Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Операція «Імітація». Віктор Янукович — персона нон-ґрата, хоча намагається довести протилежне

Автор:

|

Березень 29, 2012

|

Рубрика:

Операція «Імітація». Віктор Янукович — персона нон-ґрата, хоча намагається довести протилежне

Недолуга спроба президента України засвідчити своєю чотирихвилинною розмовою з президентом США, що його нібито не бойкотують, досягла цілковито протилежного результату.

Переговори в… коридорі

Черговий вояж президента Януковича за кордон традиційно супроводжувався скандалом. Такі мандрівки, зауважте, останнім часом відбуваються значно рідше, а їхні результати стають щоразу мізернішими. А все ж міжнародний саміт із питань ядерної безпеки в південнокорейській столиці Сеулі став, даруйте за оксюморон, чи не апофеозом падіння глави України в очах як його співгромадян, так і всієї світової громадськості. Судіть самі.

27 березня в межах Сеульського саміту Барак Обама за те, що Віктор Янукович нарешті виконав свою обіцянку, що Україна повністю позбудеться високозбагаченого урану, удостоїв керівника найбільшої за площею держави в Європі «аж» чотирихвилинною розмовою. Якщо ж від цього відняти час, відібраний перекладачами (президент України ще й державною мовою належно не оволодів, а що вже казати про англійську), плюс вітання-прощання, то спілкувалися президенти всього як кіт наплакав…

Причому — не в кабінеті, а в коридорі. Цим глава США хоч і чемно — з усмішкою й рукостисканням, — а все ж недвозначно натякнув, що не схильний виказувати знаки поваги президентові держави, у якій відкрито зневажають демократію. Тим більше що, за даними мас-медіа, «американська сторона до останнього моменту не погоджувала зустрічі американського президента з його українським колеґою». Та це ще було би «півбіди», якби вранці того дня прес-служба президента України не вдалася до, як виявилося вже невдовзі, дезінформації. Бо запевняла, що нею нібито досягнуто домовленості про проведення перемовин між очільниками України та США.

Барак відчитав, Віктор приховав

Однак хіба ж переговори проводять не за столом? А після того, як цей чотирихвилинний «діалог» у коридорі завершився, п. Янукович повідомив: мовляв, під час зустрічі вони з п. Обамою нібито «говорили про те, що вже зроблено Україною в плані виконання зобов’язань щодо відмови від високозбагаченого урану, а також про перспективу відносин двох країн у питаннях ядерної безпеки». Крапка.

Натомість офіційний сайт Білого дому повідомив те, що замовчують як глава України, так і його прес-служба: «Сьогодні президент Барак Обама мав розмову з президентом України Віктором Януковичем під час саміту з питань ядерної безпеки в Сеулі. Президент Обама підкреслив, що для України є важливим продемонструвати життєздатність української демократії шляхом проведення вільних, чесних і прозорих парламентських виборів у жовтні. Президент Обама також висловив занепокоєння США щодо вибіркового переслідування політичної опозиції в Україні».

А 28 березня Деніел Рассел, заступник помічника держсекретаря США, підтвердив, що «Барак Обама порушив питання засудження Юлії Ти­мошенко під час зустрічі з президентом Віктором Януковичем на саміті з ядерної безпеки в Сеулі». Пан Рассел ще й додав, що «арешти політиків в Україні продовжують турбувати Сполучені Штати, які разом із Європейським Союзом (ЄС) уважають засудження п. Тимошенко й інших опозиціонерів вибірковим правосуддям». А також наголосив, що «стратеґічне партнерство між США й Україною має базуватися не лише на спільних інтересах у різних галузях, а й на спільних цінностях».

Бойкот — очевидний

Тож доводиться говорити одразу про два провали Віктора Януковича. По-перше, запевненнями про «досягнуту домовленість щодо проведення» ним перемовин із главою США, які не підтвердилися, президентській прес-службі не вдалося довести, що західні країни не бойкотують українського президента й не тиснуть на нього міжнародною ізоляцією, аби припинив переслідування опозиції.

По-друге, Віктор Янукович укотре намагався приховати протести лідерів західних країн проти його дій. Насправді ж керівники провідних держав світу цілком однозначно засвідчують своєю поведінкою, що Україна потрапила в міжнародну ізоляцію, заперечувати яку протокольним чотирихвилинним спілкуванням із главою США — просто наївно.

Адже навіть передача Америці останніх в Україні запасів високозбагаченого урану не змусила американського президента змінити традиційно неґативного ставлення до нинішньої української влади. 28 березня київська «Газета по-українськи» опублікувала «хронометраж» попередніх спілкувань президентів США й України: «11 лютого

2010-го. 5 хв. Обама по телефону привітав Януковича з обранням на посаду президента. Побажав успіхів у зміцненні демократії та висловив сподівання, що українським спортсменам удасться привезти чимало нагород із Зимових Олімпійських ігор у Ванкувері; 12 квітня 2010-го.

15 хв. у межах саміту з ядерної безпеки у Вашинґтоні. Від української сторони були також міністри закордонних справ, енерґетики, керівник Адміністрації президента. Від США — держсекретар і радники з питань національної безпеки; 22 березня

2011-го. Кілька секунд на сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Янукович говорив про підготовку України до саміту з ядерної безпеки».

Як бачимо, для глави США обмеження контактів із президентом Януковичем рамками протокольного етикету — стійка тенденція. Та й це ще не все…

Хто кого іґнорує?

Якщо вірити п. Януковичу, то 27 березня в Сеулі нібито відбулися ще одні його «переговори» — із головою Європейської Ради Германом ван Ромпеєм і президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу. Однак і на спілкування з ними, як поскаржився того ж дня журналістам український президент, «часу було небагато».

Причому, як пояснив Віктор Янукович, ці «переговори» були скороченими тому, що він поспішав на аж чотирихвилинну зустріч із главою США. Тобто заради того, щоби лише перетнутися з американським колеґою, глава України, у якій усе ще чинний закон про вступ до Євросоюзу, обмежив спілкування з його керівництвом обміном кількома словами?..

І хоч п. Янукович запевняв, що їм «удалося поговорити про ситуацію (у відносинах між Україною та ЄС), однак, по суті, суперечив сам собі, визнавши: «Ми не виконали тієї програми, яку планували». При цьому знову вдавав, що нічого страшного не трапилося, заспокоюючи чи то журналістів, чи то себе цілком невиразними словами: «Але я вважаю, що в нас іще є час, можливо, завтра. Ми домовилися, що будемо тримати зв’язок».

Та чи не втікав насправді в Сеулі Віктор Янукович від керівників ЄС, аби не вислуховувати зайвий раз вимог припинити переслідування опозиції? Утім, імовірно, що, якраз навпаки, керівники ЄС, як і президент США, не мали бажання розмовляти з главою української держави. Адже напередодні їхньої блискавичної зустрічі в Сеулі Марек Сівець, депутат Європарламенту від Польщі, зізнався, що лідери ЄС, висловлюючи намір зустрітися там із Віктором Януковичем, просили його не… анонсувати цих перемовин. Бо планували провести їх… непублічно.

Хіба ж керівництво Європейського Союзу не засвідчило цим, що соромиться афішувати свої контакти з главою держави, у якій згортають демократію? Адже після того, як п. Сівець розкрив його плани щодо зустрічі з президентом Януковичем, невдоволене тим керівництво ЄС до останньої миті тримало це питання в підвішеному стані.

А все ж лідери Євросоюзу прийшли на зустріч лише для того, щоб уперто вимагати від президента України припинення розправи над опозицією. Бо, як писав у своєму блозі Марек Сівець, головною темою їхньої розмови з Віктором Януковичем мало бути «неприємне для України питання проблем із демократією».

Дослівно ж євродепутат переповів: «Баррозу (президент Єврокомісії) скаже йому (Вікторові Януковичу), що до жовт­невих виборів в Україні немає можливості підписати або ратифікувати Угоду про асоціацію з ЄС. Юлія Тимошенко все ще у в’язниці, і ЄС обмежив до мінімуму контакт зі своїм східним сусідом».

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...