Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 19, 2017

Нові сепаратисти. Русини звинуватили Україну в етноциді

Автор:

|

Квітень 19, 2012

|

Рубрика:

Нові сепаратисти. Русини звинуватили Україну в етноциді

Русини Закарпаття мають намір звернутися до міжнародних судів із позовами проти України, керівництво якої вони звинувачують в етноциді. Представників національної групи, офіційно не визнаної в країні, підтримують проросійські сили. І ті, й інші виступають за федералізацію. Вони наголошують, що лідери Партії реґіонів (ПР), перебуваючи в опозиції, обіцяли провести відповідну адміністративну реформу, але, прийшовши до державного керма, забули про це й продовжують лінію жорсткої централізації влади.

Питання про самови­значення русинів, які проживають у Закарпатській області, гостро постало 2008 року, одразу після конфлікту в Грузії, що завершився виходом із її складу Абхазії та Південної Осетії. Громадська організація «Сойм підкарпатських русинів» заявила про намір створити самоврядну адміністративно-національну територію з конституційною назвою «Підкарпатська Русь» під міжнародним контролем. Звернення зі закликом підтримати цю ідею були спрямовані до Європейського Союзу, а також урядам США та Російської Федерації (РФ). Але єдиною відповіддю місцевим активістам стала карна справа за статтею про посягання на територіальну цілісність України, порушена Службою безпеки України (СБУ) проти православного священика Димитрія Сидора, лідера «Сойму підкарпатських русинів».

Як писав «Міст», у березні ц. р. Ужгородський суд розглянув справу, засудивши о. Сидора до трьох років позбавлення волі умовно з дворічним відтермінуванням виконання вироку. Очільник русинів уважає, що справу проти нього було порушено з політичних міркувань у момент, коли стосунки російської влади з президентом Ющенком погіршилися до стану холодної війни: «Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко мстилися Москві, даючи пряму вказівку СБУ провести на зло Москві антиросійські акції: це була й надумана ловля російських шпигунів у Криму, і сфабриковані карні справи проти «сепаратистів», які нібито фінансуються РФ, щоби розвалити Україну».

Насправді українська держава скоює злочин щодо русинів, уважає

о. Димитрій і нагадує, що під час референдуму 1 грудня 1991 року 78 % жителів Закарпаття висловилися за самовизначення. Але Київ відмовляється визнати за русинами не лише це право, а навіть існування такої національності. «Суддя призначив мені національність: не русин, а українець!» — обурювався о. Сидор і повідомив про намір подати позови проти України в міжнародні суди.

Солідарність із русинами в Україні публічно висловила лише партія «Російський блок». Її лідер Геннадій Басов пояснив: «Русини — братній нам народ. Ми вважаємо їхні вимоги справедливими й законними, вони борються за свої права, за свою мову, культуру в умовах жорстокої українізації». Політик зазначив, що «Російський блок» підтримує ідею федералізації України: «Подивіться, наскільки відрізняються різні реґіони. Схід, південь і захід: мова, культурні цінності, релігія — усе різне, мало спільного. Це породжує величезну кількість проблем, вирішити які можливо лише в рамках федерації. І, до речі, ще до приходу до влади ПР поділяла наші погляди, а потім забула про передвиборні обіцянки».

Політологи вважають, що Київ не може піти цим шляхом, інакше країні загрожує не одна лінія розколу. З одного боку, якщо піти на повідці в русинів, то доведеться поставити під сумнів ті договори й укази минулого століття, наслідком яких стало формування України в її нинішніх кордонах. У такому разі не лише Закарпаття, а й Галичина, Буковина, Крим можуть заявити про самовизначення. З іншого боку, потураючи русинам, слід було би надати автономні права й румунській і угорській національним меншинам, які щораз активніше заявляють про себе в Західній Україні.

Соціолог Ірина Бекешкіна, керівник фонду «Демократичні ініціативи», переконана, що більшість українців підтримує ідею унітарної держави. «Вимоги русинів звучать просто смішно. Хоча їхні політичні лідери виступають нібито від імені 800 тис. населення, але серед самих жителів реґіону лише близько 10 тис. осіб зараховує себе до цієї групи. Якщо полічити тих, хто, усупереч закону, отримав румунський чи угорський паспорт, не відмовившись від українського громадянства, то навіть цих людей, гадаю, буде більше. Але вони нічого не вимагають, живуть собі в Україні й вільно їздять за кордон за іншим паспортом. Якщо в Західній Україні й почнуться якісь заворушення, а я переконана, що це станеться ще дуже й дуже нескоро, то не через заклики Димитрія Сидора. Люди в Закарпатті, як і скрізь в Україні, невдоволені соціальною політикою, економічними рішеннями, їм не подобається влада, але вони не обманюються щодо провокацій тих, хто хоче пограти в політику», — сказала експерт.

Відповідаючи на запитання, чому офіційний Київ не дозволить національній групі хоча би називатися русинами, не визнає їх як окрему національність, Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії та науковий директор Школи політичної аналітики, указав на термінологічну плутанину: «За часів Австро-Угорської імперії всіх українців іменували русинами. Офіційно русинами було й багато класиків української літератури, і лідерів українського національно-визвольного руху. Після розпаду імперії та після приєднання Західної України до України більшість почала називатися українцями. Менша частина, яка проживає в країнах Східної Європи, стала ідентифікувати себе як русинів. Русинські товариства є в США та Канаді, куди їхні предки виїхали ще за часів Австро-Угорщини. Відомо, що за радянських часів спецслужби використовували ці розбіжності в термінології, щоби розколоти українську еміґрацію та послабити націоналістичні рухи в Західній Україні».

Експерт зазначив, що під час останнього перепису населення, що проводився в Україні 2001 року, в анкеті не було окремої графи для русинської національності, але передбачалася можливість уписати себе до певної етнографічної групи — русинів, гуцулів, лемків, волинян і поліщуків. «Русинами себе назвало близько 10 тис. людей. Виникає запитання: а на якій підставі мова може йти про автономію, про виділення адміністративної одиниці? На цій темі спекулюють як окремі діячі в Закарпатті, так і зовнішні сили, зацікавлені в штучному створенні напруги в реґіоні, в ослабленні України», — констатує п. Гарань.

Він переконаний, що офіційний Київ може й повинен сприяти задоволенню культурних і освітніх потреб людей, які вважають себе представниками національної меншини. «Дискусії про те, чи є русинська мова самостійною, чи тільки одним із діалектів української, тривають. Але ніхто не забороняє видавати книги та газети русинською. Можна відкрити школи й культурні центри. Але чомусь з’являються щораз радикальніші сепаратистські гасла та вимоги. Постало питання про автономію, що свідчить про політизацію проблеми, вигідну лише для окремих кіл і осіб (у тому числі, за межами України), а не для населення», — пояснив політолог.

 Андрій Підкуймуха

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...