вірять у вигідність для себе домовленості з тією владою. Для цього, мовляв, потрібна тільки певна вага в майбутньому парламенті, а також іще одна опозиційна сила, яка буде хлопчиком для биття, а вони — «конструктивною опозицією».

Опозиція — проблемна

Та чи зуміє опозиція вдруге після Помаранчевої революції 2004 року очолити ймовірні акції протесту? Адже, як слушно зауважують фахівці, чиї прогнози узагальнив «Український тиждень», «скасування у виборчому законі права на групування партій у блоки закрило шлях для традиційного для України «напівоб’єднання», коли близькі за духом або ставленням до певного лідера партії гуртуються, але зберігають свою організаційну та політичну осібність».

Аналітики пояснюють, що «зараз об’єднання означає для одних юридичне зникнення, для інших — обростання політиками й організаціями, а також проблемами узгодження амбіцій старих і нових партійних товаришів, тож малоймовірно, аби бодай якась із політсил, котра, за даними опитувань, має шанси подолати виборчий бар’єр, піде на об’єднання шляхом самоліквідації».

Утім експерти залишають для них шанс: «Натомість вони стануть центром притягання для менших партій, які будуть готові вливатися, але на певних умовах: почесні місця в списках для їхніх лідерів і довірених осіб, вплив на кадрову політику об’єднаної політсили, доступ до ресурсів кампанії абощо».

Лише гуртом

Щоправда, аналітики не відкидають і песимістичного сценарію розвитку подій: «На цьому ґрунті цілком можливі скандали, якщо сторони не порозуміються. Зважаючи на сучасний стан українського істеблішменту, «похід кількома колонами» (трьома, щонайбільше чотирма) справді видається максимально можливим компромісом, який максималізує результати опозиції».

«Але за умови, — наголошують експерти, — що всі «колони» відмовляться від взаємного поборення, дійсно зможуть висунути узгоджених кандидатів за мажоритарними округами (які матимуть найбільше шансів перемогти) і спільно здійснюватимуть спостереження та контроль за виборами й визначенням їхніх результатів. За такої стратеґії, навіть коли влада використовуватиме адмінресурс, опозиція цілком може здобути більшість у новому парламенті (якщо враховувати сьогоднішні рейтинґи партій). Інакше вона зазнає фіаско: ПР і комуністи можуть отримати близько 280 місць у ВРУ».

Тимошенко? Дилема…

Після того, як Апеляційний суд Києва відмовився скасувати вирок про семирічне ув’язнення лідера партії «Батьківщина» й екс-прем’єра Юлії Тимошенко за нібито перевищення влади при укладанні угоди про ціну на російський газ, вона, принаймні наразі, позбавлена можливості взяти участь у парламентських перегонах. Бо, як уважають експерти, «нинішнє керівництво, з огляду на динаміку рейтинґів, боїться особистої участі екс-прем’єра у виборчій кампанії (це, за досвідом усіх минулих виборів, давало її політсилі суттєвий бонус голосів)».

Тож аналітики припускають: «Після перегонів, якщо їх виграє влада, а ситуація в країні не буде революційною, на Банковій цілком можуть розглянути питання про доцільність амністування Юлії Володимирівни, особливо якщо держава потребуватиме термінового залучення кредитів, а Захід наполягатиме (як реакція на «не зовсім чесні вибори») на «узгодження судово-правової системи з європейськими стандартами».

Політолог Віктор Небоженко, зокрема, не виключає навіть того, що пані Тимошенко вийде з в’язниці вже навесні. І завдяки «не лише тиску Заходу на керівництво України, а і його сподіванням поглибити розкол серед опозиціонерів». Бо якщо ті під час її перебування за ґратами й домовляться про певну ієрархію у своєму сере­довищі, то після повернення Леді Ю доведеться все розпочати спочатку. А їхнє нове переформатування здатне тривати до безконечності.

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...